Постанова

від 15.10.2008 по справі 11/304/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 15 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

11/304/08 

Вищий 

господарський  суд  України 

в  складі  колегії 

суддів:

Бернацької

Ж.О. -головуючої (доповідач),

Грека

Б.М.,

Чабана

В.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 01.07.2008 р. в справі

господарського суду Запорізької області № 11/304/08 за позовом ОСОБА_1до 1)

приватного виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ”, 2) ОСОБА_2, 3) державного

реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради, за участю третьої

особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_3

про визнання права власності та зобов'язання здійснити державну реєстрацію змін

до установчих документів

за

участю представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_4.,

від

відповідача 1: Сипко І.А., від відповідача 2: ОСОБА_5., від відповідача 3: не

з'явилися,

від

третьої особи: не з'явилися, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

-ОСОБА_1. у квітні 2008 року звернувся до господарського суду Запорізької

області з позовною заявою до відповідачів -1) приватного виробничо-комерційного

підприємства “ФЕМ”, 2) ОСОБА_2., 3) державного реєстратора виконавчого комітету

Запорізької міської ради з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання

права власності на частку в розмірі 100% у статутному фонді (капіталі)

приватного виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” за позивачем та

зобов'язання державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської

ради здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів приватного

виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” згідно яких право власності на частку

в розмірі 100 відсотків у статутному фонді (капіталі) приватного

виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” належить позивачу.                 

Рішенням

господарського суду Запорізької області від 13.05.2008 р. (суддя Гончаренко

С.А.) визнано право власності на частку в розмірі 100% у статутному фонді

(капіталі) приватного виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” за ОСОБА_1.;

зобов'язано державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської

ради здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів приватного

виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” згідно яких право власності на частку

в розмірі 100 відсотків у статутному фонді (капіталі) приватного

виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” належить позивачу; відмовлено в

позові до ОСОБА_2.

Рішення

мотивовано наявністю договору про відступлення частки у статутному фонді, що є

підставою для здійснення державної реєстрації змін складу учасників на підставі

пункту 7 частини 1 статті 6 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб-підприємців”, статті 7 Закону України “Про господарські

товариства”, статті 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою

Запорізького апеляційного господарського суду від 23.06.2008 р. залучено до

участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача 1 -ОСОБА_3.                 

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 01.07.2008 р. (судді:

Хуторной В.М. -головуючий, Кагітіна Л.П., Яценко О.М.) рішення скасовано, провадження

в справі припинено.

Постанова

мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції

неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин та не в повному обсязі з'ясовані

обставини справи, які мають значення для справи.

Не

погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою про залишення в силі рішення.

В

обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судом

апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм

матеріального і процесуального права. 

Розпорядженням

заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 14.10.2008

р. призначена колегія суддів у складі: Бернацької Ж.О. -головуючої, Грека Б.М.,

Чабана В.В.

Заслухавши

представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з

наступного.

Судами

обох інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 . звернувся з позовною заявою про

визнання права власності на частку в розмірі 100% у статутному фонді (капіталі)

приватного виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” за ним та зобов'язання

державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради здійснити

державну реєстрацію змін до установчих документів приватного

виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ”, згідно яких право власності на

частку в розмірі 100 відсотків у статутному фонді (капіталі) приватного

виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” належить позивачу.

Пунктом

1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України

передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з

корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником

(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між

учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів.

Згідно

частини 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними

відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та

припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно

до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це

права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської

організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні

господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної

організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а

також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною

1 статті 113 Господарського кодексу України встановлено, що приватним

підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності

одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх)

праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє

на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Згідно

частин 3, 4 статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу

утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють

підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним

засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону

статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє

доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує

підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму,

вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Статтею

113 Цивільного кодексу України передбачено, що господарським товариством є

юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між

учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного

товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою

відповідальністю, акціонерного товариства.

Статутом

приватного виробничо-комерційного підприємства “ФЕМ” в четвертій редакції

(зміни до установчих документів зареєстровано Державним реєстратором 12.07.2007

р.) вказано, що дана юридична особа є приватним виробничо-комерційним

підприємством.

Таким

чином, приватне виробничо-комерційне підприємство “ФЕМ” є унітарним

підприємством, статутний фонд якого не поділений на частки, воно не є

господарським товариством, тому даний спір 

на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального

кодексу України не є спором між учасником та господарським товариством та не

підлягає розгляду в господарських судах України.

Також

суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо помилкових посилань

скаржника про неможливість прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3.

виходячи з наступного.

Стаття

129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність

та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім

випадків, встановлених законом.

Пленум

Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 01.11.1996 р. № 9 “Про

застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” роз'яснив, що

оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну

силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають

оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки

зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати

Конституцію як акт прямої дії.

Обмеження

права осіб на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, яких не було

залучено до участі у справі, суперечить статті 129 Конституції України, що

підтверджується Постановою Верховного суду України  від 26.09.2006 р.  в справі 

№ 22/401-05-10793.

Оскаржуване

рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків

громадянина України ОСОБА_3., що також є підставою для скасування рішення

відповідно до пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального

кодексу України.

Враховуючи

викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо

скасування рішення та припиненню провадження в справі на підставі пункту 1

частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  даний спір не підлягає вирішенню в

господарських судах України.

Інші

доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови

норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи

викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов

правильних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних

правовідносин норми матеріального та процесуального права, відтак постанова

апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для

її скасування не вбачається.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 01.07.2008 р. в справі

господарського суду Запорізької області № 11/304/08 залишити без змін.

Головуючий,

суддя:

Ж.

Бернацька

Судді:

Б. Грек

В. Чабан