Постанова

від 24.09.2008 по справі 2а-7036/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-7036/08

Справа №2а-7036/08

П О С Т А Н О В

А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24  вересня 2008

року                                    

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Катунова В.В.,

при секретарі - Козар Т.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

            розглянувши

у відкритому  судовому засіданні

адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду

України в Куп'янському районі Харківської області про зобов'язання вчинити

певні дії,-

встановив :

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом до 

Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківсь­кої

області, в якому просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та

виплату щомісячної державної допомоги  за

2006 -2007 роки, відповідно до вимог ст. Закону України «Про соціаль­ний захист

дітей війни», посилаючись на те, що він має статус дитини війни, який дає йому

право на отримання зазначеної допомоги відповідно до вищевказаного закону.

Проте, нарахування та виплата цієї допомоги на протязі 2006-2007 років

відповідачем не здійснювалась,  що

порушує його права та законні інтереси. 

Також позивач просив суд визнати причину пропущення строку звернення до

суду поважною, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому

засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1, позовні вимоги

підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених в

позовній заяві.

Відповідач проти

позову заперечував, обґрунтовуючи свою правову позицію в долучених до

матеріалів справи письмових запереченнях, та наполягав на застосуванні до

позову наслідків пропущення позивачем строків позовної давності згідно ст.ст.

99, 100 КАС України.

В судове

засідання відповідач не прибув, хоча був повідомлений належним чином про час та

місце розгляду справи, до суду сво­го представника не направив, клопотань про

розгляд справи за відсутності представника чи від­кладення розгляду справи не

подав.

Враховуючи

наведене суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи на підставі на­явних

в ній доказів відповідно до ч. 4 ст.128 КАС України.

Судом

встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в

Куп'янському районі Харківсь­кої області і отримує пенсію за віком та

відноситься до категорії громадян, яким встановлено  статус дитини війни, що підтверджується

пенсійним посвідченням за НОМЕР_1  від

13.05.1997 р.

Відповідно до

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або

щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що

виплачується за­мість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії

за віком.

На момент

звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30%

від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до ч.

2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1,

2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства

права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються

найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики

Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі ст. 1

Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є

особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945

року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є

дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей

війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю

розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України

"Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на

підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6

зазначеного Закону.

Відповідно до

ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що

включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,

а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином,

щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення

громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто,

фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права

громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до

ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ мінімальна пенсія за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мниму

для осіб, які втратили працездатність.

Згідно зі ст. 65

Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 р. №

3235-ІУ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з

1 січня -350 грн., з 1 квітня-359 грн., з 1 жовтня-366 грн.

Відповідно до

ст.62  Закону України „Про Державний

бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-У прожитковий мінімум для

осіб, які втратили працездатність становить : з 1 січня -380 грн., з 1

квітня-406 грн., з 1 жовтня-411 грн.

Частиною 2

вищевказаної статті закону встановлено, що для визначення мінімального розміру

пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1

квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які

втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті,

збільшений на 1 відсоток. 

Таким

чином,  розмір підвищення пенсії позивачу

повинен був складати у 2006 році (350х3)+(359х6)+(366х3)=4302 грн,

(4302х30)/100=1290,60 грн., у 2007 році (380х3)+(406+4,06)х6)+(411х3)=4833,36

грн., (4833,36х30)/100=1450,00 грн.,  

разом за 2006-2007 рік 1290,60+1450,00=2740,60грн.

Разом з тим,

згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок

Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок

дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела

коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Законом України

від 20.12.2005 р. N 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на

2006 рік, та знову відновлено згідно із Законом України від 19.01.2006 р. N

3367-IV  у зв'язку з виключенням пункту

17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV.

Таким чином, з

19.01.2006 року норма закону, яка передбачала підвищення розміру пенсії дітям

війни  на 30 відсотків мінімальної пенсії

за віком була діюча, оскільки   

відновлена  Законом України „Про

внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006

рік" від 19.01.2006 р. N 3367-IV та іншими законами України не

призупинялась і не змінювалась.

Дію статті 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік згідно

із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про державний бюджет України на

2007 рік»

Зупинення дії

статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007

рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V,

визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним),

згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при

розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії

положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Суд вважає

необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність

коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань та відсутність механізму

реалізації положень  ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» 

судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане

з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час

виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного

законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань,

відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на

соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо

передбачена законом.

Статтею 17

Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського

суду з прав людини” передбачено, що  суди

застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі

"Кечко проти України" № 63134/00 від 08.11.2005  Європейський Суд з прав людини констатував,

що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи

державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини,

що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії

основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає

механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та

інших актах.

Відповідно до

статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не

можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у

Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005

(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст

прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні

можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які

характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та

виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту

прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей

людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних

характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола

суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких

інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх

кількісної характеристики.

Враховуючи те,

що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом,

який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема

право на отримання надбавки до пенсії.

Згідно ч. 3 ст.

2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)

вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Відповідно до ч.

1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не

надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх

дій.

Також суд

зазначає, що клопотання позивача про визнання причини пропущення строку

звернення до суду поважною є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Відповідно до

ст. 99 КАС України Адміністративний позов може бути подано в межах строку

звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими

законами.  Для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.

100 КАС України Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду

пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у

задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із

сторін.

Частиною другою

вищезазначеної статті передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку

звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується

в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом

встановлено, що позивач є людиною похилого віку, мешкає у невеликому населеному

пункті, його законні права щодо отримання соціальної надбавки до пенсії, як

особи що має статус дитини війни, були обмежено шляхом прийняття відповідних

законів, які в подальшому були визнані неконституційним, згідно з Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, про яке позивач

дізнався лише після висвітлення даних подій в засобах масової інформації і тому

цілком імовірним є те, що про порушення своїх законних прав та інтересів

позивачу стало відоме через тривалий час після прийняття Конституційним Судом

України відповідного рішення і визнання 

вказаного вище закону неконституційним.

Крім того, суд

зазначає, що нездійснення своєчасного перерахунку та виплати позивачу належних

йому, як дитині війни, державних гарантій, не відповідає діючому законодавству,

а тому в цій частині бездіяльність відповідача повинна бути визнана

протиправною, що не суперечить вимогам ч.2 ст.9 КАС України якою передбачено,

що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою,

поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для

повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист

яких вони просять.

Також у

відповідності до вище приведеної норми КАС України суд вважає за можливе  для повного захисту прав, свобод та інтересів

позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити

нарахування та виплату належних йому сум в розмірі більшому ніж зазначено у

позовній заяві, відповідно до наведеного вище судом розрахунку сум, які

підлягали виплаті позивачу у 2006-2007 роках. 

Дослідивши обставини

справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку,

що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі

викладеного, керуючись ст.ст.  160-163

КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний

позовОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду Укра­їни в Куп'янському районі

Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному

обсязі.

Визнати

протиправною бездіяльність відповідача - Управління пенсійного фонду України в

Куп'янському районі Харківської області щодо ненарахування соціальних виплат

відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2.

Зобов'язати

Управління пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області

здійснити нарахування доплати до пенсії та забезпечити її виплату відповідно до

ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2, 1941 року народження,

який мешкає: АДРЕСА_1 за 2006-2007р.р. в сумі 2740,60 грн.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова

набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної

скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Постанова може

бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного

адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом

подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі

відповідно до ст. 160 КАС України, за­яви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з по­дачею її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

            Постанова

у повному обсязі складена 29.09.2008 року.

                        Суддя