Постанова

від 15.10.2008 по справі 37/494-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 15 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

37/494-06 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши

матеріали 

касаційної

скарги

Управління

Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській

області

на

ухвалу

Харківського

апеляційного господарського суду від 26.06.2008 р.

у

справі

господарського

суду Харківської області

за

позовом

Управління

Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській

області

до

СПД

ОСОБА_1 .

про

стягнення

17266, 42 грн., 

в судовому засіданні

взяли участь представники:

позивача: Горенко С.В. (дов. від 14.12.07 №

17/5),

відповідача: ОСОБА_1.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

від 18.02.2008 господарського суду Харківської області в задоволенні позову про

стягнення 17266, 42 грн. відмовлено.

Не

погоджуючись з вказаним рішенням Управління Державного Департаменту України з

питань виконання покарань в Луганській області звернулось до Харківського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яку було повернуто

ухвалою цього суду від 05.03.08 на підставі п. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки

до скарги не було додано доказів сплати державного мита.

Подану

вдруге апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Харківського апеляційного

господарського суду на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України як подану після

закінчення строку, встановленого для подання апеляційних скарг, без мотивованого

клопотання про відновлення такого строку.

Ухвалою

від 14.05.08 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

позивача повернуто на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України, оскільки скаржником не

було належним чином оформлено сплачене державне мито.

Ухвалою

від 26.06.08 Харківського апеляційного господарського суду у прийнятті

апеляційної скарги позивача відмовлено, оскільки останню подано після

закінчення 3-місячного строку з дня прийняття судового рішення. 

Управління

Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській

області звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України,

в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати, а справу направити до

апеляційного  господарського суду для

розгляду по суті.          

Колегія

суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта,

знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

          Відповідно до ч.1 ст. 93 ГПК України

апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти

днів з дня прийняття   рішення місцевим

господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише

вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого

відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги те, що первісна

апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подана скаржником у

встановлений ГПК України строк.

          Частиною 3 ст. 97 ГПК України

передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пункті 1, 2 і 3 частини

першої цієї статті, сторона має право повторно подати апеляційну скаргу.

          Управління Державного Департаменту

України з питань виконання покарань в Луганській області цим правом

скористалось, подавши апеляційні скарги, які було повернуто ухвалами суду

апеляційної інстанції, спочатку за відсутності клопотання про відновлення  пропущеного строку на її подання, а згодом у

зв'язку з неправильною сплатою скаржником державного мита.

Усунувши

зазначені недоліки, скаржник вчетверте звернувся з апеляційною скаргою, у

прийнятті якої Харківський апеляційний господарський суд відмовив оскаржуваною

ухвалою з наведених вище підстав.

          Відповідно до ч.1 ст. 53 ГПК України

за заявою сторони, прокурора чи  з своєї

ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого

законом процесуального строку поважною і відновити  пропущений строк.

          Відповідно до ч.2 ст. 93 ГПК України

відновлення пропущеного строку  подання

апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення

місцевим господарським судом.

Одним

із завдань встановлених законом строків вчинення процесуальних дій є

забезпечення ефективного захисту порушених прав особи  та забезпечення її конституційного права на

апеляційне та касаційне  оскарження

рішення суду відповідно до ст. 129 Конституції України.

Враховуючи,

що відповідно до ст. 3 Закону України “Про господарські суди” на господарський

суд покладено завдання здійснювати захист прав та охоронюваних інтересів

учасників господарських правовідносин та беручи до уваги вищезазначені

порушення апеляційним господарським судом вимог процесуального законодавства,

слід дійти висновку про відсутність передбачених ст. 93 ГПК України підстав для

відмови відповідачу у прийнятті апеляційної скарги.

За

таких обставин, касаційна інстанція вважає, що в даному випадку причиною

пропуску встановленого строку для подання апеляційної скарги стали обставини,

які були для відповідача об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними

істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

   Керуючись ст.ст. 1115, 1117,

1118, 1119, 11111, 11113 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу задовольнити.

          Ухвалу Харківського апеляційного

господарського суду від 26.06.2008 р. у справі № 37/494-06 скасувати.

Справу

направити до Харківського апеляційного господарського суду для перегляду по

суті.

Головуючий  суддя                                                                   

В.С. Божок

Судді                                                       

                                    Т.Ф.

Костенко  

Г.П. Коробенко