Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-12213/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року № 2а-12213/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Троценко В.А.,

представника відповідача -Павліченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за участю прокуратури у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за участю прокуратури у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Лалінія», ТОВ «Украгро ШМП», ТОВ «АДД Лоут» є реальними.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №000001212250 від 26.04.12 р. Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки правочини позивача із ТОВ «Лалінія», ТОВ «Украгро ШМП», ТОВ «АДД Лоут»здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 27.03.12р. по 02.04.12 р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М-Сістем Україна»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лалінія»та ТОВ «Украгро ШМП»за період з 01.10.11 по 31.10.11 р. та по взаємовідносинах з ТОВ «Лалінія» та ТОВ «Адд Лоут»за період з 01.12.11 по 31.12.11 р. за результатами якої складено акт №78/22-511/37724868 від 05.04.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «М-Сістем Україна» п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1,198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 165 770 грн.

На підставі акту перевірки №78/22-511/37724868 від 05.04.12 р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення -рішення з податку на додану вартість №000001212250 від 26.04.12 р.

Судом встановлено, що ТОВ «М-Сістем Україна»мало господарські відносини із ТОВ «Лалінія», ТОВ «Украгро ШМП», ТОВ «АДД Лоут».

Відповідно до акту перевірки та як вбачається із матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення стало те, що ТОВ «М-Сістем Україна»Покупець, в особі директора Самойліченка Ю.А., що діє на підставі Статуту з однієї сторони та ТОВ «Лалінія» Постачальник, в особі директора Мухи С.Ю., що діє на підставі Статуту з іншого боку уклали договір від 03.10.2011 року № 0111/2011, згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти товар. Орієнтовна ціна договору 10 000 000 грн.

З метою відпрацювання ТОВ «М-Сістем Україна»на ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено лист від 19.03.2012 року № 171/7/22-504 з проханням вжити заходів щодо відпрацювання ТОВ «Лалінія»за період з жовтня по грудень 2011 року.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лалінія»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за жовтень та грудень 2011 року від 29.03.2012 року № 3/2307/35678265, яким встановлено наступне:

Відповідно до ст. 207, ст. 208, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою за період жовтень та грудень 2011 року встановлено порушення вимог:

- п.187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань; в порушення п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Лалінія»при визначенні податкових зобов'язань у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який задекларований контрагентом-покупцем, до 0 за період жовтня та грудня 2011 року.

В ході проведеного аналізу встановлено, ТОВ «Лалінія»є ймовірним «проблемним транзитером», яке перебувало у жовтні та грудні 2011 року у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "ІНФОМЕДДІАЛ" та відповідно формувало сумнівний податковий кредит з податку на додану варість у жовтні та грудні 2011 року за рахунок ТОВ "ІНФОМЕДДІАЛ", яке знаходиться на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Фахівцями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову перевірку ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛ" та за її результатами складено акт №576/23-522/37292635 від 20.02.2012 року.

Від ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва отримано висновки, щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛЛ».

Крім того, на адресу ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва був надісланий лист СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.01.12 за №12/3-162 відповідно до якого зазначено, що не встановлено причетність гр. ОСОБА_5 до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛЛ»(код за ЄДРПОУ 37292635), що свідчить про наявність у СГД ознак «фіктивності»та порушено кримінальну справу №18-00560 за ст. 205 ч. 2 КК України.

Фахівцями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову перевірку ТОВ "УКРАГРО ШМП" (код ЄДРПОУ 37501276) та за її результатами складено акт №667/23-522-37501276 від 24.02.2012 року, згідно якого встановлено порушення: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украгро ШМП»(код за ЄДРПОУ 37501276) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

За результатами відпрацювання встановлено фактичне місцезнаходження СГД та причетність директора до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, що свідчить про відсутність ознак «фіктивності». В ланцюзі постачання встановлено сумнівного платника, а саме ТОВ «Інфомеддіалл»(код ЄДРПОУ 37292635), що свідчить про відсутність факту здійснення господарських операцій. В провадженні СУ ГУМВС України в м. Києві знаходиться КС №18-00560 за ст. 205. ч. 2 по ТОВ «Інфомеддіалл»та ТОВ «Украгро ШМП».

Враховуючи неможливість придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛЛ» на користь ТОВ "УКРАГРО ШМП" неможливий і їх продаж в подальшому на користь та ТОВ «М-Сістем Україна»у зв'язку з нікчемністю правочину.

Фахівцями ДПІ у Вишгородському районі ДПС складено акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Адд Лоут»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2011 р. від 28.02.12 р. №132/15-2/37496827.

В ході заходів направлених на встановлення керівника ТОВ «Адд Лоут»гр. ОСОБА_6 вжито наступні заходи: отримано пояснення від матері ОСОБА_7, яка пояснила, що ОСОБА_8, фактично мешкає в м. Києві, працює на будівництві -різноробом , контактні телефони відсутні.

Відповідно до висновку ВПМ ДПІ у Вишгородському районі до службової записки від 16.01.12 №109 зазначено, що опитано орендодавця, який пояснив, що договір був заключний, проплата не здійснювалась, фактично ТОВ «Адд Лоут»за вищевказаною адресою не знаходиться і ніколи не знаходилось, бухгалтерські документи не зберігає з керівником ОСОБА_8 не знайомий та ніколи не бачив.

Згідно отриманих відомостей з ЦБД ДРФО ДПА України встановлено, що громадянин ОСОБА_8, в період з 01.01.2011 року по теперішній час, офіційно доходи на території України не отримує.

Крім того розподільником 17.03.2004 року було затримано громадянина без документів, в подальшому встановлено особу якою виявився гр. ОСОБА_8

Факти затримання притулком розподільником свідчать про низький соціальний статус громадянина ОСОБА_8

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи») встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи ТОВ "М-Сістем Україна" по взаєморозрахункам з ТОВ «Лалінія», ТОВ «Украгро ШМП», ТОВ «АДД Лоут» здійснювались поза межами правового поля.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Лалінія», ТОВ «Украгро ШМП», ТОВ «АДД Лоут» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, у судовому засіданні представником позивача не заперечувався факт, що перевезення товару відбулося за допомогою автомобільного транспорту постачальників. При цьому, товарно-транспортні накладні на підтвердження такого перевезення надані не було. Також до матеріалів справи не надано документи, що підтверджують транспортування товару залізничним транспортом тощо.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками.

Відповідно до пункту 11 вищезазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Також, пунктом 3.6 Наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2 встановлено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальника, оформляються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Як вбачається з приписів цієї норми як на підставі товарно-транспортної накладної, так і на підставі прибуткового ордеру може здійснюватися саме оприбуткування запасів.

Тобто на підставі прибуткового ордеру у бухгалтерському обліку може відбуватися відображення надходження запасів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього

Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26.10.12 р.

Суддя Є.В. Аблов