Рішення

від 16.10.2012 по справі 5011-47/11698-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/11698-2012 16.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортон-Україна"

до Споживчого товариства "Діамед"

про стягнення 3 308,41 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Сахненко Т.В. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.10.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 3 308,41 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/11698-2012, розгляд справи було призначено на 02.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 розгляд справи було відкладено до 16.10.2012.

В судовому засіданні 16.10.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 10 від 31.01.2007 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 302,66 грн. Проте відповідач не здійснив оплату отриманого товар в строк встановлений наведеним договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 977,05 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов договору № 10 від 31.07.2007 просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 229,51 грн., а також у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 71,96 грн. -3% річних та інфляційне збільшення заборгованості в сумі 29,89 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 02.10.2012 та 16.10.2012 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, який надано суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2007 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Нортон-Україна" , як продавцем , та відповідачем -Споживчим товариством "Діамед", як покупцем, було укладено договір № 10, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та пердати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 10 від 31.01.2007 сторони погодили, що загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, яким оформляються прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору (п. 2.5.). Відповідач здійснює розрахунки за поставлений товар по мірі його реалізації після закінчення звітного періоду (звітній період -1 календарний місяць) протягом 5-ти календарних днів (п. 4.1.).

Як зазначає позивач, відповідно до видаткових накладних № 805, № 806, № 807/1 від 27.09.2011, № 914, № 915 від 07.10.2011 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 4 302,66 грн.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), а саме: № 2503 від 28.09.2011, № 2525 від 30.09.2011, № 2621 від 10.10.2011, виданих Споживчим товариством "Діамед" на ім'я Маловій Н.В., остання була уповноважена на отримання товару від позивача - ТОВ "Нортон-Україна" (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Позивач у позові наголошує на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Нортон-Україна" було виконано свої зобов'язання за договором № 10 від 31.07.2007, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 2 977,05 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку із неоплатою відповідачем поставленого ТОВ "Нортон-Україна" товару в строк, що встановлений п. 4.1. договору № 10 від 31.07.2007, 20.04.2012 позивач звернувся до Споживчого товариства "Діамед" з вимогою (належним чином засвідчена копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якій просив відповідача погасити заборгованість за договором № 10 від 31.07.2007, 20.04.2012. Надсилання вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.04.2012 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як стверджує позивач у позові, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач поставлений товар на суму 2 977,05 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 977,05 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.4. договору № 10 від 31.01.2007 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такої прострочки.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору № 10 від 31.01.2007, як продавцем, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 4 302,66 грн., що підтверджується видатковими накладними № 805, № 806, № 807/1 від 27.09.2011, № 914, № 915 від 07.10.2011, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, та скріплені печатками сторін. Проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 2 977,05 грн.

Також, суд дійшов висновку, що оскільки п. 4.1. договору № 10 від 31.01.2007 сторони погодили, що відповідач здійснює розрахунки за поставлений товар по мірі його реалізації після закінчення звітного періоду (звітній період -1 календарний місяць) протягом 5-ти календарних днів, то позивач, у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог наведеного пункту, звернувся до відповідача з вимогою від 20.04.2012, в якій просив відповідача погасити повністю заборгованість за договором № 10 від 31.01.2007.

Однак, відповідач так і не виконав повністю зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № 10 від 31.01.2007, інформації щодо реалізації/не реалізації товару та заперечень проти вимоги не надав, існування заборгованості за поставлений товар не заперечував, претензій щодо якості товару в порядку п. 6.1. та п. 6.4. договору № 10 від 31.01.2007 -не пред'являв, на поверненні товару в порядку п. 8.1. договору № 10 від 31.01.2007 -не наполягав.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлених до нього вимог не спростувано, не доведено факту виконання зобов'язання за договором № 10 від 31.01.2007, а також у зв'язку із тим, що строк, протягом якого мало бути виконане зобов'язання за договором № 10 від 31.01.2007, сплинув, то позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 977,05 грн., є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню повністю. Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 в справі № 47/447.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 229,51 грн. за період з 02.11.2011 до 02.05.2012, 71,96 грн. -3 % річних за період з 13.11.2011 до 13.05.2012 та інфляційне збільшення заборгованості -29,89 грн. за період з листопада 2011 до липня 2012.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційного збільшення заборгованості, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором № 10 від 31.01.2007, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційного збільшення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: пеня -229,51 грн., 3 % річних в сумі 71,96 грн. та 29,89 грн. -інфляційне збільшення заборгованості.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Споживчого товариства "Діамед" (ідентифікаційний код - 30176704, місцезнаходження: 03170, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 3, кв. 137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортон-Україна" (ідентифікаційний код -32108271, місцезнаходження: 02099, м. Київ,вул. Бориспільська, буд. 7) 2 977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 05 коп. -основного боргу, 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 51 коп. -пені, 71 (сімдесят одна) грн. 96 коп. -3 % річних та 29 (двадцять дев'ять) 89 коп. -інфляційного збільшення заборгованості та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 19.10.2012