Постанова

від 04.11.2008 по справі 05/138-07(38/62-06(30/116-05)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 листопада 2008 р.                                                                                   

№

05/138-07(38/62-06(30/116-05) 

Колегія  суддів 

Вищого господарського суду України 

у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                      

Васищака

І.М.,

                                Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1на 

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р.

у  справі                    

№05/138-07(38/62-06) господарського суду Харківської області

за позовом                 суб'єкта підприємницької

діяльності

                                   ОСОБА_2

до відповідача          суб'єкта

підприємницької діяльності

ОСОБА_1

треті особи                        Приватне сільськогосподарське

підприємство

"Агрофірма

"Світанок",

ОСОБА_3

про                              стягнення 110

000грн.

за участю представників:

СПД

ОСОБА_2. -ОСОБА_4.;

СПД ОСОБА_1. - не з'явилися;

ПСП "Агрофірма

"Світанок" -

не з'явилися;

ОСОБА_3. -  не

з'явилися

в с т а н о в и л а :

суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської

області з позовом про стягнення з відповідача -суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1110 000грн., у т.ч. 73 333,22грн. в рахунок відшкодування

майнової шкоди (50 386,38грн. витрати на ремонтом автомобіля, 947,84грн. -  вартість проведеної експертизи, 12

000грн.  - оплата оренди іншого

автомобіля, 10000грн.  -оплата юридичних

послуг),  36 666,88грн.-  моральної шкоди.

Вимоги

позивача мотивовані тим, що відповідачем йому заподіяно майнову та моральну

шкоду внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм трактора ОСОБА_3., який

перебуває у трудових відносинах з відповідачем -СПД ОСОБА_1., що стало причиною

дорожньо-транспортної пригоди 25.04.2005р., під час якої пошкоджено автомобіль

“Ауді” НОМЕР_2, що належить СПД ОСОБА_2. Позивач у поданій заяві вказує, що:

-

поніс витрати у зв'язку з ремонтом автомобіля, проведенням експертизи та

оплатою наданої йому юридичної допомоги;

-

змушений орендувати інший автомобіль для здійснення підприємницької діяльності,

що призвело до витрат на оплату орендної плати ;

-  зазнає душевні страждання у зв'язку із

пошкодженням автомобіля, оскільки його ремонт потребує часу, матеріальних

витрат, відволікає і перешкоджає здійснювати підприємницьку діяльність (т.1

а.с.2-7).

Відповідач

у справі - СПД ОСОБА_1. у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених

позовних вимог відмовити, враховуючи, що:

-

позивачем не доведено розмір заподіяної шкоди;

-

порушення правил дорожнього руху допущено також і водієм автомобіля “Ауді”

д/зн. 100-54 ХР, у зв'язку з чим має враховуватись ступінь вини кожного у

скоєні ДТП;

-

відповідач допустив грубу необережність.

Крім

того, відповідач вважає, що спір не підвідомчий господарським судам України,

враховуючи те, що автомобіль за участю якого вчинено ДТП, не зареєстрований за

фермерським господарством, керівником якого є позивач, у зв'язку з чим шкода

могла бути заподіяна ОСОБА_2. лише як фізичній особі (т.1 а.с.59-65).

Справа

розглядалась судами неодноразово.

Під

час нового розгляду спору у справі ухвалою господарського суду Харківської

області від 28.11.2007р. до участі у справі в якості третьої особи без

самостійних вимог на предмет спору залучено ПСП "Агрофірма

"Світанок" (т.3 а.с.133-134)

Ухвалою

господарського суду Харківської області від 21.04.2008р. до участі у справі в

якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залученого ОСОБА_3

(т.4 а.с.130-131).

Рішенням

господарського суду Харківської області від 28.05.2008р. у позові відмовлено

(т.5 а.с.16-22).

Відмовляючи

у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

-

відповідач не є власником транспортного засобу 

- колісного трактору Т-150К державний номер НОМЕР_1, а йому належить гусеничний

трактор Т-150 Г державний номер НОМЕР_1;

-

заподіяння шкоди стало наслідком грубої необережності водія автомобіля -

ОСОБА_2.;

- не

надано доказів перебування ОСОБА_3. у трудових відносинах з відповідачем;

-

позивачем не надано доказів понесення витрат на ремонт автомобіля та факт

здійснення такого;

-

автомобіль, витрати на оренду якого позивач просить відшкодувати за рахунок

відповідача, на момент його передачі -01.01.2005р. був у несправному стані, у

зв'язку з чим  є сумнівними  посилання відповідача на його оренду;

-

договори оренди легкового автомобіля від 21.04.2005р. та від 01.05.2005р., які

укладені між ОСОБА_2. та ПСП "Агрофірма "Світанок", нотаріально

не посвідчені, у зв'язку з чим є нікчемними;

-

договір від 01.01.2005р. на представництво інтересів ПСП "Агрофірма

"Світанок" ОСОБА_2. не прийнятий до уваги судами в якості доказу

того, що поїздка, під час якої мало місце ДТП, 

була направлена на здійснення підприємницької діяльності, оскільки

ОСОБА_2. уповноважений бути представником при укладенні виробничо-фінансових

договорів і веденні справ в судах, органах прокуратури, податкової служби та в

інших адміністративних, правоохоронних та контролюючих органах, до яких ПП

"Каскад 2005" не відноситься;

-

ОСОБА_2. 25.04.2005р. їхав разом з батьком з Харкова додому та керував

автомобілем Ауді під час ДТП, не як підприємець, а як фізична особа.  

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р.  (з урахуванням ухвали Харківського

апеляційного господарського суду від 01.09.2008р.) рішення господарського суду

Харківської області від 28.05.2008р. 

скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до постанови суду з СПД ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. стягнуто 50 386,38грн.

витрат на ремонт автомобіля, 947,84грн. витрат на проведення експертизи, 12

000грн. витрат на оренду автомобіля; у задоволенні позову про стягнення 10

000грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату юридичної допомоги та 36

666,86грн. моральної шкоди відмовлено (т.5 а.с.78-86, 100-103).

Скасовуючи

рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заявлені позовні

вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

-

відповідач є власником трактора Т-150К державний номер НОМЕР_1, що

підтверджується протоколом огляду та перевірки технічного стану транспорту,

приписом, довідкою ВДАІ Борівського РВ УМВС в Харківській області, постановою

про адміністративне правопорушення та поясненнями відповідача, який підтвердив,

що йому належить державний номерний знак, який був на тракторі;

-

водій зазначеного трактора, який винен у ДТП, перебував з  відповідачем у трудових відносинах;

-

ДТП, внаслідок якої позивачу заподіяно шкоди, мало місце під час повернення

позивача з службового відрядження;

-

внаслідок ДТП  позивачу заподіяно

майнової шкоди у вигляді витрат на ремонт автомобіля та оплату експертиз,

оплату оренди іншого автомобіля.

Вимоги

в частині відшкодування моральної шкоди визнані необґрунтованими судом

апеляційної інстанції, оскільки позивачем не доведено яким чином йому як

підприємцю заподіяно такої шкоди; не надано відповідного обґрунтування розміру

завданої моральної шкоди з урахуванням розумності та справедливості.

У

задоволенні позову в частині відшкодування витрат на оплату юридичної допомоги,

судом апеляційної інстанції відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано

доказів того, що особа, яка здійснювала представництво його інтересів, є

адвокатом.

Не

погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, СПД ОСОБА_1. звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її

скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області від

28.05.2008р.

Вимоги

касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним

застосування норм процесуального права (т.5 а.с.109-118). 

Позивач

у справі -СПД ОСОБА_2. у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи

безпідставними, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 28.07.2008р. залишити без змін.

Колегія

суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,

знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав.

Під

час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в

апеляційному порядку судами встановлені наступні обставини.

25.04.2005р.

на автомобільній дорозі Борова-Першотравневе-Сватове близько 21год. 00хв.

зіткнулись два транспортних засоби -автомобіль “AUDI A8 4.2 quattro” д/зн.

НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2. на праві власності, та трактор Т-150К

д/зн.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3.

Предметом

спору у даній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

заподіяної позивачу працівником відповідача під час зазначеної

дорожньо-транспортної пригоди.

Даний

спір розглянутий по суті судом першої інстанції, який відмовив у його

задоволенні. Однак, вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд

першої інстанції не взяв до уваги те, що даний спір не підлягає розгляду у

господарських судах. 

Так,

постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006р. у даній справі,

касаційна інстанція зобов'язувала суд першої інстанції під час нового розгляду

спору у даній справі, зокрема, для з'ясування питання чи підвідомчий спір у

даній справі господарському суду, витребувати і дослідити докази, які

підтверджують використання ОСОБА_2. автомобіля під час здійснення ним саме

підприємницької діяльності в момент вчинення ДТП.

Зазначені

вказівки суду касаційної інстанції, які є обов'язковими для суду першої

інстанції під час нового розгляду справи, в силу ст.11112 ГПК

України, виконані судом першої інстанції під час повторного розгляду справи.

Зокрема,

судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2. 21.04.2005р. їхав разом з

батьком з Харкова додому та керував автомобілем 

"AUDI A8 4.2 quattro” д/зн. НОМЕР_2, який потрапив у ДТП. Судом

першої інстанції з'ясовано, що ДТП, внаслідок якої майну позивача заподіяно

майнової шкоди, мало місце не під час здійснення позивачем підприємницької

діяльності.

Переглядаючи

рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку,  суд апеляційної інстанції, спростовуючи такий

висновок суду першої інстанції, зазначив, що позивач потрапив у ДТП,

повертаючись із службового відрядження. При цьому, такого висновку суд

апеляційної інстанції дійшов, встановивши наступні обставини.

Так,

як встановлено апеляційною інстанцією, 21.04.2005р. між позивачем - СПД

ОСОБА_2. та третьою особою - ПСП 

"Агрофірма "Світанок" укладено договір оренди легкового

автомобіля, за умовами якого позивач передав у тимчасове платне користування

вказаній третій особі автомобіль 

"AUDI A8 4.2 quattro” д/зн. НОМЕР_2. При цьому, у матеріалах справи

у наявності  три копії такого договору,

які відрізняються за змістом, у т.ч. номером автомобіля, що передається,

умовами страхування тощо (т.1  а.с.104,

т.3 а.с.16,120-121), чому суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст.47,43

ГПК України, оцінки у сукупності з іншими, зібраними у справі доказами, не

надав.

Крім

того, судом апеляційної інстанції, без урахування положень наступних норм

матеріального права, безпідставно визнані помилковими висновки суду першої

інстанції щодо дефекту форми такого договору

Відповідно

до ч.2 ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної

особі підлягає нотаріальному посвідченню.

Здійснення

ОСОБА_2. підприємницької діяльності без створення юридичної особи не змінює

його статусу у цивільних відносинах.

Зокрема,

в силу ст.24 ГПК України, людина як учасник цивільних відносин вважається

фізичною особою. За змістом ст.50 ЦК України, фізична особа, яка здійснює своє

право на підприємницьку діяльність та зареєстрована у встановленому порядку,

набуває статусу фізичної особи -підприємця.

Отже,

відповідний договір мав бути нотаріально посвідчений, що правильно встановлено

судом першої інстанції. При цьому, недодержання вимог закону про нотаріальне

посвідчення договору тягне за собою нікчемність такого договору згідно  ч.1 ст.220 ЦК України. Під час розгляду

справи по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, не

надано доказів визнання такого договору дійсним в порядку, визначеному ч.2

ст.220 ЦК України.

Судом

апеляційної інстанції встановлено, що 25.04.2005р. для здійснення господарської

діяльності ПСП "Агрофірма "Світанок" на орендованому автомобілі

було відправлено у відрядження працівника ПСП "Агрофірма

"Світанок" ОСОБА_5., разом з яким поїхав позивач -ОСОБА_2., виконуючи

зобов'язання за договором від 01.01.2005р., який укладений між ним та третьою

особою - ПСП "Агрофірма "Світанок".

Відповідно

до вищевказаного договору, ПСП "Агрофірма "Світанок" доручило

ОСОБА_2. бути представником при укладенні виробничо-фінансових договорів і

вести від імені ПСП "Агрофірма "Світанок" справи в господарському

та інших судах, адміністративних та правоохоронних органах, органах

прокуратури, податкової служби та в інших контролюючих органах.

Між

тим, в порушення вимог ст.47  ГПК України щодо обговорення всіх обставин

справи та ст.43 ГПК України в частині оцінки доказів у їх сукупності, судом

апеляційної інстанції не надано оцінки посвідченню про відрядження. При цьому,

суд першої інстанції, дослідивши вказаний доказ, встановив, що відрядження

планувалось до ПП "Каскад 2005", яке не відноситься до перелічених у

зазначеному договорі органів, у яких третю особу -ПСП "Агрофірма

"Світанок" мав представляти ОСОБА_2.

Крім

того, висновку щодо використання ОСОБА_2. автомобіля для здійснення

підприємницької діяльності під час ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов не

взявши до уваги положення наступних норм матеріального права.

В

силу ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона зобов'язується

вчинити від імені та за рахунок другої сторони певні юридичні дії.

Отже,

на підставі договору від 01.01.2005р. між позивачем та третьою особою -ПСП

"Агрофірма "Світанок" виникли відносини з представництва.

Так,

згідно ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна

сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені

другої сторони, яку вона представляє. При цьому, згідно ч.3 вказаної норми,

однією з підстав виникнення представництва є договір.

Отже,

виконуючи будь-які  дії на виконання

договору від 01.01.2005р. від імені ПСП "Агрофірма "Світанок",

ОСОБА_2. діє від імені вказаної третьої особи і набуває прав та обов'язків для

неї. Таким чином, навіть у випадку відрядження ОСОБА_2. 25.04.2005р. для

виконання зобов'язань за договором від 01.01.2005р., він діє від імені ПСП

"Агрофірма "Світанок", яке в його особі набуває прав та

обов'язків, укладає договори з метою здійснення підприємницької діяльності

тощо,  а не сам ОСОБА_2. 

Крім

того, як встановлено судами, і як стверджує позивач, автомобіль "AUDI A8

4.2 quattro” д/зн. НОМЕР_2" в момент вчинення ДТП знаходився в оренді у

ПСП "Агрофірма "Світанок", отже, використовувався саме ПСП

"Агрофірма "Світанок", а не позивачем для здійснення

підприємницької діяльності.

В

силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі

правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється

Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно

до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні

будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Згідно

ст.22 Закону України "Про судоустрій України", місцевий суд є судом

першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його

підсудності. За змістом ч.ч.2,3 цієї норми, місцеві господарські суди

розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші

справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; місцеві загальні

суди розглядають, зокрема,  цивільні

справи.

Так,

за змістом ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, зокрема справи у

спорах, визначених вказаною нормою, крім, спорів, вирішення яких відповідно до

законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших

органів.

При

цьому, розмежування справ, які підвідомчі як місцевим загальним судам, так і

місцевим господарським судам здійснюється також за суб'єктним складом.

Оскільки

спір у даній справі виник у зв'язку з заподіянням шкоди фізичній особі, яка хоч

і має статус суб'єкта підприємницької діяльності, однак, шкода заподіяна не під

час здійснення нею підприємницької діяльності, даний спір не підвідомчий

господарським судам, а його розгляд належить до компетенції загального

місцевого суду відповідно до п.1 ч.1 ст.24 ЦПК України (що була чинною на

момент звернення до суду з даним позовом). Підвідомчість спору у даній справі

на даний час визначається ст.15 ЦПК України.

За

таких обставин, провадження у даній справі судом першої інстанції порушено

помилково, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції під час перегляду

прийнятого рішення в апеляційному порядку.

Враховуючи

прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а провадження у справі

припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно

до п.3 ч.1, ч.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне

мито", сторонам підлягає поверненню сплачене ними державне мито з апеляційної

та касаційної скарг, а саме:

-          ОСОБА_2. - 550грн. державного мита,

сплаченого відповідно до квитанції №126 від 02.06.2008р.;

-          ОСОБА_1. -300грн. державного мита,

сплаченого відповідно до квитанції №284КП1341 від 27.08.2008р.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст.47,80,1115, 1117,

1119- 11111  ГПК

України, колегія суддів

                                          П

О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1задовольнити частково.

2.Постанову  Харківського апеляційного господарського суду

від  28.07.2008р. та рішення

господарського суду Харківської області від 28.05.2008р. у справі

№05/138-07(38/62-06) скасувати.

3.          Провадження у справі припинити.

4.          Повернути сторонам державне мито,

сплачене ними з апеляційної  та

касаційної скарг , а саме:

-          ОСОБА_2 . - 550грн. державного мита,

сплаченого відповідно до квитанції №126 від 02.06.2008р.;

-          ОСОБА_1. -300грн. державного мита,

сплаченого відповідно до квитанції №284КП1341 від 27.08.2008р.

5.

Доручити видати довідки на виконання п.4 резолютивної частини постанови

господарському суду Харківської області.

          Головуючий  суддя                                                      

Кузьменко М.В.

Судді                                                                               

Васищак І.М.

Палій В.М.