Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-6436/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6436/12/0170/4

02.10.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі Автономної Республіки- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державного підприємства "Радгосп-завод "Євпаторійський"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-6436/12/0170/4 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі Автономної Республіки на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 05.07.12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі Автономної Республіки (вул.Строітельна, буд.6-А, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

до Державного підприємства "Радгосп-завод "Євпаторійський (вул.Молодіжна, буд.45, с.Вересаєве, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96524)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Управління пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до державного підприємства "Радгосп-завод "Євпаторійський" про стягнення 570521,43 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.12 у справі № 2а-6436/12/0170/4 позов Управління Пенсійного фонду України в м.Саках та Сакському районі Автономної Республіки до Державного підприємства "Радгосп-завод "Євпаторійський" про стягнення задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Радгосп-завод "Євпаторійський" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі Автономної Республіки суму заборгованості у розмірі 76023,61 грн.

Стягнуто з Державного підприємства "Радгосп-завод "Євпаторійський" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі Автономної Республіки суму заборгованості у розмірі 4759,28 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання 2 жовтня 2012 року не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, ідентифікаційний номер 00412990, є страхувальником і платником страхових внесків в розумінні Закону України від 09.07.03 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Відповідно до п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 ст. 20 цього Закону передбачено обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону №1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем була проведена планова перевірка відповідача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням яких покладений на Пенсійний фонд України у період з 01.03.10 по 31.03.12, про що був складений акт №45-Ю від 23.04.12. В ході перевірки встановлено порушення п.2 статті 20, п.п.6 п.2 статті 17, статті 5 Закону №1058, в результаті чого донараховано страховий внесок на суму 80782,79 грн., у тому числі за ставкою 33,2 % в сумі 76023,61 грн., за ставкою 2% в сумі 4759,28 грн.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 106 Закону №1058 (у редакції станом до 01.01.11) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Судом встановлено, що позивач сформував і направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 23.04.12 №Ю-79 на суму 80782,79 грн.

Відповідачем у встановленому порядку не надано доказів сплати у повному обсязі сум страхових внесків, донарахованих за актом перевірки; доказів оскарження у встановленому порядку вимоги про сплату боргу, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача на суму 80782,79 грн., у зв'язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду, що адміністративний позов в частині стягнення зазначеної суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягає задоволенню.

Також, судом встановлено, що за висновками акту перевірки №45-Ю від 23.04.12 на підставі частини 9 статті 106 Закону №1058 посадовою особою органу Пенсійного фонду України 25.04.12 були прийняті рішення №89, 90, 91 про застосування штрафних санкцій.

Пунктом 10 розділу VIII "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (якій набрав чинності з 01.01.2011 року) ч. 9 ст. 106 Закону №1058 визнано такою, що втратила чинність.

Водночас пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

При цьому, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

З урахуванням викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду, що органи пенсійного фонду з 01.01.11 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України №1058, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Санкції, аналогічні за розміром і підставами нарахування тим, які визначалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачені статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Водночас, санкції, передбачені статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовуються виключно до платників єдиного внеску і стосуються порушень правил сплати саме цього обов'язкового платежу. Тому ці санкції, хоча і співпадають за змістом із заходами відповідальності до порушників правил сплати страхових внесків з пенсійного страхування, не можуть бути застосовані після 01.01.11. Адже, не можна застосувати до порушників правил сплати страхових внесків (які з 01.01.11 скасовані) відповідальність за порушення правил сплати іншого платежу, який запроваджений лише з 01.01.11.

Таким чином, рішення №89, 90, 91 від 25.04.12 про накладення штрафних санкцій не відповідають положенням ст. 58 Конституції України, тому позовні вимоги в частині стягнення сум боргу за зазначеними рішеннями не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі Автономної Республіки на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.12 у справі № 2а-6436/12/0170/4 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.12 у справі № 2а-6436/12/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко