Рішення

від 01.10.2012 по справі 1326/294/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1326/294/12 Головуючий у 1 інстанції: Дячишин В.Ф.

Провадження № 22-ц/1390/5745/12 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бойко С.М. , Бермеса І.В.

секретар - Мариняк О.І

з участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідачки ОСОБА_4

представника відповідачки ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 -ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 7 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання шлюбного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2010 року ОСОБА_8 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним шлюбного договору від 22.07. 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 з мотивів, що такий суперечить вимогам закону та порушує права позивача, укладений на вкрай невигідних умовах для позивача. Таким не передбачено право дітей на утримання. Крім того, договір укладено під впливом обману, з використанням незнання позивачем української мови. Нотаріусом порушено п. 23 Інструкції " Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ", оскільки відсутні дані про особу позивача. Нотаріус не встановив дійсні наміри сторін договору перед його посвідченням. Та не переконався у розумінні його умов позивачем.

Рішенням суду позов задоволено .

Рішення суду оскаржено представником відповідача. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Мотивує тим ,що висновки суду про порушення прав позивача та інтересів неповнолітніх дітей не відповідають обставинам справи, доказів укладення договору за відстуності даних про розуміння сторонами умов та наслідків правочину - не здобуто. Необхідності заручатися послугами перекладача при укладенні договору у позивача не було, що спростовано матеріалами справи. Відсутність даних у договорі про місцепроживання позивача за кордоном не впливає на зміст договору та його істотні умови. Доказів введення позивача в оману при укладенні правочину не надано. Відсутні докази щодо укладення такого внаслідок помилки. Крім того, судом безпідставно поновлений строк позовної давності на звернення до суду.

При розгляді справи за апеляційною скаргою відповідач та її представник таку підтримали. Позивач просить рішення суду залишити без змін.

Третя особа приватний нотаріус в судове засідання не з»явився, належно повідомлений про розгляд справи за апеляційною скаргою, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не скерував. Колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності третьої особи , що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, справи за № 2-957 Франківського районного суду Львова за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу / далі справа 2- 957/, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам в повній мірі не відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що з 19.10. 2000 року сторони перебувають в зареєстрованому шюлбі , від якого 01.12. 2000 року та 31.05. 2004 року народились діти. Рішенням 11.04. 2011 року за позовом ОСОБА_4 шлюб розірвано .

22.07. 2006 року між сторонами укладено шлюбний договір, посвідчений нотаріально.

Задовільняючи в цілому вимоги позивача, суд погодився зі всіма його доводами про укладення договору внаслідок обману зі сторони відповідача та з використанням недосконалого знання позивачем української мови, якою складено договір, а також з доводами про те, що договір суперечить вимогам закону та укладений на вкрай невигідних для позивача умовах ,з порушеннням законодавства про порядок вчинення нотаріальних дій.Таким чином, суд не звернув увагу на те, що мотиви позову частково суперечливі і не надав цьому належної оцінки .

У відповідності до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення / частина перша статті 229 цього Кодексу /, такий правочин визнається судом недійсним . Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом ч. 1 ст. 229 ЦК України, - якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину немає істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Перевіряючи законність вимоги про укладення договору внаслідок помилки, слід врахувати, що в такому випадку воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджується в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Такими є у тому числі помилки щодо правової природи правочину, його змісту та інше. Обставини щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати, або навпаки бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнанння правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Колегія суддів вважає, що такі докази позивачем суду не були надані.

Посилаючись на наявність ознак обману та помилки при укладенні правочину , позивач зазначив єдину підставу -не досконале знання ним української мови, якою складено договір. Колегія суддів вважає, що незважаючи на те, що позивач є громадянином Індії ,останній на час укладення шлюбного договору володів українською мовою настільки , щоб чітко розуміти зміст документу, який підписав та наслідки, які внаслідок цього породжуються. З матеріалів справи вбачається, що позивач з 1994 року постійно проживає в Україні, навчався у вищому учбовому закладі, займається підприємницькою діяльністю .

Враховуючи складання оскаржуваного договору в липні 2006 року, слід проаналізувати документи, які передують цій даті і такими повністю спростовуються доводи позивача про нерозуміння ним змісту правочину .

Позивач з 1996 -1999 рік був студентом Львівського медінституту, закінчив у Львові курси водіїв.

Сторони шлюб зарєстрували в 2000 році в с. Перемишляни Львівської області . В 2000 році позивач особисто заповнював українською мовою реєстаційні карти СПД та отримав відповідне свідоцтво, з 10.10. 2000 року присвоєно індифікаційний код / а.с. 159-161/

В 2002 році ОСОБА_2 отримав українською мовою патент як СПД з правом найму працівників. В подальшому такий продовжував протягом кількох років.

До справи долучено численні договори , стороною в яких є позивач , в тому числі як суб"єкт підприємницької діяльності. Із змісту таких убачається, що до укладення оскаржуваного правочину , позивач без послуг перекладача на українській мові укладав численні угоди , в тому числі договір оренди від 20.01. 2006 року, 30.06. 2004 року договір зберігання приміщення, 30.06.2004 року договір оренди нежилого приміщення, аналогічного змісту договори продовж 2003 року та договори іншого змісту . / а.с. 24 , 26, 27,32, 63, 65 , 109 , 110 , 172 , 177, 179, 180/.

В 2006 році на українській мові давав згоду на вивіз дитини, заява посвідчена нотаріусом./ а.с. 60/

З 2003 року як СПД позивач заповнював українською мовою відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і утриманих з них суми податків, звітувався у формі декларацій про доходи за 2006 рік / а.с. 173 -174 , 182, 262/. Видаткові накладні за 2002 рік заповнені позивачем на українській мові / а.с. 273- 276/

В 2006 році ОСОБА_2 отримав державний акт про право власності на землю/ а.с. 101/

Колегія суддів звертає увагу, що перелічені вище копії документів викладені діловою мовою. В судовому засіданні позивач пояснив, що жоден з таких та інших документів ним не оскаржувався у будь-який спосіб, в тому числі з мотивів нерозуміння його змісту .

Отже колегія суддів вважає, що позивач повністю розумів зміст, правові наслідки укладення шлюбного договору, тому з зазначених мотивів позов не може бути задоволеним і спростованими є його мотиви про наявність обману зі сторни відповідача чи помилки зі сторони позивача при укладенні оскаржуваного договору. З аналогічних мотивів спростовано є мотиви позову про порушення нотаріусом п. 9 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03. 2004 року, чинної на час посвідчення правочину.

Такі висновки грунтуються і на роз»ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Що стосується відсутності у договорі даних про місцепроживання відповідача за межами України та громадянства іноземця, як сторони договору що відповідає вимогам п. 23 тієї ж Інструкції, то таке порушення не є істотною умовою правочину і не дає підстав для визнання його недійсним.

Мотиви позову про укладення правочину на вкрай невигідних для позивача умовах , спростовано. Сторони домовились про поділ майна -товару у магазинах приблизно рівної кількості, поділили транспортні засоби та врегулювали інші майнові питання, позивач залишився власником земельної ділянки. Тому вважати договір укладеним на вкрай невигідних для позивача умовах підстав немає.

У відповідності до вимог ст. 93 СК України -шлюбним договором регулються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов"язки.

Враховуючи зміст шлюбного договору, колегія суддів вважає, що такий слід визнати недійсним частково, оскільки ряд його умов суперечать вимогам чинного законодавства.

Ч.5 ст. 93 СК України передбачено, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Незалежно від реєстрації права власності на АДРЕСА_1 у Львові за відповідачем, нотаріус не мав правових підстав посвідчувати це шлюбним договором. За діючим на цей час законодавством - право власності на житло підлягало державній реєстрації .

З цих же підстав незаконним є п. 9 шлюбного контракту, щодо приналежності виключно ОСОБА_2 спорудженого в майбутньому житлового будинку на земельній ділянці в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

Такими, що суперечать закону слід визнати інші умови договору, а саме ті, якими сторони врегулювали як виключну власність ОСОБА_4 примішень магазинів : № НОМЕР_1 в ТЦ " Європа площею 8, 36 м кв , № НОМЕР_2 в ТЦ " Центральний " пл. 19 , 2 м кв., № НОМЕР_3 в ТЦ " Центральний "1 пл. 16, 1 м кв , що по вул. Щирецькій 36 у м. Львові, та як виключну власність ОСОБА_2 магазину в ТЦ " Галичина " пл. 4, 41 м кв, магазину № НОМЕР_4 в ТЦ " Україна " пл. 5, 2 м кв , магазину № НОМЕР_5 Галерея загальною площею 4, 3 м кв , торгового місця № НОМЕР_6 пл. 12 м кв , що по вул.Щирецькій 36 у м. Львові, торгового місця в ТЦ " Добробут " на центральній алеї пл. 2 м кв за адресою м. Львів, ТЦ Добробут.

Обумовлення у спосіб укладення договору між сторонами права власності на перелічені приміщення не передбачено чинним законодавством і такі умови договору суперечать ст. 328 ЦК України.

Щодо інших умов шлюбного договору, то правових підстав для визнання їх недійсними колегія суддів не вбачає. Такі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України , ст. 97, 99 Сімейного Кодексу України . Інтереси дітей сторін, такими умовами договору не порушуються , питання їх утримання сторонами обумовлено.

З врахуванням вимог ст. 217 ЦК України, котра передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, - колегія суддв приходить до висновку про встановлення правових підстав для визнання недійсними зазначених вище частин шлюбного договору , що не дає підстав для висновку про необхідність визнання його недійсним в цілому.

Строк позовної давності не слід вважати пропущеним з врахуванням пояснень позивача про обізнаність щодо незаконності правочину в листопаді 2010 року, що не спростовано відповідачем.

Враховуючи викладені вище обставини, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково, рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про часткове задоволення позову .

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 , 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задоволити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 07.03.2012 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання шлюбного договору нечинним задоволити частково.

Шлюбний договір, укладений 22.07. 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в частині домовленості сторін правочину за п. 1 шлюбного договору про виключне право власності ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 а також приміщень магазину : № НОМЕР_1 в ТЦ " Європа площею 8, 36 м кв , № НОМЕР_2 в ТЦ " Центральний " пл. 19 , 2 м кв., № НОМЕР_3 в ТЦ " Центральний "1 пл. 16, 1 м кв , що по вул. Щирецькій 36 у м. Львові,

в частині п. 2 шлюбного договору про домовленість приналежності на праві власності ОСОБА_2 магазину в ТЦ " Галичина " пл. 4, 41 м кв, магазину № НОМЕР_4 в ТЦ " Україна " пл. 5, 2 м кв , магазину № НОМЕР_5 Галерея загальною площею 4, 3 м кв, торгового місця № НОМЕР_6 пл. 12 м кв , що по вул.Щирецьькій 36 у м. Львові, торгового місця в ТЦ " Добробут " на центральній алеї пл. 2 м кв за адресою м. Львів, ТЦ Добробут.

в частині п. 9 шлюбного контракту про домовленість приналежності виключно ОСОБА_2 спорудженого в майбутньому житлового будинку на земельній ділянці в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області -визнати недійсним.

В решті в позові відмовити .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: