Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-12972/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 р. № 2а-12972/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.

при секретарі -Бравчук Д.Є.,

за участю представника позивача Марусяка В.Я.

представника відповідача Білоуса А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-побутового малого підприємства «Заграва»до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000662303 від 25.10.11 року -,

ВСТАНОВИВ:

Приватно виробничо-побутове мале підприємство «Заграва»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби (далі-ДПІ у Стрийському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000662303 від 25.10.11 року .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що що висновки акту про ркзультати позапланової виїзної документальної перевірки ПВПМП «Заграва» з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Львівкомфортгруп -К»за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року та ТзОВ «Екопласт -Львів»за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року ДПІ у Стрийському районі, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності приватно виробничо-побутового малого підприємства "Заграва". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів", цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законом України "Про податок на додану вартість". Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, мають реальний характер і пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. На підставі наведеного, спірне рішення податкового органу слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог суду представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях, суть яких зводиться до наступного. В ході проведення перевірки встановлено, що контрагенти ДП "Заграва" -ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" - не мають в наявності основних засобів, складських, торгівельних приміщень, в них відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Таким чином, наявність лише податкових накладних без фактичної поставки товару не дає позивачу право на формування податкового кредиту. Крім того, представник відповідача зазначив, що наданих до перевірки документів не достатньо для висновку про реальність операцій. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приватно виробничо-побутове мале підприємство «Заграва»зареєстроване 31.03.1995 року виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області як юридична особа, код ЄДРПОУ-22415246, місцезнаходження юридичної особи: м. Стрий, вул. Зелена, 23, офіс 1, взятий на облік як платник податків в ДПІ в Стрийському районі 09.06.1995 року за №01101326, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Стрийському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПВ ПМП "Заграва" з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Львівкомфортгруп-К" за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року та ТзОВ "Екопласт-Львів" за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2011 року. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" на загальну суму 16100,00 грн., в тому числі: за І квартал 2010 року -в сумі 5388,00 грн.; за II квартал 2010 року- в сумі 10712,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Стрийському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0000662303, якими позивачу визначено (збільшено) податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20125,00 грн., у тому числі за основним платежем -16100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -4025,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалося .

Відповідно до наданих позивачем документів, між ПВ ПМП "Заграва" та ПП "Львівкомфортгруп-К" укладено усний договір, згідно з яким ПП "Львівкомфортгруп-К" зобов'язувалось поставити в адресу ПВ ПМП "Заграва" антипірен. Ціна товару визначена в накладних № 0942 від 06.01.2010 року , № 1452 від 01.02.2010 року та №2458 від 31.03.2010 року відповідно.

Крім того, між ПВ ПМП "Заграва" та ТзОВ "Екопласт-Львів" було укладено усний договір, згідно з яким ТзОВ "Екопласт-Львів" зобов'язувалось поставити в адресу ПВ ПМП "Заграва" антипірен. Ціна товару визначена в накладній № 0807 від 02.06.2010 року, відповідно.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданих суду документів не можливо встановити, про які істотні умови поставки товарів сторони дійшли згоди, а саме: не зрозуміло, за якою адресою здійснюється поставка, за чий рахунок, не визначено всіх властивостей товару, не обумовлено якість товару, що мав поставлятись позивачу, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, не вказано місце передачі товару тощо.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів між контрагентами, ПВ ПМП "Заграва" було надано накладні на поставку товарів № 0942 від 06.01.2010 року, № 1452 від 01.02.2010 року, № 2458 від 31.03.2010 року, №0807 від 02.06.2010 року, та відповідні їм податкові накладні: № 0225 від 06.01.2010 року, №0845 від 01.02.2010 року, № 1976 від 31.03.2010 року, № 0786 від 02.06.2010 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеному податковим накладним включено до податкового кредиту за відповідні періоди.

Інших первинних бухгалтерських документів на придбання ТМЦ в ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" представником позивача не подано.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 165. Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що представлених ПВ ПМП "Заграва" первинних бухгалтерських документів не достатньо для підтвердження реальності господарських операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів".

Відтак, беручи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій, а наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата (в тому числі ПДВ), використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до актів № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Екопласт-Львів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року" та № 115/23-209/35383018 від 16.02.2011 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Львівкомфортгруп-К" з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 10.09.2007 року по 30.09.2010 року", у зазначених підприємств відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, в тому числі із ПВ ПМП "Заграва".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ПВ ПМП "Заграва" було допущено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" на загальну суму 16100,00 грн., в тому числі: за І квартал 2010 року -в сумі 5388,00 грн.; за ІI квартал 2010 року - на суму 10712,00 грн., оскільки в судовому засіданні не було підтверджено реальності господарських операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів". Звідси, правомірним є нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0000662303 є правомірними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до виснову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.