Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-12845/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2012 року 11:09 № 2а-12845/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Ревенко С.С.,

від відповідача: Шило М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Системи та мережі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008502208, № 0008492208 від 04 вересня 2012 року,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Системи та мережі» (далі -позивач, ТОВ «НВП «Системи та мережі») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008502208, № 0008492208 від 04.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що результати проведеної перевірки ґрунтуються на обставинах, які не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами, в основу виявлених порушень покладені твердження, які не мають достатнього правового та фактичного обґрунтування. Як зазначав позивач, податковий кредит та валові витрати за наслідками операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, актів виконаних робіт та інших первинних документів, отриманих від контрагентів, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платником податку на додану вартість.

На переконання позивача, відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Системи та мережі»не може нести відповідальність за можливе невиконання контрагентом податкових зобов'язань та неналежне відображення результатів здійснених господарських операцій у власній податковій звітності.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував. Письмових заперечень на позов суду не подав.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

За матеріалами справи, позивач -ТОВ «НВП «Системи та мережі»(код ЄДРПОУ 32309993) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.03.2003 року, що підтверджується довідкою АА № 376299 від 15.06.2011 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том І, а.с. 53), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.08.2012р. по 10.08.2012р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Системи та мережі»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»за період з 01.12.2010 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 633/22-8/32309993 від 17.08.2012 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт), у висновках якого встановлено порушення ТОВ «НВП «Системи та мережі»п. 198.1 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 73 493,00 грн. та пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 88 299,00 грн. (том І, а.с. 14-33).

За результатом розгляду заперечень позивача до акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Системи та мережі» ДПІ у Печерському районі міста Києва листом від 30.08.2012 року №29296/10/22-810 повідомила позивача, що висновки Акту залишаються без змін (том І, а.с. 42-45).

04 вересня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0008492208 , яким позивачу у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.1 ст. 198, ст.. 185 Податкового кодексу України, визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78 052,00 грн. з яких 73 755,00 грн. основного платежу та 4 297,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 12);

- № 0008502208 , яким позивачу у зв'язку з порушенням пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91 264,00 грн., з яких 88 299,00 грн. основного платежу та 2 965,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 11).

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку позивач суду не надав.

Під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «НВП «Системи та мережі»з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор», які вплинули на формування валових витрат підприємства за 2010 рік, І - ІІІ квартали 2011 року та податкового кредиту підприємства за період: грудень 2010 року, лютий -березень 2011 року, травень-червень 2011 року, серпень 2011 року.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивних підприємств. На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається в Акті перевірки на наступні обставини:

- згідно акту перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»від 17.05.2012 р. № 129/227/35554567 у останнього з моменту реєстрації по теперішній час відсутня матеріальна база, а саме: відсутні працівники, будь-які автомобільні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить виконання угод неможливим;

- згідно акту перевірки ПП «Евагор»від 10.02.2012 р. № 326/236-37156773, у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та ненадання (відсутність на момент перевірки) цим підприємством документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11 року.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»здійснюється поза межами правового поля, правочини між позивачем та вказаним контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Відтак, первинні документи, складені позивачем за участю ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор», не можуть підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Евагор» у грудні 2010 року здійснювались операції з поставки електротехнічних матеріалів, кількість, асортимент та ціна якого було визначено у рахунку-фактурі №СФ-031201 від 03.12.2010 року (том І, а.с. 141).

Згідно видаткової накладної №РН-061201 від 06.12.2010 року ПП «Евагор»відвантажено на користь позивача матеріали (кабель, короб, з'єднувальний шнур, тощо) на загальну суму 21 627,12 грн. Розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача (том І, а.с. 139).

За наслідками цієї операції ПП «Евагор»була виписана на користь ТОВ «НВП «Системи та мережі»податкова накладна №061201 від 06.12.10 на суму 21 627,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 604,52 грн.).

Фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Евагор»у лютому 2011 року здійснені на підставі Договору купівлі-продажу №Д04/11 від 02.02.2011 року, за умовами якого ПП «Евагор»поставляє покупцю (позивачу у справі) продукцію у номенклатурі, кількості, комплексності та по цінах згідно Специфікації, а покупець, у свою чергу, приймає у власність обладнання та зобов'язується своєчасно оплатити його повну вартість на умовах договору (том І, а.с. 155). Поставка обладнання згідно вказаного договору на підставі рахунку-фактури №СФ-020201 від 02.02.2011 року (том І, а.с. 152) підтверджується видатковою накладною №РН-080201 від 08.02.2011 року на суму 41 716,8 грн. (в т.ч. ПДВ 6 952,68 грн.) - том І, а.с.153. За наслідками цієї операції ПП «Евагор»була виписана на користь ТОВ «НВП «Системи та мережі»податкова накладна від 08.02.11 на суму 41 716,08 грн. (ПДВ 6 952,68 грн.) (том І, а.с. 154). Розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача (том І, а.с. 160).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Евагор»у травні 2011 року здійснені на підставі Договору купівлі-продажу №037 від 04.05.2011 року, за умовами якого ПП «Евагор»поставляє покупцю (позивачу у справі) продукцію у номенклатурі, кількості, комплексності та по цінах згідно Додатку №1, Додатку №2, а покупець, у свою чергу, приймає у власність обладнання та зобов'язується своєчасно оплатити його повну вартість на умовах договору. (том І, а.с. 174). Поставка обладнання згідно вказаного договору за рахунком-фактурою №СФ-1 від 04.05.2011 року (том І, а.с. 170) підтверджується видатковою накладною №РН-1 від 05.05.2011 року на суму 42 658,92 грн. (в т.ч. - ПДВ 7 109,82 грн.) - том І, а.с.171. За наслідками цієї операції ПП «Евагор»була виписана на користь ТОВ «НВП «Системи та мережі»податкова накладна №1 від 05.05.11 на суму 42 658,92 грн. (в т.ч. ПДВ 7 109,82 грн.) - том І, а.с. 172. Розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою з банківського рахунку позивача (том І, а.с. 174).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Евагор»у червні 2011 року здійснені на підставі Договору купівлі-продажу №037 від 04.05.2011 року, за умовами якого ПП «Евагор»поставляє покупцю (позивачу у справі) продукцію у номенклатурі, кількості, комплексності та по цінах згідно Додатку №1, Додатку №2, а покупець, у свою чергу, приймає у власність обладнання та зобов'язується своєчасно оплатити його повну вартість на умовах договору. (том І, а.с. 174). Поставка обладнання згідно вказаного договору за рахунком-фактурою №СФ-0001 від 22.06.2011 року (том І, а.с. 187) підтверджується видатковою накладною №РН-0001 від 22.06.2011 року на суму 20 743,86 грн. (в т.ч. ПДВ 3 457,86 грн.) - том І, а.с.188. За наслідками цієї операції ПП «Евагор»була виписана на користь ТОВ «НВП «Системи та мережі»податкова накладна №1 від 22.06.11 на суму 20 743,86 грн. (в т.ч. ПДВ -3 457,86 грн.) - том І, а.с. 189. Розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача (том І, а.с. 190).

Як вбачається з матеріалів справи, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у грудні 2010 року здійснювались на підставі Договору підряду №П02/10 від 01.10.2010 року, за умовами якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(як підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати монтажні роботи по прокладці мереж та встановленню комунікаційних систем в офісних, виробничих та складських приміщеннях, а ТОВ «НВП «Системи та мережі»(як замовник) зобов'язалось прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором. При цьому сторони прийшли згоди стосовно того, що об'єм, характер та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, встановлюються згідно Акту виконаних робіт (том І, а.с. 196-198).

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року на загальну суму 35 286,12 грн., в т.ч. ПДВ 5 881,02 грн. (том І, а. с. 199 - 201). За наслідками цієї операції ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було виписано на користь ТОВ «НВП «Системи та мережі»податкову накладну №281201 від 28.12.10 на суму 35 286,12 грн. (в т.ч. ПДВ 5 881,02 грн.). Розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою (том І, а.с. 209).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»у лютому, березні, травні, червні, серпні 2011 року здійснювались на підставі договору підряду №П01/11 від 01.02.2011 року, за умовами якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(як підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати монтажні роботи по прокладці мереж та встановленню комунікаційних систем в офісних, виробничих та складських приміщеннях, а ТОВ «НВП «Системи та мережі»(як замовник) зобов'язався прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються договором. При цьому сторони прийшли згоди стосовно того, що об'єм, характер та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, встановлюються згідно Акту виконаних робіт (том І, а.с. 210-212).

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується: актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року на суму 87 018,00 грн., в т.ч. ПДВ -14 503,00 грн. (том І, а.с. 214-216), актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011 року на суму 23 198,40 грн., в т.ч. ПДВ -3 866,40 грн. (том І, а.с. 218-220), актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року на суму 87 920,00 грн., в т.ч. ПДВ -14 653,40 грн. (том І, а.с. 229-231), актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року на суму 36 158,40 грн., в т.ч. ПДВ -6 026,40 грн. (том І, а.с.236-238), актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року на суму 46 217,88 грн., в т.ч. ПДВ -7 702,98 грн. (том І, а.с. 241-244).

За наслідками цих операцій ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виписало на користь ТОВ «НВП «Системи та мережі»податкові накладні №281201 від 28.12.10 на суму 35 286,12 грн., в т.ч. ПДВ 5 881,02 грн. (том І, а.с. 203), №280211 від 28.02.11 на суму 87 018,00 грн. , в т.ч. ПДВ 14 503,00 грн. (том І, а.с. 217), №280311 від 28.03.11 на суму 23 198,40 грн., в т.ч. ПДВ 3 866,40 грн. (том І, а.с. 221), №406 від 26.05.11 на суму 87 920,40 грн., в т.ч. ПДВ 14 653,00 грн. (том І, а.с. 233), №293 від 30.06.11 на суму 36 158,40 грн., в т.ч. ПДВ 6 026,40 грн. (том І, а.с. 239), №153 від 30.08.11 на суму 46 217,88 грн., в т.ч. ПДВ 7 702,98 грн. (том І, а.с. 245). Розрахунки між сторонами за виконані роботи здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (том І, а.с. 209, 213, 228, 234, 240, 252).

Вартість вказаних робіт та поставленого обладнання була включена позивачем до складу валових витрат підприємства за період 2010 року, за І квартал 2011 року та за ІІ - ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 88 299,00 грн., сума ПДВ на підставі отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»податкових накладних включено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року, лютому-березні 2011 року, травні-червні 2011 року, серпні 2011 року у розмірі 73 493,00 грн.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених ТОВ «НВП «Системи та мережі»та його контрагентами та неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «НВП «Системи та меражі»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Евагор»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, банківськими виписками, актами виконаних робіт та податковими накладними.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов до висновку, що позивачем надано необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки продукції та виконання робіт за участю ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор». Достовірність відомостей у цих документах не спростована податковим органом.

Суд звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученим до матеріалів справи договорами підряду, специфікаціями, актами передачі робіт та іншими документами, з яких вбачається, що товари, поставлені ПП «Евагор», та роботи, виконані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», замовлялись позивачем з метою належного виконання своїх зобов'язань перед замовником -ВАТ «ПБК «Славутич», ТОВ «ХФК «Біокон», ТОВ «Оскар-М», ТОВ «АТ «Каргіл», ДП «Кюне і Нашгель» - з поставки обладнання та виконання комплексу робіт по створенню структурованої кабельної мережі.

Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 15.06.2011 № 376299 до основних видів ТОВ «НВП Системи та мережі» належать: «електромонтажні роботи» (код КВЕД 43.21 ), «інші будівельно -монтажні роботи» (код КВЕД 43.29) та інші (том І, а.с.53).

Право позивача на здійснення будівельної діяльності пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (в т.ч. з монтажу інженерних мереж) підтверджується ліцензіями Міністерства будівництва , архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 119335 від 21.06.2006 р., серії АВ №687920 від 01.07.2011р. (том І, а.с. 115 - 118).

З наданих представником позивача матеріалів вбачається, що поставлене позивачу Приватним підприємством «Евагор»обладнання за вказаними вище договорами використане позивачем в наступних господарських операціях: - при здійсненні комплексу робіт по модернізації та розширенню існуючої кабельної системи за договорами, укладеними з ВАТ «ПБК «Славутич»№Д14/10 від 25.05.2010, №Д02/11 від 10.01.2011; - при здійсненні комплексу робіт з розбивки та монтажу комп'ютерних та телефонних ліній зв'язку за договором, укладеним з ДП «Кюне і Нагель»№КН66СІ від 10.05.2011; - при здійсненні комплексу робіт з прокладки локальної обчислювальної мережі за договором, укладеним 17.06.2011 року з ТОВ «Оскар-М».

Підтвердженням цього є надані позивачем специфікації, видаткові накладні, тощо, з яких вбачається ідентичність обладнання, отриманого позивачем від ПП «Евагор», та обладнання, реально переданого ТОВ «НВП «Системи та мережі»своїм замовникам під час виконання комплексу електротехнічних робіт (том І, а.с. 142, 159, 166, 167, 176-178, 185, 194, 195).

Крім того, з наданої представником позивача документації вбачається, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»залучалось позивачем у якості субпідрядника для виконання монтажних робіт по прокладці мереж та встановленню комунікаційних систем у офісних, виробничих та складських приміщеннях, за адресою: м. Київ, пр.-т Науки, 7, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 137, м. Гостомель, вул. Садова, 26, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Антонова, 2а, с. Велика Олександрівна, вул. Бориспільська, 9, де позивач виступав підрядником по виконанню відповідних монтажних робіт (том І, а.с. 204-207, 222-226, 246-252).

Роботи, що були виконані підрядником - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»і передані позивачу, в подальшому були передані замовникам. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних субпідрядником та робіт, реально прийнятих замовниками, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є акти передачі робіт позивачем замовнику та актами виконаних робіт, переданих субпідрядником позивачу (том ІІ, а.с. 91 - 121).

При цьому важливо відмітити, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на момент укладення договорів з позивачем мало ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (том І, а.с. 119).

Таким чином, придбання товарів у ПП «Евагор»та залучення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»для виконання робіт у здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності по виконанню електромонтажних робіт.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Судом встановлено, що проведені операції мали в подальшому оподатковуваний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.10.2012 року № 14812118 стосовно ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та від 03.10.2012 року №14812098 стосовно ПП «Евагор»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІ, а.с. 89, 90).

Стосовно інформації про ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з баз даних АРМ «АІС ОР»АРМ «Податки»- стан платника -3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) суд зазначає наступне.

За даними, одержаними судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду заяви, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»перебуває в стані «припинення підприємницької діяльності». В той же час, згідно з ч. 2 ст. 33 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи .

Таким чином, оскільки запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»до відповідного реєстру не внесений, матеріалами справи іншого не доведено, а отже повідомлені відповідачем дані не можуть бути свідченням дефекту правового статусу підприємства.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, юридичні особи - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «НВП «Системи та мережі»з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «НВП «Системи та мережі» умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного у період виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року та застосовується до операцій, які здійснювались в лютому -березні 2011 року, травні-червні 2011 року, серпні 2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Закон України «Про податок на додану вартість»та Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами позивача та скріплені печаткою та відповідають іншим вимогам, встановленим вказаними вище правовими нормами.

Судом також встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством.

За даними реєстру платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було анульоване 02 листопада 2011 року , в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у лютому, березні, травні, червні, серпні 2011 року. А свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Евагор»було анульоване 22 вересня 2011 року , в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у грудні 2010 року, лютому, травні, червні 2011 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаним підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»від 17.05.2012 р. № 129/227/35554567 та ПП «Евагор»від 10.02.2012 р. № 326/236-37156773, якими встановлено відсутність у останніх необхідних умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень суд вважає безпідставним.

Так, з наданої ДПІ копії акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лугпростройсантехмонтаж»від 17.05.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.10 по 30.09.11 вбачається, що під час цієї перевірки первинні документи по взаємовідносинам з позивачем не перевірялися. Акт перевірки містить посилання на наявність ознак діяльності контрагента як такої, що не відбулася. В акті не зазначено про конкретні порушення, допущені контрагентом за конкретними взаємовідносинами з позивачем. При цьому ДПІ не надано податкової і фінансової звітності контрагента, з якої б вбачалось недостатність існуючих у нього трудових та матеріальних ресурсів та під час розгляду справи відповідачем не наведено кількість трудових та виробничих ресурсів, які повинні були бути на думку ДПІ у контрагента для здійснення спірних операцій, але були відсутні, як і не доведено неможливості організації проведення операції з цим контрагентом.

Щодо акту невиїзної перевірки від 23.03.2011 р. іншого контрагента позивача, а саме ПП «Евагор», з його змісту також вбачається, що будь-які первинні документи за відносинами позивача з цим підприємством не досліджувались та не оцінювались. ДПІ не надано податкової та фінансової звітності цього контрагента, яка б могла свідчити про неможливість виконання операцій з поставки позивачу продукції.

До того, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку , доказів аналізу яких відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення ТОВ «НВП «Стандарт-Сервіс»пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0008492208 від 04.09.2012 року - безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі ІІІ Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що валові витрати позивача на суму 88 299,00 грн. за Договорами з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ПП «Евагор»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій, їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача та факт подальшої реалізації придбаного у вказаних контрагентів товару третім особам підтверджується залученими до матеріалів справи договорами підряду та іншими первинними документами, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0008502208 від 04.09.2012 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби № 0008502208, № 0008492208 від 04 вересня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Системи та мережі»судові витрати у розмірі 1 693, 17 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто три грн. 17 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 22 жовтня 2012 року.