Постанова

від 12.10.2012 по справі 2а-8788/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-8788/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  12 жовтня 2012 року                      № 2а-8788/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське насіння» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання неправомірним та скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,– ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівське насіння»(далі –позивач, ТОВ «Миронівське насіння») з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС (далі –відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), в якому просило: - визнати неправомірним та скасувати наказ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське насіння»від 23.12.2012 року № 4737; - визнати незаконними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Миронівське насіння», яка оформлена актом № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р.; - визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. висновків про завищення позивачем за травень 2011 року податкових зобов'язань з ПДВ на суму 263 761,00 грн., завищення податкового кредиту на суму 262 313,00 грн.; - визнати протиправними дії відповідача по внесенню на підставі акту перевірки № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. коригувань до Автоматизованої системи (надалі АС) «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України»в частині зменшення самостійно задекларованих позивачем за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року сум податкових зобов'язань та податкового кредиту; - зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС відобразити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»самостійно задекларовані ТОВ «Миронівське насіння»за податковою декларацією з ПДВ за травень 2011 року суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадові особи ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не мали права на проведення перевірки на підставі пп.78.1.1 Податкового кодексу України, оскільки позивачем своєчасно і у повному обсязі надано відповідь та всі необхідні документи по взаємовідносинах з контрагентами на запит органу ДПС, а наказ про проведення перевірки отримано ним разом з актом перевірки. Висновки акту перевірки щодо завищення позивачем сум податкового кредиту за травень 2011 р. позивач вважає безпідставними, оскільки він, як покупець, не може нести відповідальність за несвоєчасне відображення зобов'язань або несплату податку на додану вартість продавцями. Позивач звертає увагу суду, що Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, яким при проведенні перевірки керувався відповідач, не є нормативно-правовим актом та не входить до складу податкового законодавства України. Крім того, позивач наголошував на тому, що відображенню в електронній базі даних податкового органу підлягають самостійно задекларовані платником податків суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, або визначених податковим повідомленням-рішенням за наслідками проведеної перевірки. Оскільки за наслідками перевірки позивача податкове повідомлення-рішення не приймалось, то підстави вносити дані в автоматизовану систему ДПС у відповідача відсутні. В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на ту обставину, що перевірка позивача проведена на законних підставах, а саме, у зв'язку з наданням відповіді на запит з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку, що згідно пп.78.1.1 Податкового кодексу України є підставою для проведення позапланової перевірки. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що діяв у межах чинного податкового законодавства та у рамках своїх повноважень. На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття в судове засідання 26 вересня 2012 року представника позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, до 02 жовтня 2012 року надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівське насіння»зареєстроване 24.11.2009 р. Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, код за ЄДРПОУ 36854301.   Як вбачається з матеріалів справи, у період з 26.12.2011 року по 27.12.2011 фахівцем ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі наказу начальника цієї ДПІ від 23 грудня 2011 року № 4737 та керуючись пп.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Миронівське насіння»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ Фірма «Сат Імпекс»за травень 2011 року, за результатами якої складено акт № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. (далі –Акт перевірки, Акт). Перевіркою встановлено відсутність у позивача об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у травні 2011 року, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 138, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Також податковим органом вказано про відсутність у ТОВ «Миронівське насіння»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Таким чином, за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Миронівське насіння»податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ Фірма «Сат Імпекс», та задекларований ТОВ «Миронівське насіння»за травень 2011 року податковий кредит з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТОВ Фірма «Сат Імпекс». Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось. Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного. Судом встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва № 4737 від 23.12.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Миронівське насіння»по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Сат Імпекс», за результатами якої складено акт № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. (а.с. 20-32). Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. (Лист ВАСУ від 24.12.2010 №1844/11/13-10). Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття рішення про призначення спірної перевірки, а також дій по проведенню перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права, суд приходить до висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту. Однак під час судового розгляду справи відповідач, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, не представив суду належних доказів існування всіх необхідних обставин, передбачених у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК, на час прийняття оскаржуваного наказу № 4737 від 23.12.2011 року, що вбачається з наступного. Як встановлено судом, 03 серпня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ТОВ «Миронівське насіння»було надіслано письмовий запит № 22492/10/23-0709 від 02.08.2011 р. з проханням надати пояснення та копії первинних бухгалтерських та інших документів по взаємовідносинах з ТОВ Фірма «Сат Імпекс»за травень 2011 року. Позивачу, зокрема, було запропоновано надати копії наступних документів: договорів, укладених з вказаним підприємством, податкових накладних, актів, видаткових накладних, довіреностей, документів, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг), розрахункових документів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 123). Відповідачем не надано суду копії повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням у ньому дати отримання вказаного запиту позивачем. В той же час, як вбачається з копії конверту, наданого суду ТОВ «Миронівське насіння», зазначений запит товариством було отримано 08.08.2011 року. (а.с.37). Отже, граничною датою надання відповіді на запит у відповідності до положень пп.78.1.1 ПК України є 19 серпня 2011 року. На вказаний запит позивачем до канцелярії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було подано лист № 01/18 від 18 серпня 2011 року з інформацією по взаємовідносинах ТОВ «Миронівське насіння»з ТОВ «Сат Імпекс»(а.с.34), що не заперечується відповідачем у письмових запереченнях проти позову (а.с. 117-122), разом з копіями підтверджуючих документів: договорів купівлі-продажу, прибуткових та податкових накладних, банківських виписок, тощо. Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем строків, визначених пп.78.1.1 ПКУ (10 робочих днів з дня отримання запиту) для надання відповідної інформації та її документального підтвердження у відповідь на запит відповідача, оформлений листом № 22492/10/23-0709 від 02.08.2011 р., спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Щодо іншої необхідної умови для проведення позапланової перевірки, передбаченої пп.78.1.1 ПКУ –ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит податкового органу - суд наголошує, що вказана обставина також не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки відповідь на інформаційний запит надана позивачем в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, змістом акту перевірки № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р., де наведено перелік наданих позивачем документів (а.с. 22-23). У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що відповідачем було призначено проведення перевірки позивача з порушенням вимог закону. Разом з тим, твердження позивача про отримання ним в одному поштовому конверті наказу, повідомлення про проведення перевірки та акту перевірки не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Враховуючи відсутність у відповідача підстав для видачі наказу про проведення перевірки № 4737 від 23.12.2011 року, суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Миронівське насіння», оформленої актом від 27.12.2011 року № 16870/23-07/36854301, а отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.   Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача по викладенню в акті перевірки висновків про завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 263 761,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 262 313,00 грн. за травень 2011 р. суд звертає увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. У розумінні ст. 2 та 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 року № 1145/11/13-10, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Предметом оскарження у даній справі є, в тому числі, дії ДПІ, пов'язані із викладенням у акті перевірки висновків щодо неправомірного віднесення ТОВ «Миронівське насіння»до податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість на наслідками здійснених господарських операцій, які є нікчемними.  Позивач в позові вказує на відсутність у податкового органу повноважень та законних підстав для таких висновків, а тому такі дії є, на думу позивача, неправомірними і порушують його права та інтереси. Таким чином, порушення своїх прав та інтересів позивач пов'язує саме із змістом акту перевірки від 27.12.2011 року № 16870/23-07/36854301. Відповідно до пункту 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, передбачає що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків. Отже, за своїм правовим значенням акт документальної перевірки дотримання податкового законодавства не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке  в силу п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки, акт перевірки є службовим документом, яка підтверджує факт проведення перевірки і фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, а тому не створює для платник податків будь-яких правових наслідків. Згідно приписів статті 56 Податкового кодексу України тільки рішення контролюючого органу, прийняті при здійсненні повноважень щодо справляння податкових платежів, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Разом з тим, як встановлено судом, податкове повідомлення –рішення, яким би за наслідками перевірки, оформленої актом № 16870/23-07/368554301 від 27.12.2011 р., позивача було зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання або внести зміни до його податкової звітності, податковим органом не приймалося, що не заперечувалося сторонами. Зі змісту позовної заяви та пояснень, наданих представником позивача вбачається, що ТОВ «Миронівське насіння»фактично оскаржує дії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо включення до Акту перевірки висновків про завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 263 761,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 262 313,00 грн. за травень 2011 р. Оскарження  таких дій є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, який за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки  податкового органу не порушують прав позивача. Складання акту перевірки, за результатами перевірки, не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, якщо такі наслідки не настали. Дії суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України –це активна поведінка такого суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. В даному випадку, така дія як складання акта перевірки та включення до нього певних висновків відповідає повноваженням податкового органу. В той же час, висновки акта перевірки, з якими не погоджується позивач, не потягли за собою  будь-яких негативних для позивача наслідків, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати право позивача порушеним. Судом не приймаються посилання позивача на можливе прийняття відповідачем на підставі висновків акту перевірки рішень, якими будуть порушені права позивача, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене в майбутньому. Вирішуючи спір, суд враховуючи те, що Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а тому не може бути предметом спору в адміністративній справі, не вдається в дослідження змісту та висновку Акту перевірки, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у травні 2011 року. Не досліджується судом і висновок податкового органу, викладений в Акті перевірки про безпідставність формування ТОВ «Миронівське насіння»податкового кредиту за травень 2011 року по контрагенту ТОВ Фірма «Сат Імпекс»та податкових зобов'язань з ПДВ в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаного підприємства. Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у зв'язку зі складанням акту  перевірки та вчинення в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача. Вказані дії жодним чином не вплинули на права та обов'язки позивача. Адже проведення спірної перевірки фактично полягало у аналізі контролюючим органом даних податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням ТОВ «Миронівське насіння»податкових зобов'язань з ПДВ та з формуванням податкового кредиту названим підприємством. Такі дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм цієї доказової інформації. При цьому суд зазначає, що і Вищим адміністративним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція стосовно того, що дії ДПІ щодо проведення перевірки платника податків, дії щодо підписання акта за результатами проведення цієї перевірки та включення до акту певних висновків не можна вважати такими, що порушують права платника податків та впливають на його права та обов'язки. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 р. по справі № К-11956/08, в ухвалі від 16 червня 2011 р. по справі № К-9789/09. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувані позивачем дії податкового органу не є його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Виходячи із встановлених судом обставини та наведених приписів законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. висновків про завищення позивачем за травень 2011 року податкових зобов'язань з ПДВ на суму 263 76100 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 262 313,00 грн. Вирішуючи спір в частині визнання протиправними дій відповідача по внесенню на підставі акту перевірки № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. коригувань до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України»в частині зменшення самостійно задекларованих позивачем за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також зобов'язання відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «Миронівське насіння»за травень 2011 року, суд дійшов до таких висновків. Як визначено пунктом 71.1 статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби –це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. Згідно зі статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. Судом встановлено, що органи державної податкової служби використовують у своїй діяльності автоматизовану інформаційну систему (АІС) «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Вказана система створена як програмний продукт для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (надалі –Методичні рекомендації), які затверджені наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів». Згідно з пунктом 1.1. Методичних рекомендацій вони запроваджуються в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів. Відповідно до пункту 1.3. Методичних рекомендацій для їх реалізації створені такі програмні продукти: - система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; - система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; - система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Як передбачено пунктами 2.14, 2.16 - 2.18, 2.21, 2.24 Методичних рекомендації, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Обробка системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України проводиться щоденно у міру надходження незвірених даних. Працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб, податкового контролю та податкової міліції після проведення автоматизованого співставлення на центральному рівні даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у той же день отримують доступ (екранні форми) до інформації (у розрізі звітних періодів) про результати такого співставлення платників ПДВ, що перебувають на обліку в органі ДПС, у вигляді: переліків платників ПДВ у розрізі категорій; детальної інформації щодо обраного платника ПДВ про результати співставлення кожної операції з контрагентом (записів, що пройшли співставлення); статистичної інформації про результати такого співставлення у розрізі органу ДПС. Отримані результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ підлягають перевірці органами ДПС на місцях. Підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення. Підрозділи органу ДПС усіх рівнів (центрального, регіонального, районного) отримують доступ (екранні форми) до статистичної інформації результатів автоматизованого співставлення на рівні ДПА України даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у розрізі звітних періодів. Статистична інформація щодо кількості, суми відхилень ПДВ та результатів їх опрацювання органом ДПС формується за підпорядкованими органами ДПС, категоріями платників ПДВ (або категоріях записів), звітними періодами. Наведене свідчить, що АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків. Суд також звертає увагу, що наказ ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а отже, не є нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини у сфері справляння податків і зборів. Тому затверджені ним Методичні рекомендації (Примірний порядок) щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не носять для платників податків обов'язкового характеру. Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.05 №276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.05 за №843/11123 (надалі - Інструкція), встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства. Згідно з пунктами 3.1, 3.6 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Зворотний бік картки особового рахунку відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше). Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Відповідно до підпунктів 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум. Дослідженням наданої представником відповідача картки особового рахунку ТОВ «Миронівське насіння»з податку на додану вартість встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва у ній жодних коригувань на підставі акту перевірки № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. не проведено і жодних нарахувань податкових зобовязань не здійснено. За таких обставин, зважаючи на те, що позивачем не доведено, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при проведенні перевірки, оформленої Актом перевірки, призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення, суд прийшов до висновку, що позов у частині визнання протиправними дій відповідача по внесенню коригувань до АІС та зобов'язання вчинити певні дії також не підлягає задоволенню. Розглядаючи можливість закриття провадження у справі суд виходить з такого. Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в згідно з частиною другою статті 124 Конституції України. порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. З наведеного випливає, що правом на звернення до адміністративного суду з позовом є можливість фізичних та юридичних осіб ініціювати судове провадження в адміністративній справі з метою судового захисту їх прав, свобод чи інтересів, порушених суб'єктом владних повноважень у сфері публічно –правових відносин. При цьому, суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів), де у п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т. ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право в цьому не було обмежене. Однак, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову. Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.    Оскільки іншого порядку оскарження актів перевірок органів ДПС України та включення до них певних висновків чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі в даній частині. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. ст. 17 - 19, 158 - 163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,- П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва «Про проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське насіння»від 23.12.2011 року № 4737. 3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Миронівське насіння», яка оформлена актом перевірки № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011 р. 4. В задоволенні решти позову відмовити. 5. Присудити з державного бюджету України на користь ТОВ «Миронівське насіння»судові витрати у розмірі 12,88 грн. (дванадцять грн. 88 коп.). Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                      Патратій О.В.