Постанова

від 18.10.2012 по справі 7333/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" жовтня 2012 р. Справа № 2а-7333/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Скляр Є.С.,

за участю представника позивача - Крутько Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Хладик - Трейд " (далі по тексту -позивач, ТОВ «Хладик - Трейд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі по тексту -ДПІ у Фрунзенському районі), правонаступником якої є Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м Харкова Харківської області Державної податкової служби (ухвала про заміну відповідача а.с. 189-190 т.2)(далі по тексту -відповідач, Індустріальна МДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 0000432302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на прибуток на суму 189751, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 № 0000442302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на додану вартість в сумі 478340, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118109, 75 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ДПІ у Фрунзенському районі здійснила документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Хладик - Трейд»за результатами якої було складено акт від 14.02.2012 р. № 331/23-212/34951625 «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладик - Трейд»(код ЄДРПОУ 34951625) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011»(далі по тексту - Акт перевірки).

Як вказує позивач, в акті перевірки, на його думку, незаконно та безпідставно зроблено висновки про порушення з боку позивача:

1. п. п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. 138.2, п.п. 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 189751 грн., у тому числі: за 2 кв. 2011 року на суму 3068 грн., за 2-3 кв. 2011 року на суму 189751 грн.;

2. п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 478340 грн., у тому числі: за січень 2011 року 2668 грн., за лютий 2011 року 3237 грн., за липень 2011 року - 457000 грн., за серпень 2011 року -15435 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі 01.03.2012 року були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000432302 та № 0000442302.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягаю скасуванню. Вказуючи на незаконність податкових повідомлень-рішень позивач вказує, що про реальність здійснення господарських операцій між ним та ПП "Світ Кассандри-350" та ТОВ «Промтехноопт»свідчать первинні документи виписані даними підприємствами. Оскільки контрагентами відповідно до укладених з контрагентами договорів за перевіряє мий період були виписані видаткові накладні, що є підтвердження правомірності віднесення позивачем сум на придбання товарів до валових витрат, а також належним чином складені та видані позивачу податкові накладні контрагентами, які були зареєстрованими платниками податків на додану вартість, що свідчить про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Як стверджує позивач ці первинні документи були складені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому укладені правочини спричинили настання реальних наслідків, є виконаними, реальними, використано у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні позов просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та зазначив, що висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають чинному законодавству України оскільки ТОВ «Хладик-Трейд»на виїзну перевірку не були надані документи, які б свідчили про реальність вчинення операцій та використання придбаних товарів та послуг у подальшій господарській діяльності підприємства, зокрема товарно-транспортні накладні та звіти, а надані документи не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України для первинних документів, оскільки складені контрагентами щодо яких податковими органами встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що підтверджується зокрема актом ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.03.2011 р № 718/10-018/33677233 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Світ Кассандри-350»(код ЄДРПОУ 33677233) з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 року», а також актом ДПІ у Жовтневому район м. Харкова від 21.10.2011 р. № 111/23-02-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.03.2007 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 079012 (а.с. 37 т.1) та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки АА № 316199 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.05.2010 р. (а.с. 38 т. 1) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, про що свідчить копія довідки про взяття на облік платника податків №253 від 17.05.2010 р. (а.с. 40 т. 1), а також підтверджується копією свідоцтва № 100033037 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.04.2007 р. (а.с. 39 т. 1).

ДПІ у Фрунзенському районі здійснила документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Хладик - Трейд»за результатами якої було складено акт від 14.02.2012 р. № 331/23-212/34951625 «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладик - Трейд»(код ЄДРПОУ 34951625) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011»(а.с. 163-203 т.1).

Актом перевірки встановлено виявлені порушення з боку позивача, а саме: 1. п. п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. 138.2, п.п. 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 189751 грн., у тому числі: за 2 кв. 2011 року на суму 3068 грн., за 2-3 кв. 2011 року на суму 189751 грн.;

2. п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 478340 грн., у тому числі: за січень 2011 року 2668 грн., за лютий 2011 року 3237 грн., за липень 2011 року - 457000 грн., за серпень 2011 року -15435 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі були винесені податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 0000432302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на прибуток на суму 189751, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 № 0000442302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на додану вартість в сумі 478340, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118109, 75 грн. (а.с. 12, 13 т.1).

В судовому засіданні представником позивача було підтверджено, що позивачем надано до суду копії всіх первинних документів, які в нього є для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Як доказ фактичного виконання господарських операцій між ТОВ «Хладик-Трейд»та ПП «Світ Касандри-350»до суду було надано позивачем копії рахунків-фактур від 18.01.2011 р. № 9089/0 та від 17.02.2011 р. № 9380/0, видаткових накладних від 20.01.2011 р. № 2101 та від 21.02.2011 р. № 4310, а також податкових накладних від 20.01.2011 р. № 2101 та від 21.02.2011 р. № 4311 (а.с. 7-18 т. 2).

Суд зазначає, що частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Обов'язковість письмової форми договору встановлена частиною 1 ст. 208 ЦК України, зокрема п.1, в якому зазначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Водночас згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України дозволяється вчиняти будь-які правочини в усній формі, якщо вони виконуються в момент вчинення. Але суд зазначає, що це правила ч. 1 ст. 206 ЦК та ч. 1 ст. 208 ЦК співвідносяться між собою як норма загальна та спеціальна. Тому перевагу при застосуванні слід надавати ч. 1 ст. 208 ЦК. Спеціальний характер правила ч. 1 ст. 208 ЦК обумовлений тим, що воно поширюється тільки на юридичних осіб (на відміну від ч. 1 ст. 206 ЦК , що поширюється на всіх суб'єктів). Крім того, позивачем не надано доказів виконання правочину в момент вчинення.

Обов'язковість укладення господарських договір у письмовій формі також випливає із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ненадання на вимогу суду договору між позивачем та ПП «Світ Касандри -350», викладеного в письмовій формі свідчить про його відсутність.

На підтвердження отримання товару від ПП «Світ Касандри -350»позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.05.2008 N 647, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 р. N 445/15136 було затверджено Зміни до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 N 99 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за N 293/1318. Згідно цього наказу пункт 3 Інструкції викладено в такій редакції:"3. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною".

Крім того, пунктом 6 Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Враховуючи наявність законодавчих вимог до форми Журналу реєстрації довіреностей, суд не приймає до уваги надані позивачем електронні роздруківки Журналів обліку довіреностей ТОВ «Хладик-Трейд»за січень та лютий 2011 року (а.с. 89, 90 т.1) в якості належного доказу отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Світ Касандри -350».

Також суду не було надано, доказів, що підтверджують транспортування запчастин, придбаних за твердженням позивача у ПП «Світ Касандри -350».

Наявність в штаті водіїв ТОВ «Хладик-Трейд»(а.с. 79 т.1) та договорів найму транспортних засобів не свідчить про перевезення вантажу (а.с. 65-73 т.1, 34-48 т.2) від ПП «Світ Касандри -350»до позивача та не доводить факту перевезення запасних частин саме цими транспортними засобами.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Абзацом 5 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі по тексту -Правила) вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку (абз.6 розд. 1 Правил).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (абз. 7 розд. 1 Правил).

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (абз. 8 розд. 1 Правил).

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування (абз. 17 розд. 1 Правил).

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (абз. 18 розд. 1 Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (абз. 27 розд. 1 Правил).

Пунктом 11.5. Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Посилання позивача в позові на те, що дія спільного наказу Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 № 228/253 (далі по тексту -спільний наказ № 228/253, яким затверджено Порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" та пункту 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 було зупинено, а отже законодавчо залишається неврегульованим питання щодо форми товарно-транспортної накладної та інформації, що повинна в ній міститися, суд вважає безпідставними з наступного.

Спільним наказом № 228/253 та пунктом 11.2 Правил регулювалися питання належності транспортної документації до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. N 493 пункт 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 було виключено.

Водночас, згідно листа Держкомстату України від 08.12.2005, № 05/1-2-8/146 "Щодо застосування документації при перевезенні вантажів автомобільним транспортом" при перевезенні вантажів автомобільним транспортом суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності застосовуються єдині уніфіковані типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346:

- форма N 2 "Подорожній лист вантажного автомобіля",

- форма N 1 (міжнародна) "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні",

- форма N 1-ТН "Товарно-транспортна накладна",

- форма N 1-ТЗ "Талон замовника".

Спільним наказом Міністерства транспорту України Міністерства статистики України, від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введені у дію з 1 січня 1996 року.

Крім того, суд зазначає, що виключення із чинного законодавства норм про віднесення транспортної документації до документів суворої звітності та їх форми не може свідчить про необов'язковість її ведення з огляду на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800 "Щодо документального оформлення операцій з виконання робіт та/або надання послуг" кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України та Положенням.

Щодо віднесення позивачем рахунків-фактур до первинної документації суд вказує, що рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунка (рахунка-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Крім того, позивачем документально не доведено факту використання придбаних у ПП «Світ Касандри-350»у власній господарській діяльності. Наявність договорів найму транспортних засобів (а.с. 65-73 т.1, 34-48 т.2) не свідчить про те, що придбані запасні частини були використані саме для цих або будь-яких інших транспортних засобів, реалізовані іншим особам.

Зокрема, до документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна та інше.

Пунктом 1.3. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 (далі по тексту -Методичні рекомендації №2) для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, й запасні частини.

Для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (п. 3.12. Методичних рекомендацій № 2).

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" визначено, що накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.

Таким чином суд погоджується із висновком ДПІ у Фрунзенькому районі м. Харкова про завищення ТОВ «Хладик-Трейд»валових витрат на загальну суму 13340, 00 грн. за 1 квартал 2011 року, чим порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими зокрема визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті та не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено при судовому розгляді справи при перевірці відповідача ДПІ у Фрунзенському районі з боку ТОВ «Хладик-Трейд»було виявлено порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Промтехноопт».

Так, судом встановлено, що 27.06.2011 р. було між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»був підписаний договір № 0009-М на проведення маркетингових досліджень. Предмет договору визначено у п. 1.1 відповідно до якого виконавець ТОВ «Промтехноопт»зобов'язується надати замовнику (ТОВ «Хладик-Трейд»за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними в цьому договорі, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її (а.с. 158-161 т.1).

Основним завданням маркетингових досліджень за цим договором є особливості сприйняття морозива, особливості його покупки, вимоги до ідеальної торгової марки морозива, особливості сприйняття марок-конкурентів, особливості сприйняття ТМ "Хладик" та тестування оригінальних ідей ТМ "Хладик" (п. 1.4. договору).

Згідно п. 1.5. договору методами та способами проведення маркетингових досліджень виконавцем за цим договором є експертні опитування ( із представниками роздрібної й оптової торгівлі, аналітиками, які відслідковують ринок) кабінетні дослідження (державна й галузева статистика, результати синдикативних досліджень, споживчих і роздрібних панелей); опитування споживачів, споживчі панелі, етнографічні дослідження (спостереження); фокус групи, глибинні інтерв'ю, мозкові штурми (для розробки концепції), Хол-Тести, інтерв'ю особою-до-особи; контент -аналіз (ЗМІ); аудит роздрібних мереж, аудит оптового продажу, спостереження (у місцях продажу), панельні дослідження (роздрібні панелі).

Відповідно до п. 2.2. договору моментом надання результатів дослідження є передача виконавцем замовнику звіту. Звіт викладається на паперовому та електронному носії в єдиному екземплярі.

До даного договору сторонами було складено протоколи узгодження договірної ціни від 27.06.2011 р. за проведення маркетингового дослідження у м. Дніпропетровськ на суму 390600, 01 грн. в т. ч. ПДВ -65100, 00 грн.(додаток 1), у м. Одеса на суму 449400, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 74900, 00 (додаток 2), у м. Донецьк на суму 561000, 00 грн., в т.ч. ПДВ -93500, 00 грн. (додаток 3), у м. Запоряжжя на суму 367000, 00 грн., в т.ч. ПДВ -61166, 67 грн. (додаток 4), у м. Луганськ на суму 395999, 99 грн., в т.ч. ПДВ -66000, 00 грн. (додаток 5) та у м. Києві на суму 577999, 99 грн., в т.ч. ПДВ -96333, 33 грн. (а.с. 111-116 т.1).

До матеріалів справи позивачем було надано копію «Аналитический отчет. Потребители мороженого: ценности, восприятие ТМ «Хладик»и марок конкурентов»(а.с. 49-181 т. 2).

Також до матеріалів справи було залучено копії актів приймання наданих послуг: акт № 1 від 04.07.2011 р. (а.с. 6 т.2), акт №2 від 08.07.2011 р. (а.с. 3 т.2), акт № 3 від 13.07.2011 р. (а.с. 250 т.1), акт № 4 від 18.07.2011 року (а.с. 241 т.1), акт № 5 від 22.07.2011 року (а.с. 244 т.1) та акт № 6 від 29.07.2012 р. (а.с. 247 т.1).

При цьому дати передачі аналітичного звіту в кількості 1 (однієї) одиниці від ТОВ «Промтехноопт»позивачу в жодному документі не вказано.

Оскільки згідно п. 2.2. договору моментом надання результатів дослідження є передача виконавцем замовнику звіту, а акти виконаних робіт є лише підставою для оплати робіт, то матеріалами справи не підтверджено факту надання результатів дослідження у відповідний період.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

При цьому суд вказує, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п. 5.2. статті 5 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) є складовою частиною витрат на збут, оскільки пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того, в разі якщо маркетингові дослідження проводяться підприємством вперше з метою отримання та розуміння нових наукових і технічних знань, відповідно до п. 9 ПБО 8 вони не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У Методичних рекомендаціях з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, від 22.05.2002 р. № 145 встановлено перелік витрат на проведення маркетингових заходів. Відповідно до п. 3.8 цих Методичних рекомендацій до них належать такі витрати:

- на проведення маркетингових досліджень ринку, конкурентних переваг, перспектив розвитку товарного асортименту;

- на оформлення вітрин, виставок-продажів, кімнат, де є зразки товарів (продукції);

- на відрядження працівників на виставку-продаж;

- вартість зразків товарів (продукції), які передано безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і договорів безкоштовно і не підлягають поверненню;

- на розробку і випуск рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, афіш, листівок, плакатів тощо);

- на розробку і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

- на рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, теле- і радіопередачах);

- на придбання, виготовлення, копіювання, дублювання рекламних кіно-, відео- і діафільмів);

- на оформлення світлової, щитової, комп'ютерної, транспортної та іншої зовнішньої реклами;

- на утримання автовідповідачів для покупців;

- на проведення інших маркетингових заходів, пов'язаних зі збутом товарів.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій Мінфін, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 бухгалтерський облік витрат на маркетинг, що мають поточний характер, здійснюється на балансовому рахунку 93 «Витрати на збут».

Отже, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм законодавства, суд вказує на невідповідність маркетингових послуг за договором № 0009-М на проведення маркетингових досліджень від 27.06.2011 р. підписаного між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»вимогам, що встановлені чинним законодавством України для цілей їх оподаткування, оскільки зазначені в договорі та актах приймання послуги за своїм змістом не відносяться до маркетингових.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено доказів наявності економічного ефекту від укладання договору № 0009-М на проведення маркетингових досліджень від 27.06.2011 р. та надання таких послуг, зокрема фактів збільшення обсягів збуту продукції, та інших економічних вигод з огляду на наявність в штаті позивача фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку морозива та напівфабрикатів Російської федерації та менеджера з реклами та маркетингу (а.с. 79 т.1).

Крім того, для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зазначені вище обставини у сукупності свідчать про те, що угода, підписана між ТОВ «Хладик-Трейд»та ТОВ «Промтехноопт»не носила реального характеру та не була спрямована на реальне настання правових наслідків, а мала на меті лише оформлення відповідних документів, які б давали право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Позивачем до матеріалів справи надано по взаємовідносинах із ТОВ «Промтехноопт»копію договору поставки товарів № П-0108 від 01.08.2011 року (далі по тексту -договір) (а.с. 160 -162 т.1).

Згідно умов договору ТОВ «Промтехноопт»(постачальник) зобов'язується постачати та передавати у власність ТОВ «Хладик-Трейд»(покупець), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати вартість товару в асортименті, кількості та за ціною відповідно до умов цього договору (п. 1.1.).

Згідно з п. 1.2. у цьому договорі під терміном «Товар»сторони розуміють -морозиво, заморожені продукти та напівфабрикати.

Відповідно до п. 2.1. договору якість, маркування, штрих-код та упаковка товару, який передається покупцю за цим договором повинна відповідати встановленим законодавством України вимогам та нормативно-технічній документації заводу-виробника та підтверджуватися сертифікатом якості та іншими документами.

Також позивачем було надано до суду копію видаткової накладної № П-01081 від 01.08.2011 року (а.с. 234 т.1), податкову накладну (а.с. 235 т.1) та копію товарно-транспортної накладної (а.с. 236 т. 1).

На підтвердження отримання товару від постачальника позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.05.2008 N 647, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 р. N 445/15136 було затверджено Зміни до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 N 99 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за N 293/1318. Згідно цього наказу пункт 3 Інструкції викладено в такій редакції:"3. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною".

Крім того, пунктом 6 Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

На вимогу суду не було надано позивачем доказів оплати товару, сертифікатів якості товару від заводу виробника.

Позивачем не доведено наявності економічного ефекту від придбання морозива у ТОВ «Промтехноопт», який не є виробником цього товару.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»від 21.10.2011 року № 111/23-02-05/37092055 встановила за період липень та серпень 2011 року ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: відсутній рух активів, зобовя'зань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості осіб, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, що також свідчить про правомірність висновків податкового органу щодо відсутності підтвердження ТОВ «Хладик-Трейд»вчинення господарських операцій, а угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, а мала на меті лише оформлення відповідних документів, які б давали право на формування податкового кредиту.

У листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" вказується, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 0000432302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на прибуток на суму 189751, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкового повідомлення - рішення від 01.03.2012 № 0000442302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хладик - Трейд»з податку на додану вартість в сумі 478340, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118109, 75 грн., як таких, що винесені з порушенням норм діючого законодавства України, не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити у повному обсязі..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.