Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-11163/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року № 2а-11163/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №000170228/0 від 12.04.2012, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000170228/0 від 12.04.2012, прийняте ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість у сумі 118084 грн., у тому числі за основним платежем 94467 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23617 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

19.10.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.04.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «УБК № 2»за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 1079/22-8/22889913 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 94467 грн.

12.04.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000170228/0, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94467 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23617 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договору підряду від 03.08.2011 № 543 з ТОВ «УБК № 2»(далі -Договір) надано відповідні послуги (ремонтно-будівельні роботи в приміщенні по проспекту Повітрофлотський, 64 в м. Києві) на загальну суму 566800,32 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 94466,72 грн.), що підтверджується належним чином оформленими протоколом погодження договірної ціни від 03.08.2011, актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року та податковою накладною від 16.09.2011 № 197, копії яких залучені до матеріалів справи. При цьому, листом від 16.03.2012 вих. № 2/03-12 ТОВ «УБК № 2»заявлено ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод»претензію № 1 про сплату заборгованості у розмірі 566800,32 грн., на що листом від 17.04.2012 № 66 позивачем надано відповідь ТОВ «УБК № 2»про складне матеріальне становище ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод», у зв'язку з чим останнє просить надати відстрочку на сплату заборгованості у розмірі 566800,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи листами. Разом з тим, представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, що вживаються необхідні заходи щодо погашення заборгованості перед ТОВ «УБК № 2»у розмірі 566800,32 грн.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 94467 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок складення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва акту від 28.11.2011 № 1427/3-23-40/35982811 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УБК № 2»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за травень, червень та вересень 2011 року, в якому зазначено, зокрема, що: «В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали відповідно до яких встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_1, невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, а саме: ТОВ «Ольтенія білд», код за ЄДРПОУ 36546782, ТОВ «Берніс Продукт», код за ЄДРПОУ 37319033, ТОВ «Деал Трейд», код за ЄДРПОУ 37317476, ТОВ «Дормашавто», код за ЄДРПОУ 36791493, ТОВ «Ковенант», код за ЄДРПОУ 36186393, ТОВ «ТПК»Технламаншпостач», код за ЄДРПОУ 36803875, ТОВ «УБК № 2», код за ЄДРПОУ 35982811, ТОВ «Укртрансенерго», код за ЄДРПОУ 32208072. Вказані товариства за адресами реєстрації ніколи не знаходилися та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні. Невстановлені слідством особи, вчинили фіктивне підприємство, тобто поворотно створили та придбали перелічені суб'єкти підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинивши злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України. Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконе заволодіння ним, згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договором між ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод»та ТОВ «УБК № 2»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними протоколом погодження договірної ціни від 03.08.2011, актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року та податковою накладною від 16.09.2011 № 197.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договором купівлі-продажу від 21.05.1993, переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства «5-й Київський авторемонтний завод», реєстраційним посвідченням, які підтверджують право власності позивача на об'єкт, в якому було здійснено відповідні роботи ТОВ «УБК № 2»;

договором від 03.09.2012 № 44, укладеним між позивачем та ТОВ НВФ «Термоуніверситет»про здійснення монтажу системи опалення цеху за адресою м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64, доповненнями до нього, який підтверджує подальше оснащення приміщення, після проведених робіт за Договором з ТОВ «УБК № 2», для наступного використання позивачем цього приміщення у своїй господарській діяльності;

договором про надання послуг з ремонту автомобілів від 01.06.2011 № 0906/11 укладеним між позивачем (виконавець) та ТОВ «Тандем-Авто»(замовник) щодо ремонту автомобілів на підприємстві виконавця за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують використання позивачем відремонтованого за вищевказаним Договором приміщення за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64 у своїй господарській діяльності;

договорами оренди нежитлового приміщення, актами приймання-передавання приміщення, які підтверджують передання позивачем у оренду приміщень відповідного стану, в яких ТОВ «УБК № 2»виконано вищевказані роботи;

фотокартками, які підтверджують виконання умов вищенаведеного Договору.

Суд не бере до уваги посилання в Акті перевірки на складення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва акту від 28.11.2011 № 1427/3-23-40/35982811 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УБК № 2»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за травень, червень та вересень 2011 року, в якому зазначено, зокрема, що: «В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали відповідно до яких встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_1, невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, а саме: ТОВ «Ольтенія білд», код за ЄДРПОУ 36546782, ТОВ «Берніс Продукт», код за ЄДРПОУ 37319033, ТОВ «Деал Трейд», код за ЄДРПОУ 37317476, ТОВ «Дормашавто», код за ЄДРПОУ 36791493, ТОВ «Ковенант», код за ЄДРПОУ 36186393, ТОВ «ТПК»Технламаншпостач», код за ЄДРПОУ 36803875, ТОВ «УБК № 2», код за ЄДРПОУ 35982811, ТОВ «Укртрансенерго», код за ЄДРПОУ 32208072. Вказані товариства за адресами реєстрації ніколи не знаходилися та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні. Невстановлені слідством особи, вчинили фіктивне підприємство, тобто поворотно створили та придбали перелічені суб'єкти підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинивши злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України. Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконе заволодіння ним, згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-четверте, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-п'яте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, з листа від 08.09.2012 ТОВ «УБК № 2»з доданою до нього, зокрема, податковою декларацією, копії яких наявні в матеріалах справи, видно, що ТОВ «УБК № 2»задекларувало належним чином податкові зобов'язання щодо спірних господарських відносин, а також подало відповідну декларацію до податкового органу, про що свідчить квитанція № 2, копія якої також є в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних протоколу погодження договірної ціни від 03.08.2011, акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року та податкової накладної від 16.09.2011 № 197, юридична особа ТОВ «УБК № 2»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договір між ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод»та ТОВ «УБК № 2»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод»та ТОВ «УБК № 2»умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 94467 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «УБК № 2». На момент складання вказаної податкової накладної ТОВ «УБК № 2»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 94467 грн., віднесена ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод»до податкового кредиту, підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 969.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «УБК № 2»податкової накладної, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про порушення ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод»п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 000170228/0 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 000170228/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод»(03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64, код ЄДРПОУ 22889913) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 000170228/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1180,84 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 26088860) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко