Постанова

від 10.02.2010 по справі 2а-4952/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-4952/09/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  10 лютого 2010 року           12:17           № 2а-4952/09/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С.  при секретарі судового засідання Горбан А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу За позовом    Заступника прокурора Печерського району м. Киева в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до          Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамар" про          стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 359,83 грн. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Прокурор Печерського району м. Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамар" про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі 7 359,83 грн. в тому числі 23,44 грн. пені. Ухвалою від 25.05.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Позивач зазначає, що у 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю „Діамар" у відповідності до наведених положень законодавства мало працевлаштувати 1 інваліда, проте не працевлаштувало жодного. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у ТОВ „Діамар" становить 7 336,39 грн. Отже, оскільки у Відповідача не було створено одного робочого місця для інваліда й відповідно його не працевлаштоване, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 7 336,39 грн., яка відповідачем не була сплачена. Оскільки відповідачем у визначений законом термін не було сплачено суми заборгованості на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, то за таких обставин Прокурор просить суд стягнути вказану суму у примусовому порядку разом з нарахованою пенею за порушення терміну сплати санкцій. Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів, відповідно до частини 6 статті 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів. Дослідивши документи та матеріали, які знаходяться у справі, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд, - ВСТАНОВИВ: Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі - Закон, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності. Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону). Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Частинами 3 та 4 статті 20 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону). Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 2 "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (копія знаходиться в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 36 осіб. Водночас у вказаному звіті у рядку за кодом 02 зазначено, що підприємством не працевлаштоване одного інваліда. Чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу вказана у кількості однієї особи. У рядку за кодом 05 звіту зазначений розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 7 336,39 грн. При цьому у рядку за кодом 06 даного звіту підприємством самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів в розмірі 7 339,39 грн. Як     підтверджується     матеріалами     справи     і     розрахунком     виконання     нормативу працевлаштування інвалідів, поданого позивачем, ТОВ „Діамар" відповідно до наведених положень законодавства мало створити 1 робоче місце, проте не працевлаштоване інваліда. Таким чином, за даними які були встановлені судом, відповідач за вказаний період не працевлаштував 1 інваліда. Як зазначалось вище, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Результатом працевлаштування відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Тобто безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями. Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у ТОВ „Діамар" становить 7 336,39 грн. Відтак, наданий Позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу 1 робочого місця із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 7 336,39 грн.. які станом надень розгляду справи Відповідач не сплатив. Крім того, позивачем згідно з поданим розрахунком заявлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 23,44 грн. за період існування боргу з 16.04.2009 р. до 23.04.2009 р. включно. Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку. Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків. встановлених статтею 72 цього Кодексу. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамар" (01011 м. Київ, вул. Московська, 7, код ЄДРПОУ 34693607) на користь Київського міського відділення соціального захисту інвалідів (р/р 31219230700001 в УДК м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 32309429) штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 7 336,39 грн. (сім тисяч триста тридцять шість гривень 39 копійок) та пеню в розмірі 23,44 грн. (двадцять три гривні 44 копійки). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                             К.С. Винокуров Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 22.02.2010.