Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а-1934/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2012 року 10:08 № 2а-1934/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Відкос" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача, Лутюк Д. В., довіреність № 0102-01, від 01.02.12 р.;

від відповідача, Оксентюк О. С., довіреність № 204/9/10-009, від 16.03.12 р.;

від позивача, директор Зоренко П. П., НОМЕР_1;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Відкос", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування акту перевірки №16/1-23-70-30110926 від 16.01.2012 р., податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 р. №0000282307/0 та №0000292307/0.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Брілліон" (код за ЄДРПОУ 33056482) за період з 01.01.2009 р. по 30.10.2011 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними правочини між Позивачем та ТОВ "Брілліон", зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки при проведенні перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Брілліон"(код за ЄДРПОУ 33056482) за період з 01.01.2009р. по 30.10.2011 р. було встановлено, що у ТОВ "Брілліон" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеному правочину з позивачем та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що вказує на фіктивний характер даного правочину, а тому дає підстави стверджувати, що дані фінансово-господарські взаємовідносини носять характер нікчемного правочину, відповідно, первинні документи були складені ТОВ "Брілліон" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Брілліон" (код за ЄДРПОУ 33056482) за період з 01.01.2009 р. по 30.10.2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Відкос" (код ЄДРПОУ 30110926) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Брілліон" (код за ЄДРПОУ 33056482) за період з 01.01.2009 р. по 30.10.2011 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено: вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на суму 565680,00 грн., а саме по періодах: за IV квартал 2008 р. -167303,00 грн., за I квартал 2009 р. -154851,00 грн., за II квартал 2009 р. -243526,00 грн.; вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 259620,00 грн., а саме по періодах: за грудень 2008 р. -38655,00 грн., за січень 2009 р. -28550,00 грн., за лютий 2009 р. -99548,00 грн., за березень 2009 р. -24322,00 грн., за травень 2009 р. -78667,00 грн., за червень 2009 р. -28533,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000292307/0 від 27.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 707100,00 грн, з яких 565680,00 грн. - за основним платежем та 141420,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000282307/0 від 27.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324525,00 грн, з яких 259620,00 грн. - за основним платежем та 64905,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Відкос" зареєстровано Московською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.10.1998 р., у зв'язку з територіальним перерозподілом районів м. Києва, підприємство було перереєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.11.2008 р., взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, зареєстровано як платник податку на додану вартість 03.12.1998 р.

Між Приватним підприємством "Відкос", як замовником, та ТОВ "Брілліон", як підрядником, був укладений Договір про виконання ремонтно-будівельних робіт №1/3 від 04.03.2008 року (надалі -Договір №1/3), згідно п.1.1. та п.2.1. якого замовник замовляє та оплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи на об'єктах замовника, вартість робіт є договірною і зазначена у Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 до цього Договору).

З Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору №1/3) судом встановлено, що сторони домовились, що вартість виконання ремонтно-будівельних робіт на наступних об'єктах, розташованих за адресою: 1) Міжнародний Медіа Центр телеканал «СТБ»м. Київ, вул. Шевцова, 1; 2) ТОВ «АФК»Україна смт. Козин, вул. Київська, 169, Київська обл.; 3) ТОВ «БМК Ресурс»с. Петропавлівське, вул. Петропавловська, 6, Київська обл.; 4) ТОВ «Крассула»Комплекс культових споруд, с. Софіївська-Борщагівка складає 5200000,00 грн., в т.ч. ПДВ -866667,67 грн.

На виконання умов Договору №1/3, ТОВ "Брілліон" виконало ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 5164287,00 грн.(в т.ч. ПДВ 860714,50 грн.), яка була віднесена позивачем до складу валових витрат, зокрема: в 4 кв. 2008 року у сумі 669213,00 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт від 28.11.2008 р. - на суму 190000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31666,67 грн.), від 28.11.2008 р. -на суму 284512,85 грн. (в т.ч. ПДВ 47418,81 грн.), від 29.09.2008 р. -на суму 172000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 28666,67 грн.), від 29.09.2008 р. -на суму 114610,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19101,67 грн.), від 05.12.2008 р. -на суму 41932,86 грн. (в т.ч. ПДВ 6988,81 грн.); в 1 кв. 2009 р. у сумі 619404,00 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт від 23.03.2009 р. -на суму 146000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 24333,33 грн.), від 27.02.2009 р. -на суму 25300,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4216,67 грн.), від 26.02.2009 р. -на суму 323210,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53868,33 грн.), від 30.01.2009 р. -на суму 190000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31666,67 грн.), від 30.12.2008 р. -на суму 58775,11 грн. (в т.ч. ПДВ 9795,85 грн.); в 2 кв. 2009 р. у сумі 974102 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт від 18.06.2009 р. -на суму 97000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16166,67 грн.), від 04.06.2009 р. -на суму 74200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12366,67 грн.), від 05.05.2009 р. -на суму 90000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.), від 27.03.2009 р. -на суму 342000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 57000,00 грн.), від 27.03.2009 р. -на суму 40000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.), від 30.04.2009 р. -на суму 163288,14 грн. (в т.ч. ПДВ 27214,69 грн.), від 28.05.2009 р. -на суму 157874,51 грн. ( в т.ч. ПДВ 26312,42 грн.), від 28.05.2012 р. -на суму 204559,44 (в т.ч. ПДВ 34093,24 грн.).

Судом встановлено, що ТОВ "Брілліон" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 860714,50 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, зокрема: за грудень 2008 р. у сумі 38655 грн. (податкові накладні №5122 від 05.12.2008 р. на суму 6988,81 грн., №28118 від 28.11.2008 р. на суму 31666,67 грн.); за січень 2009 р. у сумі 28550,00 грн. (податкова накладна №26125 від 26.12.2009 р. на суму 28550,00 грн.); 3) за лютий 2009 р. у сумі 99548,00 грн. (податкові накладні №16 від 30.01.2009 р. на суму 31666,67 грн., №38 від 27.02.2009 р на суму 4216,67 грн., №30128 від 30.12.2008 р. на суму 9795,85 грн., №40 від 26.02.2009 р. на суму 53868,33 грн.); за березень 2009 р. у сумі 24322 грн. (податкова накладна №98 від 23.03.2009 р. на суму 24333,33 грн.); 5) за травень 2009 р. у сумі 78667,00 грн. (податкові накладні №99 від 27.03.2009 р. на суму 6666,67 грн., №100 від 27.03.2009 р. на суму 57000,00 грн., №1 від 30.01.2009 р. на суму 15000,00 грн.); 6) за червень 2009 р. у сумі 28533,00 грн. (податкові накладні №4063 від 04.06.2009 р. на суму 12366,67 грн., №1064 від 18.06.2009 р. на суму 16166,67 грн.).

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Брілліон" мало належний рівень правосуб"єктності, - було зареєстровано як юридична особа та було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Брілліон" було анульовано лише 21.08.2010 р. з ініціативи податкового органу.

Суд також звертає увагу, що контрагенту позивача, - Товариству з обмеженою відповідальністю "Брілліон" 09.12.2004 року Державним комітетом України з будівництва та архітектури було видано Ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АА № 775771 строком дії до 09.12.2009 р.

Також позивачу 05.12.2007 р. Державною архітектурно-будівельною інспекцією було видано Ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ № 359414 строком дії до 05.12.2012 р.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за грудень 2008, січень-березень 2009, травень-червень 2009 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "Брілліон" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку позивача в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявляв.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №1/3 позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 5164287,00 грн., в т.ч. ПДВ 860714,50 грн., що підтверджується банківськими виписками, дослідженими судом.

Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №71-00217 порушена відносно директора ПП «Гранд-Сервіс»Рудюка А.П. за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 205 КК України. З матеріалів кримінальної справи №71-00217 вбачається, що протягом 2008-2010 р.р. Рудюк А.П. контролюючи діяльність ряду підприємств, серед яких ТОВ "Брілліон", ТОВ "Трекс", використовував їх у незаконній схемі надання послуг реально діючим підприємствам по ухиленню від сплати податків, які формували валові витрати та податковий кредит з ПДВ на підставі первинних фінансово-господарських документів, отриманих від підприємств, що мають ознаки фіктивності.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на порушення кримінальної справи, як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ТОВ "Брілліон", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №1/3 недійсним і станом на час розгляду справи у вказаній кримінальній справі тривало досудове слідство.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контаргент позивача, - ТОВ "Брілліон", не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору №1/3, укладеного між позивачем та ТОВ "Брілліон", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Брілліон", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що Договір №1/3 укладений позивачем з метою виконання своїх зобов'язань, як підрядника, перед наступними замовниками: ТОВ "БМК "Ресурс", що підтверджується Договором на виконання будівельних робіт №28/10-08 від 28.10.2008 р.; ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр -СТБ", що підтверджується Договором підряду №1-1 від 08.01.2008 р.; ТОВ "Крассула", що підтверджується Договором про виконання будівельних робіт №12 від 25.05.2009 р.; ТОВ "АФК Україна", що підтверджується Договором підряду №2/6 від 19.06.2008 р. Позивачем та вказаними контрагентами були складені та підписані відповідні Акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, здійснено оплату позивачу за виконані роботи.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.8 ст. 9 цього ж Закону, свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач дійшов помилкового висновку, що первинні документи були складені ТОВ "Брілліон" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачем не доведено, в чому полягає порушення позивачем наведених норм Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000282307/0 та №0000292307/0 від 27.01.2012 р.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного Акту перевірки, то така позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Акт перевірки, який оскаржує позивач, є письмовою формою документування наслідків проведеної органами державної податкової інспекції перевірки діяльності суб'єкта господарювання, в якому за період, що перевірявся, відображається дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства щодо здійснення господарсько-фінансової діяльності та виконання зобов'язань по сплаті податків та обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів. В акті перевірки відображаються фактичні дані та висновки посадових осіб, які проводять перевірку.

Суд погоджується з доводами позивача про невірне застосування (розуміння) відповідачем поло жень податкового і цивільного законодавства, однак, в даному випадку, правильність суджень посадових чи служ бових осіб відповідача, зроб лених ними на основі фактичних даних, внутрішнього переконання, освітньо-кваліфікаційного рівня чи розумово-інтелек туальних здібнос тей, щодо застосування положень законодавства чи викладення аргументів у Акті перевірки не можуть бути єдиною і достатньою підставою для висновку про протиправність такого Акту перевірки та порушення прав чи інтересів платника

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства "Відкос" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000282307/0 від 27.01.2012 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000292307/0 від 27.01.2012 р.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні) присудити на користь Приватного підприємства "Відкос" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 16.10.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко