Рішення

від 25.10.2012 по справі 14пд/5014/2374/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.12 Справа № 14пд/5014/2374/2012

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій", м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства "Стаханівське автотранспортне підприємство 10916", м. Стаханов Луганської області

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору

Суддя Лісовицький Є.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Грак Н.В., юрисконсульт, довіреність № 1/1-1200 від 09.10.12;

від відповідача : Корєєва Г.А., паспорт серії ЕМ 543626 виданий Стаханівським МВ УМВС України в Луганській області 25.01.00, довіреність № 112 від 11.10.12 .

У судовому засіданні 11.10.2012р. у справі № 14пд/5014/2374/2012, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 22.10.2012р. Після перерви всі представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 22.10.2012р. від представник відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів та про надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим суд оголосив перерву до 25 жовтня 2012 року.

У судове засідання 25.10.2012р. у судове засідання з'явились:

від позивача: Грак Н.В., юрисконсульт, довіреність № 1/1-1200 від 09.10.12;

від відповідача: Іванов М.Є., довіреність № 123 від 22.10.12.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 25.10.2012.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивач просить суд винести рішення, яким вирішити розбіжності, які виникли при укладенні Договору № 22/1-2 від 06 серпня 2012 року "Про надання послуг автостанцією перевізникові" між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ПАТ "Стаханівське автотранспортне підприємство 10916", виклавши п. 3.1 Договору у наступній редакції:

"3.1 Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15% (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків".

У судовому засіданні 11.10.2012 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 11.10.2012р. представник відповідача надав заперечення на позовну заяву , яким проти позову Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" заперечив з причин викладених у запереченні та просить суд постановити рішення по розбіжностям, яки виникли при підписанні Договору № 22/1 - 2 від 06 серпня 2012 року "Про надання послуг автостанцією перевізникові" між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ПАТ "Стаханівське автотранспортне підприємство -10916" виклавши п.3.1 Договору в наступній редакції:

"п.3.1. Грошові кошти в розмірі 92,5% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на додану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховується на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізникові, складає 7,5% ( з урахуванням ПДВ) віл суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків".

У судовому засіданні 22.10.2012 року від представника позивача надійшло заперечення на відзив відповідача за № 1/1-1276 від 17.10.2012р., яким позивач проти доводів викладених ПАТ "Стаханівське автотранспортне підприємство 10916" у відзиві заперечив та зазначив, що вважає його необґрунтованими.

У запереченні на відзив позивач посилається на те, що рішенням Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України № 01-29/13 04 серпня 2006р. визнано, що ТОВ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам. Згідно з п. 2.3 Статуту товариства Позивач є правонаступником ТОВ "Луганське регіональне управління автобусних станцій". Таким чином, як зазначено позивачем, ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій", як правонаступник ТОВ "Луганське регіональне управління автобусних станцій", займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам. На думку позивача, оскільки він займає монопольне становище на ринку надання автостанційних послуг, він не може змінювати суттєві умови договору для кожного окремо перевізника.

До канцелярії суду 19.10.2012 року від представника відповідача надійшло письмове клопотання за № 118 від 19.10.2012р. про витребування додаткових доказів від позивача та відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 22.10.2012р. представник відповідача надав додаткове заперечення на позовну заяву за № 124 від 22.10.2012р. у якому зазначив, що вважає позов необґрунтованим у зв'язку з відсутністю допустимих і належних письмових доказів, та про дубльоване клопотання про витребування додаткових доказів від позивача та відкладення розгляду справи. У клопотанні відповідач просить суд:

- витребувати у позивача допустимі докази наявності можливості надання вказаних послуг - Свідоцтво про атестацію, документ про визначення класу автостанції, посадову інструкцію (документ про повноваження) особи, яка склала розрахунок, інші документи, які підтверджують можливість надання вказаних послуг, довідкові документи, засвідчені у встановленому порядку підписами та печаткою, про розмір розрахункових сум (чистих доходів за 2010 рік, загальна вартість доходів тощо;

- допустити до участі у справі представника відповідача - фахівця в галузі права, юрисконсульта Іванова Миколу Євгеновича, відповідно до довіреності та диплому, які будуть надані в судове засідання, надати йому можливість ознайомитись зі справою.

Зазначене клопотання судом задоволено частково, а саме, допустити до участі у справі представника відповідача - Іванова Миколу Євгеновича та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справою. У зв'язку з викладеним, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 22.10.2012 року судом було оголошено перерву до 25.10.2012 року.

У судовому засіданні 25.10.2012р. від позивача по справі надійшло заперечення на додаткове заперечення відповідача за № 1/1-1290 від 24.10.2012р. у якому зазначив, що всі автостанції Позивача відкриті до 01.01.2011р., підлягали атестації в строк до 01.04.2011р., яку вони успішно пройшли. За результатами проведення атестації видається свідоцтво про атестацію автостанцій, а автостанція заводиться до маршрутної мережі. Схеми руху автобусів на території автостанції та інша необхідна інформація є у приміщеннях самих автостанцій та на їх території. На думку позивача, відповідач має право контролювати тільки виконання позивачем його обов'язків за укладеним між ними Договором, а не правомірність встановлення автостанційного збору та вартості обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові.

Від представника відповідача у судовому засіданні 25.10.2012р. надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зверненням (колективним) до Кабінету міністрів України про вирішення питання щодо встановлення єдиного проценту відрахування для усіх перевізників.

Зазначене клопотання судом відхиляється, оскільки не надано доказів того, що відповідь на зазначене звернення може вплинути на рішення по справі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Стаханівське автотранспортне підприємство 10916" є суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює перевезення пасажирів міжобласним автобусними маршрутами загального користування.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника із власниками автостанцій визначаються договором, який є обов'язковим, а предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Власником автостанцій, з яких здійснюють відправлення автобуси відповідача, є Публічне акціонерне товариство "Луганське регіональне управління автобусних станцій", яке відповідно до законодавства здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

На виконання вимог ст. 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ПАТ "Стахановське автотранспортне підприємство 10916" було укладено договір № 22/1 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 01.01.2011 року.

14.05.2012 року Відповідач звернувся листом до Позивача в зв'язку з тим що ПАТ "Стахановське автотранспортне підприємство 10916" уклало з Луганської обласною адміністрацією договір № 1768 від 22.03.2011р. на регулярні автобусні перевезення пасажирів по маршруту № 341 Стаханов АС - Луганськ АС - 1 та просять направити договір на обслуговування рейсу.

Листом № 1/1-716 від 29.05.2012 р. Позивач відповів Відповідачу, у якому зазначив, що згідно з п. 1.3 договору "Обов'язки Власника перед Перевізником по виконанню предмету цього Договору поширюється на маршрути загального користування, що виконуються перевізником, за якими Перевізником надані Власнику всі необхідні документи відповідно до п. 10.1 Договору № 22/1 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 01 січня 2011 року за умови проходження таких маршрутів відповідно до затвердженого розкладу руху через автостанцію (її) Власника, у зв'язку з чим, укладання окремого договору між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" з ПАТ "Стахановське АТП 10916" є недоцільним.

Позивачем у зазначеному листі запропоновано Відповідачу укласти додаткову угоду до договору № 22/1 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 01.01.2011р. із зазначенням номеру маршруту, назви маршруту, номерів рейсів, номеру та дати укладання договору з Організатором перевезень. При цьому термін дії додаткової угоди буде встановлено до кінця дії договору з Організатором.

Відповідач листом № 80 від 13.06.2012р. відмовився підписувати додаткову угоду до договору № 22/1 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 01.01.2011р., посилаючись на п. 53, абзац 7 постанови КМУ від 03 грудня 2008 р. № 1081: "Строк дії договору (дозволу) не може бути подовжено, а рейси (маршрути) включаються до об'єкта іншого конкурсу".

Листом № 1/1-947 від 20.07.2012 р. Позивач відповів відповідачу, що виконання п. 53, абзац 7 постанови КМУ від 03 грудня 2008 р. № 1081 поширюється на Організатора, який укладає з переможцями конкурсу договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування згідно ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На спільній зустрічі на рівні керівників підприємств для обговорення і вирішення питання по суті, Позивач погодився надати Відповідачу додатковий договір.

Листом № 72 від 02.08.2012р. Відповідач звернувся до Позивача с проханням надати додатковий договір.

Листом № 1/1-970 від 06.08.2012р. ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" відправив два примірника Договору № 22/1-2 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 06.08.2012 року.

Відповідач виклав свої заперечення у Протоколі розбіжностей до Договору № 22/1-2 від 06 серпня 2012 року та надіслав їх на адресу Позивача листом № 85 від 29.08.2012р..

Позивачем 19.09.2012 року було направлено лист № 1/1-1147 разом з Протоколом узгодження розбіжностей до Договору № 22/1-2 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 06.08.2012 року.

З Протоколу узгодження розбіжностей від 19.09.2012р. до Договору № 22/1-2 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 06.08.2012 року вбачається, що узгоджені усі спірні пункти, крім пункту 3.1. у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом з проханням вирішити розбіжності, які виникли при укладенні Договору № 22/1 - 2 від 06 серпня 2012 року "Про надання послуг автостанцією перевізникові" між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ПАТ "АТП -10916", виклавши п. 3.1 Договору у наступній редакції:

"3.1 Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15% (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків".

Розглянувши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка отримала проект договору, при згоді з його умовами оформлює договір відповідно до вимог діючого законодавства і повертає один екземпляр іншій стороні. При наявності окремих заперечень за договором, сторона, що отримала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що зазначає у договорі, і у 20-ти денний строк направляє іншій стороні 2 екземпляри протоколу розбіжностей.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір, вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За своєю правовою природою Договір № 22/1-2 від 06.08.2012 року "Про надання послуг автостанцією перевізникові" є договором про надання послуг. Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язує за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ 18.02.1997р. за № 176 (далі - Правила) правовідносини, які виникають між перевізником та автостанцією регулюються договором, яким визначаються перелік, обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків. Згідно з п.7.1.1. Типового технологічного процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 565 від 28.08.2001р. за договором перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків, у разі укладення цього договору, складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором.

В даному випадку між сторонами виникли розбіжності при укладанні зазначеного договору.

Так, пункт 3.1 Договору в редакції позивача викладено таким чином:

"Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15% (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків".

В редакції відповідача вказаний пункт договору викладений таким чином:

"Грошові кошти в розмірі 92,5 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на додану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) Власник передає водієві по закінченню робочої зміни.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 7,5 % (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків."

Слід зазначити, що у п.3.1. Примірного договору, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 860 від 30.11.2010р., передбачено, що грошові кошти у певному відсотку підлягають перерахуванню перевізнику, а частину, що залишилася, автостанція залишає собі, як плату за надання перевізнику обов'язкових послуг.

Відповідно до п. 4.1 Порядку регулювання діяльності автостанцій затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2010р. за № 1068/18363 (далі - Порядок регулювання діяльності автостанцій), вартість обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові, визначається у відсотках від загальної суми вартості за тарифом від реалізованих через каси автостанцій власника квитків та вартості перевезення багажу на автобусах відповідного перевізника.

Пунктом 4.2 Порядку регулювання діяльності автостанцій передбачено, що вартість обов'язкових послуг визначається за договором перевізника з власником, але не може бути вищою від вартості, розрахованої за цим Порядком.

Згідно з розрахунком вартості обов'язкових послуг, що надаються перевізникові, розрахованої відповідно до розділу IV Порядку регулювання діяльності автостанцій, плата перевізника складає 17% від вартості за тарифом.

З врахуванням інтересів перевізників відсоток відрахувань (розмір плати за надання послуг) залишено в розмірі 15% від суми вартості за тарифом.

Обґрунтованість зазначеного розрахунку підтверджено висновком Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області по розрахунку вартості обов'язкових послуг, що надаються перевізникові на автостанціях ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" від 27.01.2011р.

Таким чином, розрахунок вартості обов'язкових послуг, що надаються перевізнику на автостанціях ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій", який зроблений на підставі вимог розділу 4 Порядку регулювання діяльності автостанцій, є законним, а всі первинні дані, необхідні для розрахунку, є підтвердженими.

Також слід зазначити, що Публічне акціонерне товариство "Луганське регіональне управління автобусних станцій", Позивач у справі, є суб'єктом підприємництва, який володіє автостанціями, розташованими на території Луганської області, та здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

Згідно п.3.2 Статуту, товариство предметом своєї діяльності обрало (у тому числі) діяльність автомобільного регулярного транспорту; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту та ін.

Отже, діючи в порядку, визначеному ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України, Позивач підписав № 22/1-2 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 06.08.2012 року.

Із наданих позивачем документів вбачається, що останній займає монопольне становище на ринку Луганської області з надання послуг автостанцій, в тому числі і рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.2006 № 01-29/3 по справі № 391 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визначено, що ТОВ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ч.2 ст. 108 Цивільного кодексу України ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" є правонаступником усіх прав та зобов'язань в тому числі і майнових ТОВ "Луганське регіональне управління автобусних станцій".

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суб'єкти господарювання зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штрафи за порушення, передбачені пунктами 1, 2 ст. 50 цього Закону, накладаються у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку.

Між позивачем та суб'єктами господарювання -перевізниками Луганської області на 2012 рік укладені договори, аналогічні договору, щодо якого заявлено позовні вимоги.

Згідно вказаних договорів (їх копії залучені до матеріалів справи): "плата перевізника позивачу за послуги складає 15 % виторгу від продажу квитків на перевезення Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15% (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків".

Таким чином, оскільки власник займає монопольне становище на ринку надання автостанційних послуг, він не може змінювати суттєві умови для кожного окремо перевізника.

Враховуючи вищевикладене, п. 3.1 договору слід викласти в редакції позивача

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 05.10.2011 у справі № 10/5пд.

На підставі викладеного позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі, з віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" до Публічного акціонерного товариства "Стаханівське автотранспортне підприємство 10916" про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору задовольнити у повному обсязі.

2. Врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні Договору № 22/1-2 від 06.08.2012 року "Про надання послуг автостанцією перевізникові" між Публічним акціонерним товариством "Луганське регіональне управління автобусних станцій" та Публічним акціонерним товариством "Стаханівське автотранспортне підприємство 10916", виклавши п. 3.1 Договору в редакції позивача , а саме:

"Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15% (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Стаханівське автотранспортне підприємство 10916" (Луганська область, м. Стаханов, вул. Несторова, будинок 51, код ЄДРПОУ 03113259) на користь Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" (м. Луганськ, вул. Оборонна, будинок 101, код ЄДРПОУ 33009052 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.10.2012 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 29 жовтня 2012 року.

Суддя Є.А.Лісовицький