Рішення

від 22.10.2012 по справі 5017/2349/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5017/2349/2012            ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "22" жовтня 2012 р.Справа  № 5017/2349/2012 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Гарновській К.В. за участю представників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ Україна”; до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юком”; про стягнення 0,15 грн.            ВСТАНОВИВ:            СУТЬ СПОРУ: 07.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Юком”, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2948,15 грн., з яких 2948,00 грн. - основна  заборгованість, 0,15 грн. –3% річних та покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 12.01.2012 року             ТОВ „ТІДІСІ Україна” поставило відповідачу товар за видатковою накладною №ЕТО0112047 від 12.01.2012р. на загальну суму 8748,00 грн., а саме вантажні шини, на підставі усної домовленості з ТОВ „Юком”, між тим відповідач за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість. Ухвалою господарського суду від 03.09.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2349/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду. 31.08.2012 року від ТОВ „ТІДІСІ Україна” до канцелярії суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО № 26788/2012 від 31.08.2012р.), з огляду на здійснену відповідачем проплату у розмірі 2948,00 грн., , в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ТОВ „Юком” суму 3% річних у розмірі 0,15 грн., а також судовий збір. Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2012 року, приймаючи до уваги нез'явлення представника позивача у судове засідання, а також враховуючи невиконання повністю позивачем та частково відповідачем вимог ухвали суду, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.10.2012р. Крім того, даною ухвалою суду, за клопотання представника відповідача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів - до 23.10.2012 року. Позивач у судові засідання не з'явився, між тим, надав до суду усі необхідні документи для розгляду справи по суті. При цьому,  31.08.2012р. та 19.10.2012р. від позивача надійшли заяви вх. ГСОО № 26787/2012 та №31602/2012 відповідно, згідно яких ТОВ „ТІДІСІ Україна” позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог підтримало та просило суд розглянути справу без участі представника позивача. Представник відповідача у судове засідання 22.10.2012р. не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, як і будь-яких інших заперечень по суті спору, при цьому, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, безпосередньо під розпис. З огляду на викладене суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, суд встановив: Згідно видаткової накладної №ЕТО0112047 від 12.01.2012р. на суму 8748,00 грн.     ТОВ „ТІДІСІ Україна” поставило товар (шина вантажна), а уповноваженим представником ТОВ „Юком” отримано вказаний товар, що підтверджується вищезазначеною видатковою накладною (а.с. 9), підписаною уповноваженими представниками обох сторін та довіреністю на отримання товарно-матерільних цінностей  №4 від 12.01.2012р. (а.с. 10). Таким чином, 12.01.2012р. позивачем було виставлено до сплати ТОВ „Юком” рахунок-фактуру №ЕТО-0112006 від 12.01.2012р. на суму 8748,00 грн. з зазначенням, що вказаний рахунок дійсний до сплати до 11.02.2012 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, на момент звернення з позовом за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ „ТІДІСІ Україна” за фактично отриманий товар у січні 2012 року, у розмірі 2948,00 грн. В порядку досудового врегулювання спору, 22.06.2012р. позивачем було направлено ТОВ „Юком” письмова вимога про виконання зобов'язання №5287 (а.с. 13), щодо погашення відповідачем існуючої заборгованості у розмірі 2948,00 грн. перед ТОВ „ТІДІСІ Україна” в строк до 02.07.2012 року, а також даною письмовою вимогою відповідача попереджено, що в разі її невиконання ТОВ „ТІДІСІ Україна” буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Як зазначає позивач зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення, між тим, ТОВ „ТІДІСІ Україна” не надано до суду доказів, підтверджуючих факт отримання даної вимоги. Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, згідно виписки банку від 22.08.2012 року, ТОВ „Юком”, за фактично отриманий товар за видатковою накладною №ЕТО0112047 від 12.01.2012р. розрахувався повністю лише 22.08.2012 року сплативши грошові кошти у розмірі 2948,00 грн., зазначені обставини ніяким чином не заперечується сторонами у справі та, зокрема, відповідачем в підтвердження вказаних обставин було надано платіжне доручення №1186 від 22.08.2012р. Отже, сума основної заборгованості ТОВ „Юком” перед ТОВ „ТІДІСІ Україна” за отриманий товар у січні 2012 року була погашена відповідачем під час розгляду справи. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов'язань відповідача по оплаті за отриманий товар та направлено на стягнення 3% річних. Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків: Положеннями  ст. 208 Цивільного кодексу України, передбачено обов'язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд доходить висновку, що шляхом підписання між сторонами по справі вищевказаної накладної та за наявності у матеріалах справи довіреності на отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей від позивача, з дотриманням вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, між ТОВ „ТІДІСІ Україна” та ТОВ „Юком” було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки товарів. Положеннями ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. В свою чергу, ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, отримання ТОВ „Юком” товару на суму 8748,00 грн., підтверджуються видатковою накладною №ЕТО0112047 від 12.01.2012р., підписаною уповноваженими представниками сторін та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей даного підприємства - у кількості та вартості відповідно до вказаної накладної. Між тим, відповідач розраховувався за поставлений товар не своєчасно та не в повному обсязі, оскільки виставлений до сплати рахунок-фактури №ЕТО-0112006 від 12.01.2012р. на суму 8748,00 грн. містить посилання, що вказаний рахунок дійсний до сплати до 11.02.2012 року, тоді як остаточно відповідачем було оплачено товар лише 22.08.2012р. Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок по сплаті боргу виник у ТОВ „Юком” 29.06.2012р., тобто з моменту спливу семиденного строку з дня пред'явлення письмової вимоги ТОВ „ТІДІСІ Україна”. Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ „Юком” оплату у повному обсязі за поставлений товар здійснено не своєчасно, а саме 22.08.2012 року. Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 0,15 грн. за період прострочення з 30.06.2012р. по 06.07.2012р., встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичну помилку. В зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок 3% річних та встановив, що їх розмір перевищує заявлений до стягнення позивачем. При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму 3% річних у розмірі 0,15 грн. Отже, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить               0,15 грн. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ТІДІСІ Україна” та стягнення з відповідача 3% річних  у розмірі 0,15 грн. Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, оскільки сума основної заборгованості була сплачена ТОВ „Юком” після порушення провадження у даній справі, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юком” (65003, м.Одеса, вул. Павла Кравцова, буд. 6, ід. код 32904820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ Україна” (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73а, код ЄДРПОУ 33780248) 3% річних у сумі нуль грн. 15 коп. та судовий збір у сумі 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено  29.10.2012р. Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.