Рішення

від 30.09.2008 по справі 4013-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем

України

30.09.2008

Справа №2-15/4013-2008

За позовом Щолкінського виробничого

підприємства водопроводно-каналізаційного господарства (98213, АР Крим,

Ленінський район, м. Щолкіне, 3, а/с 184, ідентифікаційний код 22267896)

До відповідача Акціонерного

товариства Закритого типу Торгівельний будинок «Мітрідат» (98213, АР Крим,

Ленінський район, м. Щолкіне, 97, маг. № 16; м. Щолкіне, а/с 193,

ідентифікаційний код 22267637)

За участю третіх осіб, що не

заявляють самостійних вимог на предмет спору :

1)          Суб'єкт підприємницької діяльності -

фізична особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

2)           Суб'єкт підприємницької діяльності -

фізична особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

3)          Суб'єкт підприємницької діяльності -

фізична особа ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

4)           Суб'єкт підприємницької діяльності -

фізична особа ОСОБА_4 (АДРЕСА_4)

Про стягнення 2758,35 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача -  не з'явився

Від відповідача - не з'явився 

Від третіх осіб - не з'явилися

         Обставини справи: Щолкінське виробниче

підприємство водопроводно-каналізаційного господарства звернулось до

господарського суду АР Крим з позовом  до

Акціонерного товариства Закритого типу Торгівельний будинок «Мітрідат»  про стягнення 2758,35 грн., в тому числі

1785,00 грн. заборгованості, 973,35 грн. неустойки (794,85 грн. пені, 178,50

грн. штрафу).

Позивач позовні вимоги підтримав,

мотивуючи тим, що відповідно договору № 82ВК-05 від 16.04.2005 р. на

водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну

каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального

водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач

обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги

виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі

1785,00 грн., в тому числі 1560,00 грн. за надані послуги, 225,00 грн. за

витікання на об'єкті відповідача - в підвальному приміщенні пекарні, що стало

причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї

заборгованості в примусовому порядку. Крім 

того, позивач просить суд стягнути з відповідача 973,35 грн. неустойки.

Представник відповідача у судовому

засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись

на те, що термін договору № 82ВК-05 від 16.04.2005 р. сплив, за надані послуги

з водопостачання та водовідведення повинні сплачувати орендарі приміщень.

Ухвалою господарського суду АР Крим

від 17.07.2008 р. до участі у справі за клопотанням позивача були залучені

суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, суб'єкт підприємницької

діяльності - фізична особа ОСОБА_2, суб'єкт підприємницької діяльності -

фізична особа ОСОБА_3, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_4, як орендарі приміщень, які обслуговуються за Договором № 82ВК-05 від

16.04.2005 р.

У судовому засіданні представником

позивача було надано заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального

кодексу України, відповідно до якої просить стягнути з відповідача

заборгованість у розмірі 1785,00 грн. а також 827,25 грн. неустойки, зокрема,

заборгованість по рахунку НОМЕР_1 від 25.12.2007 р. на суму 1560,00 грн., пеня

за несплату вказаного рахунку у розмірі 624,00 грн., штраф за несплату

вказаного рахунку у розмірі 156,00 грн.; заборгованість по рахунку НОМЕР_2 від

26.02.2008 р. за витікання  на суму

225,00 грн., пеня за несплату вказаного рахунку у розмірі 24,75 грн., штраф за

несплату вказаного рахунку у розмірі 22,50 грн. В частині стягнення пені у

розмірі 146,10 грн. позивач просить суд прийняти відмову від позову.

Суд вважає за можливе вказану заяву

задовольнити, прийняти зміну позовних вимог, 

оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси

та не суперечить  частині 4 статті 22

Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі

до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити

розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних

вимог.

У судовому засіданні 02.09.2008 р.

представником позивача були надані письмові пояснення по суті позовних вимог,

згідно яких позивач підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у

повному обсязі.

26.09.2008 р. до господарського

суду АР Крим надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач зазначив, що він

сповістив позивача про здачу приміщень в оренду, причини відсутності договору

між Щолкінським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного

господарства та СПД ОСОБА_1 відповідачу не відомі. Просить суд у задоволенні

позову відмовити.

За такими обставинами, суд вважає,

що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися

між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній

матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали

справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2005 року між Щолкінським

виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства

(Водоканал)(позивач) та Акціонерним товариством Закритого типу Торгівельний

будинок «Мітрідат» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 82ВК-05

на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод  в комунальну каналізацію.(а.с. 16-19)

У преамбулі зазначеного Договору

сторони обумовили, що вони зобов'язані керуватися «Правилами користування

системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах

України», затвердженими Наказом Державного комітету України по

житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року65. (Правила)

Згідно з пунктом 1.1 Договору

Водоканал зобов'язується забезпечити Абонента питною водою в обсягах виділених

лімітів та здійснювати приймання та очищення стічних вод.

Пунктом 1.2 Абонент зобов'язаний

здійснювати оплату за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню по

встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачені дійсним Договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору

вода подається (здійснюється приймання стічних вод) як на об'єкти Абонента, так

і на об'єкти, що здійснюють водоспоживання на правах субабонентів: пекарня,

магазин, офіс, бар «ХХІ век».

Пунктом 6.3 Договору обумовлено, що

розрахунки за послуги водопостачання та водовідведення здійснюються в грошовій

формі по встановленим тарифам в порядку передплати за місяць з проведенням

кінцевого розрахунку (в кінці поточного місяця) згідно показань водоміру та

актів про порушення у відповідності з чинними Правилами.

Остаточний розрахунок Абонент

здійснює згідно пред'явленого рахунку протягом 3-х днів з дня його отримання.

Строк дії Договору обумовлений

пунктом 10.1 Договору та становить з моменту підписання сторонами до 16 квітня

2007 року.

Приводом для звернення позивача з0

відповідним позовом до суду стало невиконання відповідачем зобов'язань по

оплаті рахунку фактури НОМЕР_1 від 25.12.2007 р. на суму 1560,00 грн. за

спожиті послуги по водопостачанню та водовідведенню, рахунку-фактури НОМЕР_2

від 26.02.2008 р. на суму 225,00 грн. за витікання на об'єкті відповідача - в

підвальному приміщенні пекарні.

Суд вважає помилковими твердження

відповідача стосовно відсутності у нього зобов'язання по оплаті виставлених

рахунків від 25.12.2007 р. та від 26.02.2008 р., оскільки на момент їх

виставлення Договорі вже припинив свою дію.

Так, пунктом 7 статті 180

Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського

договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що

виникли на основі цього договору.

Пунктом 8 статті 181 Господарського

кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо

виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного

кодексу України.

Вказана норма є банкетною та

відсилає до статті 640 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір

є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти

договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного

законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або

вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або

вчинення певної дії.

Відповідно до пункту 2 статті 642

Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір,

у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції

умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила

відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія

є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або

не встановлено законом.

Так, матеріали справи свідчать, що

позивачем надавалися послуги з водопостачання та відведення стоків у комунальну

каналізацію Акціонерному товариству Закритого типу Торгівельний будинок

«Мітрідат», а останній у свою чергу оплачував їх.

Так, матеріали справи містять

підписані відповідачем Акти знаття показань водоміру від 17.12.2007 р.,

21.01.2008 р. тощо. (а.с. 30)

Крім того, факт отримання

відповідачем послуг після 16.04.2007 р. підтверджений листом відповідача вих..

№ 3 від 23.01.2008 р. (а.с. 31), відповідачем був підписаний акт від 21.01.2008

р. обстеження водопровідних мереж (а.с. 42), акти наданих послуг від 22.05.2007

р. (а.с. 46) від 27.06.2007 р. (а.с. 46), підписані відповідачем.

Також, суд зазначає, що рахунки,

які виставлялися Щолкінським виробничим 

підприємством водопроводно-каналізаційного господарства після 16.04.2007

р. на оплату спожитих послуг були адресовані саме АТЗТ «Мітрідат». Вказані

рахунки сплачувалися субабонентами за АТЗТ «Мітрідат».

Пунктом 1.3 Правил користування

системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах

України визначено, що  Абонентами, що

користуються послугами Водоканалу, є державні, колективні та інші підприємства,

організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що

мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі -

громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у

договірних відносинах.

Таким чином, можна прийти до

висновку що Абонентом  Щолкінського  виробничого 

підприємства водопроводно-каналізаційного господарства є саме АТЗТ

«Мітрідат».

Так, на оплату спожитих послуг з

водопостачання та водовідведення позивач виставив рахунок НОМЕР_1 від

25.12.2007 р. на суму 1560,00 грн. (а.с. 20)

Неналежне виконання відповідачем

зобов'язань призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем

за надані послуги, у розмірі  1560,00

грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для

стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509

Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші

тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення

міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою

визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу

України передбачено, що одностороння 

відмова  від  зобов'язання 

або одностороння зміна  його  умов 

не допускається,  якщо  інше 

не   встановлено договором або

законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного

кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,

то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 61 Конституції

України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки відповідачем в порушення

вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не

представлено доказів повної та своєчасної оплати виставленого рахунку за надані

позивачем послуги на суму 1560,00 грн., за такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт

невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 1560,00 грн. заборгованості за

надані позивачем послуги, через що 

вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства Закритого типу

Торгівельний будинок «Мітрідат» заборгованості у розмірі 1560,00 грн.

підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути

з відповідача суму пені у розмірі 624,00 грн. та штрафу у розмірі 156,00 грн.

за несвоєчасну оплату рахунку від 25.12.2007 р.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного

кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з

частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу 

України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується,

якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті

549 Цивільного кодексу  України

розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати

кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного

зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Отже, види забезпечення виконання

зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне

виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій

задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань

будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також

створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу

України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються

господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку

учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним

правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного

виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо

окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна

якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті

унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються

у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку

України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків

не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між

платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. 

Статями 1, 3 цього Закону

встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих

коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за

який сплачується пеня.

Пунктом 7.4.4 Договору сторони

передбачили відповідальність Абонента за несвоєчасну оплату виставленого

рахунку у  вигляді пені у розмірі 0,5 %

від суми боргу за кожен день прострочення. За відмову в оплаті, або залишенні

рахунків, листів, повідомлень, претензій без відповіді протягом 3 днів

припиняється подача води та накладається штраф у розмірі 10% від суми поточної

заборгованості.

Проте, сума пені, заявлена

позивачем до відшкодування підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Так, позивачем заявлений період для

нарахування пені становить з 11.01.2008 р. по 01.04.2008 р. Отже кількість днів

прострочення становить 81 день. Позивачем вірно 

здійснений розрахунок пені у розмірі 624,00 грн. із розрахунку 0,5 % від

суми боргу за кожен день прострочення.

Проте, суд разом з цим зазначає

наступне. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових

коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань

регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань”. 

Статями 1, 3 цього Закону

встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих

коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за

який сплачується пеня.

Отже, загальна сума пені, яка

підлягає примусовому стягненню з відповідача не повинна перевищувати подвійної

облікової ставки НБУ.

З 11.01.2008 р. по 01.04.2008 р.

(81 день) = 1560,00 грн. х 81 дн. х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365

дн. = 83,09 грн.

Таким чином, загальна сума пені,

яка підлягає стягненню з відповідача має бути обмежений сумою у розмірі 83,09

грн.

Сума штрафу у розмірі 156,00 грн.

підтверджується матеріалами справи а отже є такою, що підлягає стягненню з

відповідача.

Стосовно позовних вимог щодо

стягнення з відповідача 225,00 грн. заборгованості по рахунку № СФ-0000192 від

26.02.2008 р. за витікання води а також штрафних санкції за цим рахунком, суд

вважає за необхідне повідомити наступне.

В підтвердження позовних вимог в

цій частині позивачем представлено рахунок-фактуру № СФ-0000192 від 26.02.2008

р. (а.с. 20) та акт від 21.01.2008 р. обстеження водопровідних мереж. (а.с. 42)

Пунктом 9.6 Правил користування

системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах

України встановлено, що при виявленні представником Водоканалу витоку води в

мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування,

коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента, Водоканал

виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби

вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом

протягом 24 годин за добу.

Розрахунок проводиться за фактичний

час витоку води по день її ліквідації. Якщо час, протягом якого відбувався

витік, встановити не вдається, то розрахунок здійснюється за останній поточний

місяць.

Позивачем відповідного розрахунку в

порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не

представлено.

Частиною 3 пункту 9.6 Правил

передбачено, що наявність витоку оформлюється актом відповідно до пункту 12.15

цих Правил.

Пунктом 12.15 цих Правил

встановлено наступне. Представник Водоканалу має право проводити обстеження

водопровідних та каналізаційних систем будь-якого споживача, приладів та

пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти

за результатами цих обстежень.

У разі виявлення представником

Водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення.

Акт оформлюється за підписами представника Водоканалу та представника

організації, що обстежується, або громадянина, який володіє будинком на праві

приватної власності. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується

представником Водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову.

Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому

строки, а також підставою для розрахунків за водокористування згідно з пунктом

9.6 цих Правил.

Відповідно до статті 4-3

Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть

участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду

доказами.

Статтею 32 Господарського

процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору

Суд вважає за необхідне звернути

увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу

України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для

справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт від 21.01.2008 р.,

представлений позивачем, не відповідає зазначеним вимогам, а отже не може бути

допустимим і належним доказом наявності витоку з мереж відповідача.

Таким чином, судом не вбачається

обґрунтованих підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача

225,00 грн. заборгованості, 24,75 грн. пені, 22,50 грн. штрафу на підставі

рахунку № СФ-0000192 від 26.02.2008 р. за виток води.

У судовому засіданні представником

позивача була надана заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення з

відповідача 146,10 грн. пені.

Розглянувши заяву позивача,  суд вважає за можливе вказану заяву  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова

позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані

законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник  Щолкінського виробничого підприємства

водопроводно-каналізаційного господарства 

дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт,

що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже клопотання

Щолкінського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного

господарства  підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини

1  статті 80 Господарського

процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у

випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським

судом.

Таким чином, провадження у

справі  в частині стягнення з відповідача

пені у розмірі 146,10 грн. підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін

пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського

процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного,

керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу

України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства

Закритого типу Торгівельний будинок «Мітрідат» (98213, АР Крим, Ленінський

район, м. Щолкіне, 97, маг. № 16; м. Щолкіне, а/с 193, ідентифікаційний код

22267637) на користь Щолкінського виробничого підприємства

водопроводно-каналізаційного господарства (98213, АР Крим, Ленінський район, м.

Щолкіне, 3, а/с 184, ідентифікаційний код 22267896, р/р 26000301391885 у філії

відділення ПИБ м. Керч в АР Крим, МФО 324548) 

1560,00 грн. заборгованості, 83,09 

грн. пені, 156,00 грн. штрафу, 66,53 грн. державного мита та 76,96 грн.

витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з відповідача

146,10 грн. пені провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати після|потім| набрання

судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко

І.А.