Рішення

від 04.07.2006 по справі 20-3/072-4/005-7/085

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-3/072-4/005-7/085

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" липня 2006 р. справа № 20-3/072-4/005-7/085

За позовом:          Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя

          (99042, м. Севастополь, вул. 7 Листопада, 3)

до відповідача:          Приватного підприємства “Ранет”

          (99003, м. Севастополь, вул. Кар'єрна, 46, кв.2)

          Приватного підприємства “Ніка”

          (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 88)

про          визнання угоди недійсною та стягнення 321000грн.

          в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги уточнені:

          визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 21, укладеного 13.08.2000 між ПП “Ранет” та ПП “Ніка”;

          стягнення з ПП “Ніка” в дохід держави отримані по даній операції грошові кошти у розмірі 321000грн.;

          стягнення з ПП “Ранет” вартості одержаного товару по даній операції у розмірі 321000грн.,

Суддя  Ілюхіна Г.П.

Представники:

Від позивача                    - Бабенко О.М., старший державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 7585/10 від 31.08.2005;

Від відповідачів          - не з'явився (ПП “Ранет”);

                              - не з'явився (ПП “Ніка”);

Суть спору:

Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідачів про визнання угоди № 21 купівлі-продажу, укладеної 13.08.2000 між ПП “Ніка” та ПП “Ранет” недійсною та стягнення з ПП “Ранет” вартість отриманого за цією угодою товару в розмірі 321000грн., з посиланням на укладення її з порушенням діючого законодавства України: ст.67 Конституції України, ст. 49 ЦК Цивільного кодексу Української РСР.

Позов мотивовано тим, що угоду укладено з метою, яка  завідомо є суперечною інтересам держави та суспільства, позивач просить визнати угоду недійсною, посилаючись на ст.67 Конституції України, ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, ст.10 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 21.04.2003 позов задоволено (т.1 а.с.66-67).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 рішення суду від 21.04.2003 скасовано, в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.98-99).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2003 рішення господарського суду м.Севастополя від 21.04.2003 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 скасовані, справу передано до господарського суду м. Севастополя на новий розгляд (т.1 119-123).

Ухвалою суду від 26.01.2004 справа прийнята до провадження суддею Котляровою О.Л. (т.2 а.с.1).

02.03.2004 провадження по справі зупинено за клопотанням відповідача ПП “Ранет” (вх.№2268) у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи за обвинуваченням директора ПП “Ранет” Прудського Р.Є. за ч.3 ст.212, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, що розглядається Балаклавським районним судом м.Севастополя (т.2 а.с. 32-33).

11.04.2005 розпорядженням голови суду № 33 справу передано до провадження судді Ілюхіної Г.П. (т.2 а.с.44-45).

Ухвалою суду від 11.04.2005 справа прийнята до провадження суддею Ілюхіною Г.П. (т.2 а.с.46).

16.05.2006 від позивача надійшло повідомлення (вх. № 12580) про те, що Балаклавський районний суд м. Севастополя 07.07.2005 постановив вирок по справі за обвинуваченням Прудського Р.Є. за ч.3 ст.212, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, який ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 25.10.2006 залишено без змін, що є підставою для поновлення провадження у справі (т.2 а.с. 59-68).

24.05.2006 провадження у справі поновлено, призначено судовий розгляд (т.2 а.с.77).

Заявою (вх.№16135) позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнив  позовні вимоги, просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 21, укладений 13.08.2000 між ПП “Ранет” та ПП “Ніка”; стягнути з ПП “Ніка” в дохід держави отримані по даній операції грошові кошти у розмірі 321000,00грн.; стягнути з ПП “Ранет” вартість одержаного товару по даній операції у розмірі 321000,00грн. (т.2 а.с.82-83).

Позивач в судовому засіданні заявив клопотання доповнити посилання на законодавство, що регулює спірні правовідносини, статтею 208 Господарського кодексу України (т.2 а.с.100).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

13.08.2000 між ПП “Ніка” та ПП “Ранет” укладено Договір № 21, відповідно до якого ПП “Ніка” зобов'язується поставити м'ясо, а ПП “Ранет” –прийняти та оплатити поставлений товар (т.1 а.с.45).

За умовами Договору ПП “Ранет” в період 2000-2001 років придбав у ПП “Ніка” товар на загальну суму 322877,90грн., що підтверджується податковими накладними № 212 від 29.12.2000; № 299 від 20.11.2000; № 109 від 16.10.2000, № 285 від 22.09.2000, № 75 від 21.03.2000; № 69 від 25.07.2000; № 11 від 07.02.2001, № 3 від 03.01.2001 (т.1 а.с.20-23).

Оплата за отриманий по накладним товар ПП “Ранет” здійснена до каси підприємства на суму 321000,00грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (т.1 а.с.24-41).

29.01.2001 рішенням Арбітражного суду Донецької області скасовано державну реєстрацію ПП “Ніка” у зв'язку з тим, що ПП “Ніка” не знаходиться за юридичною адресою та не надає протягом року декларації та звітність про податок на прибуток (т.1 а.с.46).

Відповідно до пояснення засновника ПП “Ніка” Архіцького Д.В., ним підприємство в липні 2000 року продано через посередника невідомим особам без перереєстрації і нотаріального посвідчення (т.1 а.с.43-44).

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьку № 5625/7/23-1071 від 13.02.2003 ПП “Ніка” не надає звітність з червня 2000 року, останні звіти надані за червень 2000 року без зазначення показників фінансово-господарської діяльності, за юридичною адресою не знаходиться; розрахунковий рахунок підприємства закрито самостійно 30.08.2000 (т.1 а.с. 42);

26.04.2002 при проведенні документальної перевірки ПП “Ранет” встановлено, що протягом 2000-2001 років ПП “Ранет” уклало Договір на придбання товарів з ПП “Ніка” с порушенням вимог ст.67 Конституції України, з наміром на приховування від оподаткування доходів, отриманих від реалізації товарів ПП “Ранет”, тобто  з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства; про що складено відповідний Акт № 23-123/98 (т.1 а.с.6-19).

За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення щодо керівника підприємства. 26.04.2002 на директора Прудського Р.Є. накладено штраф в розмірі 51,00грн.(т.1 а.с.19).

20.06.2003 порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ПП “Ранет” (т.1 а.с.7-12).

07.07.2005 Прудський Р.Є. та Забіякін О.С. засуджені за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.3 ст.358 КК України за ухилення від сплати податків (т.2 а.с.54-58).

25.10.2005 ухвалою апеляційного суду м. Севастополя вирок суду залишено без змін (т.2 а.с.60-68).

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 22-2/1965 від 26.06.2006 (вх.№17697) ПП “Ніка” станом на 27.06.2006 значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (т.2 а.с.93).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачами укладено Договір купівлі-продажу з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, так як фактично передача товару не здійснювалась, що було направлено на ухилення від сплати податків, що підтверджено вироком по кримінальній справі.

На думку позивача, вказана угода підлягає визнанню недійсною на підставі вимог статті 49 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року (надалі ЦК) яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства –приховування доходів від сплати податків з застосуванням наслідків, передбачених ст.208 Господарського кодексу України.

Правовідносини сторін регулюються статтею 67 Конституції України, статтями 49 Цивільного кодексу Української УРСР, 208 Господарського кодексу України, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних Положень, Цивільного кодексу України, статтею 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та Перехідних Положень, Цивільний кодекс України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 49 Цивільного кодексу Української УРСР встановлено, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Як слідує з пояснень позивача  та матеріалів справи до теперішнього часу  Приватне підприємство “Ніка” не виключено з Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України , а значить, може бути відповідачем по цій справі.

Викладене свідчить про те, що договір № 21 від 13.08.2000 був укладений з метою ухилення прибутку від оподаткування.

Відповідно п. 11 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” необхідними  умовами  для   визнання   угоди   недійсною відповідно  до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства  та  наявність умислу  хоча  б  у  однієї  із  сторін  щодо  настання відповідних наслідків. Наявність  умислу у сторін (сторони) угоди означає,  що  вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і  суперечність  її мети  інтересам  держави  та  суспільства  і  прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.  Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи,  маючи на це  належні повноваження.

Згідно пункту 19 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного  суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, в редакції від 26 квітня 2002 року, у разі визнання в установленому порядку недійсними документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку зі здійсненням цієї реєстрації на підставі загубленого документа, що засвідчує особу, або на підставну особу –засновника суб'єкта підприємницької діяльності угоди повинні визнаватися недійсними відповідно до статті 49 ЦК України незалежно від часу їх укладення.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст.49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.

Вина також може бути підтверджена обвинувальним вироком суду відносно посадових осіб підприємства, позивачем такий доказ вини з боку обох сторін наданий.

В даному випадку вина обох сторін угоди доказана вироком в кримінальній справі.

За змістом статті 49 Цивільного кодексу Української УРСР, зазначеної позивачем як матеріально-правова підстава позову, недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі, встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 Цивільного кодексу Української УРСР. За змістом частини другої статті 5 Цивільного кодексу України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

З 1 січня 2004 року публічно-правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою - із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у сферу господарсько-правового регулювання. Стаття 208 Господарського кодексу України за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі статтею 49 Цивільного кодексу Української УРСР.

Стаття 208 Господарського кодексу України передбачає, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд вважає необхідним застосування реституції згідно до вимог статті 208 Господарського кодексу України.

Відсутність у діючому законодавстві обов'язку  контролювати свого контрагента не впливає на застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, тому що підприємницька діяльність це діяльність на власний ризик.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 від 13.08.2000 та застосування реституційних наслідків підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає  за необхідне покласти на  відповідачів  витрати  по сплаті  державного  мита і витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу порівну.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 67 Конституції України, статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963р.), статтею 208 Господарського кодексу України, статтею 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, статтями 49, 69, 77, 82 –85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України,   суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 21 від 13.08.2000, укладений між ПП “Ніка” та ПП “Ранет”, як такий, що не відповідає статті 49 Цивільного кодексу Української РСР, з застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

3.          Стягнути з приватного підприємства “Ранет”(99003, м. Севастополь, вул. Кар'єрна, 46-2, ідентифікаційний код 30975527, р/р 2600315000379 в АКБ “Правекс-Банк”) в  дохід Державного  бюджету України вартість отриманого від ПП “Ніка” м'яса в розмірі 321000,00грн.

4.          Стягнути з приватного підприємства “Ранет”(99003, м. Севастополь, вул. Кар'єрна, 46-2, ідентифікаційний код 30975527, р/р 2600315000379 в АКБ “Правекс-Банк”) в  дохід Державного  бюджету України (р/р 31116095600007 в УГК м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, отримувач Державний бюджет, Ленінський район, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 850,00 грн.

5.          Стягнути з приватного підприємства “Ранет”(99003, м. Севастополь, вул. Кар'єрна, 46-2, ідентифікаційний код 30975527, р/р 2600315000379 в АКБ “Правекс-Банк”) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44, ідентифікаційний код № 30045370, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

6.          Стягнути з приватного підприємства “Ніка” (м. Донецьк, вул. Артема, 88, ідентифікаційний код 30998848, р/р 2600430425 в АКБ “Донкредитінвест”) в дохід Державного  бюджету України отримані грошові кошти в сумі 321000,00грн.

7.          Стягнути з приватного підприємства “Ніка” (м. Донецьк, вул. Артема, 88, ідентифікаційний код 30998848, р/р 2600430425 в АКБ “Донкредитінвест”) в  дохід Державного  бюджету України (р/р 31116095600007 в УГК м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, отримувач Державний бюджет, Ленінський район, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 850,00 грн.

8.          Стягнути з приватного підприємства “Ніка” (м. Донецьк, вул. Артема, 88, ідентифікаційний код 30998848, р/р 2600430425 в АКБ “Донкредитінвест”) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44, ідентифікаційний код № 30045370, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

07.07.2006