Рішення

від 16.10.2012 по справі 405/844/12

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 405/844/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2012 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді - Порох К.Г.?

при секретарі -Костенко А.О.

за участю позивача ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк», треті особи -ЗАТ «Лідер-Кредит», відділу ДВС Васильківського РУЮ

Про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказує, що між ним та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк»було укладено кредитний договір № 2006-0000571-ЛК від 11 липня 2006 року про надання споживчого кредиту в розмірі 20173,33 грн. строком до 08 липня 2008 року включно, зі сплатою 12 відсотків річних за користування кредитом.

Кредит надавався на сплату вартості дизельного палива в літрах згідно з договором купівлі-продажу № СФ-000044 від 03 липня 2006 року укладеним між ним та ПП «ВАНКО»(продавець), на сплату послуг ЗАТ «ЛІДЕР КРЕДИТ»за договором про надання послуг № 2006-0000571-ЛК/2 від 11 липня 2006 року, укладеним між ЗАТ «ЛІДЕР КРЕДИТ»та позивачем, та на сплату Відкритому акціонерному товариству «Родовід Банк»винагороди (плати) за перевірку документів у відповідності з п.2.9 цього Договору.

Забезпеченням, згідно договору застави № 2006-0000571-ЛК/1 від 11 липня 2006року виступає майно - 1 ОСОБА_3 В ЛІТРАХ Модель: ДП, кількістю 4450, вартість одиниці 3,60 грн., загальна вартість 15130,00 грн.

Для обліку виданого кредиту Банк відкрив на ім'я позивача позичковий рахунок № 2203500000.01.0000.571 і 11 липня 2006 року без його відома та участі спрямував кредитні кошти, які знаходились на цьому рахунку в сумі 20173,33 грн. в наступному порядку:

1) В сумі 15130,00 грн. -на поточний рахунок ПП «ВАНКО»в якості розрахунку за товар;

2) В сумі 3635,23 грн. - на рахунок ЗАТ «ЛІДЕР КРЕДИТ»№ 26007005000082 в ВАТ «РОДВІД БАНК»в якості оплати послуг за Договором про надання послуг № 2006-0000571-ЛК/2 від 11 липня 2006р.;

3) В сумі 1408,10 грн. -на рахунок Банку № 2206800000.01.0002704 в якості плати за розгляд документів згідно п.2.9 цього Договору.

Зазначений договір споживчого кредитування було укладено без наміру створити юридичні наслідки, які складають його зміст, і був підписаний позивачем під впливом обману за наступних обставин.

В травні 2006 року під психологічним тиском заступника директора приватного підприємства «Квінт»ОСОБА_4 і, будучи введеним ним в оману, він та інші колишні працівники ПП «Квінт»(всього 18 осіб), боячись втратити роботу, після завірянь ОСОБА_4 та представника приватного підприємства «ВАНКО»ОСОБА_5 в тому, що кредити будуть вчасно погашатись ПП «Квінт», а дизельне паливо буде поставлене ПП «Квінт»від ПП «ВАНКО»одразу після підписання ними договорів споживчого кредитування, підписали кредитні договори на отримання коштів та пакет доданих до них документів для перерахування коштів отриманих за цими договорами споживчого кредитування ПП «ВАНКО», з метою придбання дизельного палива для потреб господарства, наданих їм до підпису представником ПП «ВАНКО», який займався оформленням договорів як представник Банку.

Детально ознайомитись з текстом кредитних договорів та пакетом доданих до них документів він можливості не мав, оскільки, підписував під психологічним тиском керівника ОСОБА_4

Він не отримував ні грошей від ВАТ «Родовідбанк», ні дизельного палива від ПП «Ванко». Зазначені обставини йому стали відомі після того, як 05.06.2007 ВАТ «РОДОВІД БАНК»звернувся в Подільський суд м. Києва із заявою про видачу судового наказу.

2006.2007 року суддя Подільського районного суду м. Києва Богінкевич С.М. розглянув заяву ВАТ «РОДОВІД БАНК»та видав судовий наказ № 2-Н-409/07 про стягнення з нього на користь ВАТ «РОДОВІД БАНК»71006,36 грн. та 370,039 грн. судових витрат.

Зазначений наказ суду він не отримував та не мав можливості звернутися із заявою про скасування судового наказу в установлений законом десятиденний строк, оскільки ,всі вищезазначені обставини стали йому відомі після того, як 20. 08.2007 року на підставі заяви про примусове виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження по виконанню судового наказу № 2-Н-409/07 про стягнення з нього на користь ВАТ «РОДОВІД БАНК»боргу в розмірі - 71376,40 грн. та розпочато його примусове виконання шляхом опису та арешту належного йому майна.

Проведеною прокуратурою Васильківського району перевіркою було встановлено, що в липні 2006 року службові особи ПП «Ванко»достовірно знаючи про те, що протягом червня-липня 2006 року їх підприємство не відвантажувало і не поставляло працівникам ПП «Квінт»дизельне паливо, склали завідомо неправдиві видаткові накладні про поставку їм дизельного палива, які надали у ВАТ «РОДОВІД БАНК»і на підставі яких Банк уклав з ними зазначені кредитні договори.

За даним фактом службового підроблення та шахрайства з фінансовими ресурсами щодо службових осіб ПП «Ванко»прокуратурою Васильківського району 29.11.2006 року була порушена кримінальна справа № 02069040 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 222ч.1, 366 ч.1 КК України. Згодом, 23.04.2010 року прокуратурою Васильківського району було порушено кримінальну справу № 02109013 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364ч.2, ст.366 ч.1 КК України щодо заступника директора приватного підприємства «Квінт»ОСОБА_4, який в липні 2006 року зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, в інтересах третіх осіб, виготовив працівникам ПП «Квінт», завідомо неправдиві довідки про завищенні розміри заробітної плати, начебто отримані ними за період з січня по липень 2006 року, необхідні для оформлення і отримання кредиту в установі банку ВАТ «Родовід Банк».

Зазначена кримінальна справа № 1-35/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області 29.03.2012 року була закрита на підставі п.8 ч.1 ст.6, ст. 282 КПК України у зв'язку зі смертю підсудного.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010 року по справі №Б38/2-10 приватне підприємство «ВАНКО»визнане банкрутом. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач і сторони договору ПП «ВАНКО»та ЗАТ «ЛІДЕР-КРЕДИТ»діяли без наміру створити юридичні наслідки, передбачені договором у вигляді надання йому (позивачу) кредитних коштів та поставки товару(дизельного пального).

При укладенні зазначеного договору споживчого кредитування він був навмисно введений в оману щодо природи цього правочину, прав та обов'язків сторін, продавцем товару ПП «ВАНКО»та представником відповідача ЗАТ «ЛІДЕР КРЕДИТ», які діяли у змові між собою та з Відповідачем і заперечували та замовчували наявність обставин, які б могли перешкоджати вчиненню цього правочину, а саме, щодо не можливості надання йому (позивачу) коштів споживчого кредиту для придбання дизельного палива необхідного для здійснення підприємницької діяльності. Також, заперечували та замовчували наявність обставин, щодо неможливості здійснення продавцем ПП «ВАНКО»поставок дизельного палива на підставі фіктивних видаткових накладних та надання кредиту на підставі фіктивної довідки про розмір заробітної плати.

Вважає що даний договір споживчого кредитування фіктивний, який суперечить законодавству України «Про захист прав споживачів», порушує його права та законні інтереси. Договір страждає суттєвими пороками невідповідності його змісту актам законодавства України, ці невідповідності свідомо допущені Банком і націлені проти його прав та інтересів.

Просив визнати недійсними з моменту їх укладення кредитний договір № 2006-0000571-ЛК, від 11липня 2006року, договір застави № 2006-0000571-ЛК/1 укладеними 11 липня 2006року між ним та відповідачем та договір про надання послуг № 2006-0000571- ЛК/2 від 11 липня 2006 року укладений між ним та ЗАТ «ЛІДЕР-КРЕДИТ», а також визнати виконавчий документ - Судовий наказ Подільського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року по справі № 2-Н-409/07 про стягнення на користь Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором № 2006-000571- ЛК в розмірі 71006,37 грн. та судових витрат в розмірі 370,03 грн. таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, в заяві на ім'я суду просить розглядати справу у відсутність його представника (а.с.88).

Третя особа -ЗАТ»ЛІДЕР-КРЕДИТ»представник в суд не з'явився,повідомлявся належним чином,заперечень щодо позовних вимог не надійшло.

Представник третьої особи -ОСОБА_7 в ході попереднього розгляду справи пояснив, що є виконавче провадження за судовим наказом Подільського райсуду міста Києва щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, виконання якого призупинене за ухвалою суду в зв'язку з розглядом даної справи. Просив прийняти рішення на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11 липня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2006-0000571-ЛК про надання споживчого кредиту в розмірі 20173,33 грн. строком по 08 липня 2008 року включно, зі сплатою 12% річних за користування кредитом.

Згідно п.2.1 Кредит надавався на сплату вартості дизельного палива в літрах згідно з договором купівлі-продажу №СФ-000044 від 03 липня 2006 року укладеним між позичальником та ПП «ВАНКО», та на сплату послуг ЗАТ «ЛІДЕР КРЕДИТ»за договором про надання послуг № 2006-0000571-ЛК/2 від 11 липня 2006 року, укладеним між ЗАТ «ЛІДЕР КРЕДИТ»та позичальником, та на сплату Відкритому акціонерному товариству «Родовід Банк»винагороди (плати) за перевірку документів у відповідності з п.2.9 цього Договору (а.с.22-27).

Згідно договору застави № 2006-0000571-ЛК/1 від 11 липня 2006року заставою виступає майно - 1 ОСОБА_3 В ЛІТРАХ Модель: ДП, кількістю 4450, вартість одиниці 3,60 грн., загальна вартість 15130,00 грн.(а.с.46-49).

Для обліку виданого кредиту Банк відкрив на ім'я позивача позичковий рахунок № 2202400000.01.0000571 та спрямував кредитні кошти які знаходились на цьому рахунку в сумі 20173,33 грн. в наступному порядку: в сумі 15130,00 грн. -на поточний рахунок ПП «ВАНКО»в якості розрахунку за товар;

2) В сумі 3635,23 грн. - на рахунок ЗАТ «ЛІДЕР КРЕДИТ»№ 26007005000082 в ВАТ «РОДВІД БАНК»в якості оплати послуг за Договором про надання послуг № 2006-0000571-ЛК/2 від 11 липня 2006р.;

3) В сумі 1408,10 грн. -на рахунок Банку № 2206800000.01.0002704 в якості плати за розгляд документів згідно п.2.9 цього Договору. (а.с.34).

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 2006-0000571-ЛК від 11 липня 2006р.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.06.2007 ВАТ «РОДОВІД БАНК»звернувся в Подільський суд м. Києва із заявою про видачу судового наказу. В обґрунтування своєї заяви Банк вказав, що згідно з п.4.2 Договору Боржник, зобов'язався щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, частково погашати суму заборгованості за кредитом та сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом та плату за управління кредитом, згідно із встановленим Графіком (Додаток №1 до Кредитного договору). Однак, в порушення умов Кредитного договору не виконав зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів в сумі 11155,06 грн. за Кредитним договором за період з 01 вересня 2006 року по 05 червня 2007 року. У зв'язку з чим, банк у відповідності до ч.2 ст. 1050 ЦК України та на підставі п.п. 4.6, 6.2 Кредитного договору просив суд стягнути з нього наявну станом на 05 червня 2007 року заборгованість за кредитом у сумі 71006,37 грн., в тому числі: кредит - 20173,33 грн., нараховані проценти за користування кредитом - 2155,50 грн., плата за управління кредитом - 1619,97 грн., нарахована пеня - 46877,14 грн. (а.с.20-22).

20.06.2007 року суддя Подільського районного суду м. Києва Богінкевич С.М. розглянув заяву ВАТ «РОДОВІД БАНК»та видав судовий наказ № 2-Н-409/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «РОДОВІД БАНК»71006,37грн. та 370,03 грн. судових витрат, які були сплачені останнім при подачі заяви (а.с.19).

20.08.2007 року на підставі заяви про примусове виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-Н-409/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «РОДОВІД БАНК»боргу в розмірі - 71376,40 грн. та розпочато його примусове виконання шляхом опису та арешту належного йому майна (а.с.62-65).

29.11.2006 року за фактом службового підроблення та шахрайства з фінансовими ресурсами у відношенні службових осіб ПП «Ванко»прокуратурою Васильківського району була порушена кримінальна справа № 02069040 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 222ч.1, 366 ч.1 КК України у відношенні службових осіб ПП «Ванко»(а.с.53).

23.04.2010 року прокуратурою Васильківського району було порушено кримінальну справу № 02109013 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 КК України у відношенні заступника директора приватного підприємства «Квінт»ОСОБА_4, який в липні 2006 року зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, в інтересах третіх осіб, виготовив працівникам ПП «Квінт», завідомо неправдиві довідки про завищенні розміри заробітної плати, начебто отримані ними за період з січня по липень 2006 року, необхідні для оформлення і отримання кредиту в установі банка ВАТ «Родовід Банк». Зазначена кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України була закрита на підставі п.8 ч.1 ст.6, ст. 282 КПК України у зв'язку зі смертю підсудного ОСОБА_4 (а.с.54-55).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010 року по справі №Б 38/2-10 приватне підприємство «ВАНКО», м. Павлоград, вул. Промислова,22, к.9 (ЄДРПОУ 32581713) визнане банкрутом, оскільки, з січня 2006 року не здійснює підприємницьку діяльність та не звітує до Західно-Донбаської ОДПІ. Згідно акту державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 17.10.2009 року встановлено, що за адресою м. Павлоград, вул. Промислова, 22, к. 9, боржник ПП «ВАНКО»не знаходиться, майно боржника за вказаною адресою не знаходиться (а.с.58-61).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

В свою чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У судовому засіданні встановлено, що у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України при укладанні даного кредитного договору та договору застави були дотримані всі передбачені законодавством істотні умови договору, що були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Окрім того, на момент укладання договору № 2006-0000571-ЛК обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи.

Крім того, позивач ОСОБА_1 підписав договір застави № 2006-0000571-ЛК/1 від 11 липня 2006р. та договір про надання послуг № 2006-0000571-ЛК/2 від 11 липня 2006р.

Відповідно до вимог статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частина 1 статті 229 Цивільного кодексу України визначає, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення , крім випадків, встановлених законом.

Судова практики розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, узагальнена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визнає правочин вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину . Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивач не надав переконливих доказів щодо введення його в оману відповідачем щодо природи правочину та його цивільно-правових наслідків, оскільки усвідомлював, що кошти надані за кредитним договором підлягають поверненню в обумовлений договором строк та на умовах, що зазначені в договорі.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Позивач пояснював суду, що він підписав кредитний договір та інші договори в зв'язку з проханням керівника підприємства «Квінт»для забезпечення підприємницької діяльності останнього для отримання дизельного палива. В подальшому при зверненні банку до суду про стягнення кредиту, при встановленні факту не поставки пального за рахунок кредитних коштів, зайняв пасивну позицію, недбало поставився до виконання своїх обов'язків та захисту прав, поклавши їх на керівника підприємства ОСОБА_4, який безпідставно запевняв останнього, що він вирішить всі проблеми з погашенням кредитного боргу при відсутності будь-яких зобов'язань з його боку, зафіксованих в установленому законом порядку.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, щодо вимог позивача до відповідача стосовно підстав визнання недійсними кредитного договору, договору застави та договору про надання послуг суд вважає доводи позивача безпідставними, такими, що не знайшли свого підтвердження належними доказами в ході судового розгляду і приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 203, 215, 626, 627 ЦК України ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційний суд Дніпропетровської області через Васильківський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: