Ухвала

від 22.02.2012 по справі 22ц/1290/885/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1290/885/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів:Карташова О.Ю., Дронської І.О.

при секретарі : Арнаутовій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

рішення Стахановського міського суд Луганської області від 30 листопада 2011 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2010 року позивач, звернувшись до суду з позовною заявою, вказав в позові, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_5, що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті залишилася спадщина у вигляді:

26/50 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Стахановською державною нотаріальною конторою від 01.10.1998 року за реєстром № 2-1500 і зареєстрованого у Стаханівському бюро технічної інвентаризації 20.10.1998 року; за № 141/8271 та на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Стахановською державною нотаріальною конторою від 01.10.1998 року за реєстром № 2-1501 і зареєстрованого у Стахановському бюро технічної інвентаризації 20.10.1998 року за № 141/8271.

та земельної ділянки, площа якої - 0,0385 - гектарів, що надана для обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р 4 № 088978, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Стахановською державною нотаріальною конторою від 05.12.2002 р. за реєстром № 2-3154 і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1523 від 12.03.2003 року (кадастровий номер земельної ділянки 4413100000:18:001:0003), згідно витягу № 23630316 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Стахановське бюро технічної інвентаризації» 20.08.009 року, реєстраційний номер 618-9931.

Все своє майно спадкодавець ОСОБА_5 25 липня 2002 року заповідала йому. Він у встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Окрім нього, до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_4, його рідна сестра - відповідач по справі. Їх з відповідачем мати страждала на цілий ряд хвороб таких, як ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, гіпертонія, деформуючий поліартроз з ураженням колінних і тазостегнових суглобів, які загострилися з 1997 року після смерті її чоловіка, їх з відповідачем батька. Починаючи із 2004 року із-за загострення хвороб їх мати була у безпорадному стані, потребувала постійного піклування за станом здоров'я потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги. Так як ОСОБА_5 була у безпорадному стані він доглядав за хворою. Але відповідач так і не приймала участі у догляді за матір'ю. Вона іноді приходила до матері, але не для того, щоб допомогти. Вона влаштовувала сварки, що погіршувало стан здоров'я спадкодавця ОСОБА_5. Упродовж майже п'яти років (з 2004 року до моменту смерті), спадкодавець окрім фізичного болю, який спричиняла їй хвороба, зазнавала душевних страждань у зв'язку з поведінкою відповідача, постійно покладала надію, що відповідач змінить своє ставленні до неї. З огляду на те, що відповідач не доглядала за хворою, ОСОБА_5 заповідала все своє майно йому. Всі витрати на поховання ОСОБА_5 також ніс він. Вважає, що відповідач під час важкої хвороби матері, яка була у безпорадному стані і потребувала стороннього догляду мала можливість, але свідомо ухилялася від надання спадкодавцю будь - якої матеріальної допомоги та моральної підтримки, що можуть також підтвердити свідки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 Цивільного Кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення вказаної статті відповідно до ч. 6 ст. 1214 ЦК України, поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщини.

22 жовтня 2010 року відповідач отримала свідоцтво на право на спадщину за законом ВМО № 440490, зареєстроване за № 2-2570 на 13/100 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 і свідоцтво про право на спадщину за законом ВМО № 440491, зареєстроване за № 2-2572 на 1\4 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Позивач просив суд прийняти рішення про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнати недійсними: свідоцтво про право на спадщину за законом ВМО № 440490, зареєстроване за № 2-2570 на 13/100 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 і свідоцтво про право на спадщину за законом ВМО № 440491, зареєстроване за № 2-2572 на 1\4 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом ВМО № 440490, зареєстроване за № 2-2570 на 13/100 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 і свідоцтва про право на спадщину за законом ВМО № 440491, зареєстроване за № 2-2572 на 1/4 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення винесене з порушенням процесуального та матеріального права без повного встановлення обставин які мають значення для справи, а тому просить суд скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ч. 5, 6 ст. 1224 Цивільного Кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті, відповідно до ч. 6 поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено відповідальний відказ.

Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом. При цьому суд враховує поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновків, що майже всі допитані за клопотанням позивача ОСОБА_3 свідки не спростували того факту, що відповідач ОСОБА_4 спілкувалася і приходила до своїх батьків. Допитані судом за клопотанням ОСОБА_4 свідки підтвердили факт надання допомоги своїм батькам з боку ОСОБА_4

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Позивач по справі не довів тих обставин, що спадкодавець ОСОБА_5, перебувала у безпорадному стані.

З матеріалів справи вбачається, що сторонню допомогу та піклування яких вона потребувала, як людина похилого віку, їй надавали обидві сторони по справі.

Згідно ст.. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Таких обставин в судовому засіданні не встановлено.

Суд першої інстанції у відповідності з вимогами цивільно-процесуального закону не прийняв як доказ щоденник, який, як вказав позивач суду, вів його батько ОСОБА_6, оскільки, позивач у своєму позові ставить питання про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 і посилається на обставини, які відбувалися значно пізніше після смерті батька ОСОБА_6

Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Стахановського міського суд Луганської області від 30 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :