Постанова

від 02.03.2012 по справі 2а/0470/7546/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/7546/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Козачок К.О.

за участю: представника позивача -Винокурова В.Ю.

представників відповідача -Димарьової В.В., Стрєлюхіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рефідім»до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання незаконним висновку та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Рефідім»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання незаконним висновку ДПІ в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсності (нікчемності) угод в силу закону, так як податковим органом не надані відповідні докази та не вказані конкретні норми закону, а також просить зобов'язати відповідача утриматися від дій, пов'язаних з направленням результатів зазначеної перевірки на адресу будь-яких державних органів, суб'єктів господарювання, іншим способом розповсюджувати інформацію, викладену в акті перевірки від 24.05.2011р. №1605/23-307/34059442, оскільки необґрунтованість та незаконність викладених в ньому висновків може негативно вплинути на ділову репутацію ПП «Рефідім».

На усунення недоліків 03.08.2011р. позивач до справи надав змінені позовні вимоги, за змістом яких просить встановити відсутність некомпетентності відповідача по визнанню ним недійсності (нікчемності) угод в силу закону по ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не пов'язує таке визнання по вказаним статтям; а також просить зобов'язати відповідача утриматися від дій, пов'язаних з направленням результатів зазначеної перевірки на адресу будь-яких державних органів, суб'єктів господарювання, іншим способом розповсюджувати інформацію, викладену в акті перевірки від 24.05.2011р. №1605/23-307/34059442, оскільки необґрунтованість та незаконність викладених в ньому висновків може негативно вплинути на ділову репутацію ПП «Рефідім».

01.02.2012р. позивач до справи надав пояснення щодо заявлених позовних вимог за змістом яких просить встановити відсутність компетенції відповідача по визнанню ним недійсності (нікчемності) угод в силу закону по ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не пов'язує таке визнання з вказаними статтями.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог стверджує, що відповідач за змістом спірного Акту, встановивши на підставі власних припущень недійсність (нікчемність) укладених позивачем правочинів та порушення ним норм цивільного законодавства, без встановлення в передбаченому законодавством порядку будь-яких фактичних обставин та належних доказів, перевищив службові повноваження, привласнив функції судових органів та грубо порушив норми законодавства України, тому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Рефідім» (код ЄДРПОУ 34059442), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.02.2006р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

На підставі ст.77 Податкового кодексу України, згідно наказу від 28.02.2011р. №316 видано направлення №000252 від 12.03.2011р. на проведення виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Рефідім»(а.с.106).

Так, фахівцями податкового органу на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України з урахуванням акту від 13.05.2011р. №589/233/32058774 документальної невиїзної перевірки приватного підприємства ТОВ «Золотий колос»(код ЄДРПОУ 32058774) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. надісланого ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська листом від 23.05.2011р. №12907/7/23-318, проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Рефідім»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011р.

За результатами перевірки 24.05.2011р. складено акт за №1605/23-307/34059442 "Про результати документальної невиїзної перевірки по ПП "Рефідім" (код ЄДРПОУ 34059442) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011р." (а.с.6-28), за змістом якого встановлено порушення ПП «Рефідім»ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656, 901, 902 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених у лютому 2011 року по ланцюгу з іншими контрагентами.

Крім того, згідно висновку в акті перевірки, з урахуванням вимог «Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби…»наведених листом ДПА України від 03.02.2009р. №2012/7/10-1017, матеріали перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська по ланцюгу ПП «Рефідім»підлягають направленню до наступних ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.

Також, перевіркою встановлено, що на підприємстві ПП «Рефідім» відсутні власні вантажні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, а саме: на протязі 2010 року підприємство не було платником збору з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору на забруднення навколишнього природного середовища та не надавало Додатків до декларації з прибутку, який би свідчив про наявність основних та оборотних засобів.

Отже, перевіркою ПП «Рефідім»встановлено, що жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності позивачем до перевірки не надано. Відповідач у акті перевірки зазначає, що в ході перевірки виявлено станом на 24.05.2011р. підприємство ПП «Рефідім»має стан «8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також, податковим органом у акті зафіксовано, що фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити немає можливості. Документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «Рефідім»за місцезнаходженням підприємства, відповідно установчих документів, не знаходяться.

Не погоджуючись з висновками в акті перевірки податкового органу, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновок податкового органу про нікчемність цивільно-правових угод позивача в силу закону здійснений з перевищенням посадових повноважень, оскільки не наведено жодних доказів їх нікчемності з підстав, передбачених в ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, та додає, що нікчемність цивільно-правових правочинів повинна встановлюватись судом, в силу ч.3 ст.215 і ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає, що зазначений акт перевірки і дії податківців щодо встановлення порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України під час фінансово-господарської діяльності є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації та порушення чинного законодавства України з наступних підстав.

Позивач стверджує, що всі укладені між позивачем та його контрагентами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках, питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину, про що ухвалюється судове рішення.

Також, позивач звертає увагу, що згідно п.3 розділу І «Порядку оформлення результатів документальної перевірки з питань дотримання податкового за дотриманням, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. №3418772, акт документальної перевірки повинен підтверджувати факт виявлених податковим органом порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи. Проте, позивач стверджує, що податковий орган у висновку говорить про можливе порушення підприємством позивача окремих статей Цивільного кодексу України, правові норми якого не входять в сферу контролю податківців.

Крім того, позивач зазначає, що висновки відповідача базуються на системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тоді як факти порушення податкового та іншого законодавства повинні бути виявлені податковим органом на основі первинних та інших документів, що зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку об'єкта перевірки, що закріплено в п.6 розділу І «Порядку оформлення результатів документальної перевірки з питань дотримання податкового за дотриманням, валютного та іншого законодавства».

Також, позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги п.7 розділу І «Порядку оформлення результатів документальної перевірки з питань дотримання податкового за дотриманням, валютного та іншого законодавства», так як акт перевірки не має послідовної нумерації сторінок,та не може бути таким, оскільки на вимогу п.3 розділу І зазначеного Порядку в кінці кожної сторінки акту вказано, що це сторінка 2-го примірника довідки перевірки, тоді як довідка про результати документальної перевірки складається у випадку відсутності фактів порушення зі сторони об'єкту перевірки.

Позивач стверджує, що взагалі висновки відповідачем зроблені з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки співробітниками ДПІ неправильно застосовані положення Цивільного кодексу, порушені вимоги Податкового кодексу України та Конституції України, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки про порушення підлягають виключенню з акту.

Таким чином, позивач вважає, що висновок відповідача в акті перевірки від 24.05.2011р. №1605/23-307/34059442 -щодо недійсності (нікчемності) укладених позивачем правочинів та порушення ним норм цивільного законодавства, зроблений податковим органом на підставі власних припущень, без встановлення в передбаченому законодавством порядку будь-яких фактичних обставин та належних доказів, і як наслідок податківець перевищив службові повноваження, привласнив функції судових органів, грубо порушив норми закону.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно перевірки, вчинені позивачем правочини порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету та є нікчемними.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська листом №12907/7/23-318 від 23.05.2011р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровськ надіслала акт перевірки від 13.05.2011р. №589/233/32058774 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Золотий колос»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Так, в ході перевірки встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток за 2011 рік основний виробничий фонд ТОВ «Золотий колос»відсутній, згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011рік відсутня інформація щодо працюючих на підприємстві. Також, виявлено, що у ТОВ «Золотий колос»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, тобто вбачається проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, та відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності. Крім того, на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Золотий колос»відсутні, підприємство за вказаною в реєстраційних документах адресою не знаходиться, стан платника -«8»до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, місцезнаходження посадових осіб не відомо, тому перевірку за результатами даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011р.

Тобто, відповідач стверджує, що єдиною метою укладених угод між ТОВ «Золотий колос», ПП «Рефідім»та іншими контрагентами-покупцями, є штучне створення податкового кредиту з ПДВ вищезазначених покупців товарів (робіт, послуг) Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності та іншої економічної діяльності.

Так, відповідач звертає увагу, що на вимогу ст.16 Податкового кодексу України ПП «Рефідім»до перевірки не надано жодних первинних документів.

Також, відповідач зазначає, що перевіркою ПП «Рефідім»виявлено відсутність власних вантажних транспортних засобів, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, а саме: на протязі 2010року підприємство не було платником збору з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища та не надавало Додатків до декларації з прибутку, який би свідчив про наявність основних та оборотних засобів.

Крім того, відповідач стверджує, що в ході перевірки встановлено, що укладені угоди підприємства ПП «Рефідім»з іншими контрагентами у лютому 2011 року є нікчемними, згідно ст.203, 215, 228, 662, 655, 656, 901, 902 Цивільного кодексу України по операціям придбання товарів (надання послуг) від постачальників та подальшого продажу цих товарів (надання послуг) на адресу контрагентів, оскільки позивачем до перевірки не надано інформації по її документального підтвердження стосовно реалізації товару/послуг, відповідно до БД «Автоматизоване співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів»які б встановлювали реалізацію товару на адресу контрагентів.

Також, представники відповідача у судовому засіданні посилаються на те, що оскільки фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити не вдалося, документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «Рефідім»за місцезнаходженням підприємства не знаходяться, не було виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, документальна невиїзна перевірка позивача була проведена на основі наявних матеріалів.

Отже, відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, свідчить про відсутність у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, на думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує факт здійснення позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків, а отже дії податкового органу правомірні, а викладений висновок у акті перевірки від 24.05.2011р. №1605/23-307/34059442 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютного та іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Суд вважає, що факт відсутності посадових осіб позивача за місцезнаходженням не підтверджений належним чином, оскільки відповідно до ч.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частиною 14 цієї ж статті передбачено, що якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Таким чином відсутність юридичної особи за місцезнаходженням підтверджується витягом (випискою, довідкою) з ЄДРПОУ, а відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом, станом на час розгляду справи виготовлено спеціальний витяг з ЄДР щодо позивача та його контрагента (а.с.100-103), з яких вбачається відповідність місцезнаходження. Щодо позивача по справі -статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Отже, факт відсутності позивача за місцем реєстрації спростований матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі -порядок №984), визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого ст.73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача -скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем не спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, в тому числі, шляхом надання копій первинних документів до матеріалів справи.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є вірними, оскільки містять достатні фактичні дані на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені правомірно відповідно до норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки відповідає також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Крім того, ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, зо зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Таким чином, в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Золотий колос»- ПП "Рефідім" та іншими контрагентами.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень -довідка.

Акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п.6.1. п.6 Порядку висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

З урахуванням викладеного, акт перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська складений у відповідності до чинного законодавства.

Крім того, Вищій адміністративний суд України в ухвалі від 05.10.2010р. № К-12392/07 підкреслив, що акт, складений за результатами перевірки, не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжувало б певні правові наслідки, було спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могло бути предметом судового розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, Акт не є рішенням органу, а є службовим документом, який стверджує факт проведення перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Тому суд вважає, що такий спосіб захисту порушеного права, як ненаправлення результатів перевірки на адресу яких би то не було державних податкових інспекцій, або інших державних органів, а також на адресу яких би то не було суб'єктів господарювання, або іншим чином розповсюджувати інформацію, викладену в акті документальної невиїзної перевірки не передбачено чинним законодавством, оскільки акт перевірки є документом, який не породжує цивільних прав та обов'язків, не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси позивача. є доказом, носієм інформації.

На запит суду стосовно того, які саме негативні наслідки від висновків акту перевірки наступили для підприємства позивача, представник останнього обґрунтованого пояснення не надав.

У зв'язку з цим зазначена вимога позивача не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про винесення у відношенні відповідача окремої ухвали суду для вжиття заходів щодо усунення причин, які спричинили прийняття незаконних висновків по результатам документальної перевірки та неналежного її оформлення -також не підлягає задоволенню, тому що у відповідності до ст.166 КАС України окрема ухвала може бути постановлена судом у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону суб'єктам владних повноважень і направлена для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, проте у данному випадку таких порушень виявлено не було.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Рефідім»до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання незаконним висновку та зобов'язання вчинити дії -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 07.03.2012 рвідмовити

Суддя Г.В. Потолова