Постанова

від 07.02.2012 по справі 2а/0470/7650/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/7650/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотолової Г. В. . при секретаріКузнецові С.М. за участю: представника позивача -Золотарьової М.К.

представника відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ "Виробничо-інноваційне підприємство "ІНТОК" до Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі про про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП «Інток»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій та наказу Центральної МДПІ у м.Кривому Розі №439 від 29.04.2011р. щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача та зобов'язання податкового органу не враховувати під час здійснення податкового контролю; просить скасувати Акт перевірки №631/230/36418156 від 29.04.2011р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВІП «Інток»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року», і лист МДПІ м.Кривого Рогу №13361/10/230 від 31.05.2011р. «Про розгляд заперечень».

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що відповідач за змістом спірного Акту, встановивши на підставі власних припущень недійсність (нікчемність) укладених позивачем правочинів та порушення ним норм цивільного законодавства, без встановлення в передбаченому законодавством порядку будь-яких фактичних обставин та належних доказів, перевищив службові повноваження, привласнив функції судових органів та грубо порушив норми законодавства України. Та додає, що винесений відповідачем наказ прийнятий без достатніх підстав. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомлення. До справи надав клопотання про розгляд справи без участі його представника та письмові заперечення проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених обставин, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інноваційне підприємство «Інток", зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.07.2010р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

Так, керуючись п.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.1, 3, 5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України, на виконання вимог наказу ДПА України від 18.04.20008р. №266 «Про реорганізацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»начальником податкового органу прийнято наказ №439 від 29.04.2011р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інток»(код ЄДРПОУ 36418156)»(а.с.69).

На підставі службового посвідчення серії УДН №065166 від 14.12.2010р. виданого Центральною МДПІ у м.Кривому Розі фахівцями податкового органу на підставі ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №439 від 29.04.2011р. проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інток»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.04.2011р. №631/230/36418156, в якому Центральна МДПІ м.Кривого Рогу прийшла до висновків про порушення ТОВ «Інток»: ст.194-197, ст.200 Податкового кодексу України; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інток»з зазначеними у довідці перевірки постачальниками та покупцями за грудень 2010 року.

Крім цього, перевіркою встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Інток»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Податковим органом у акті зафіксовано, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Інток»за грудень 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Не погоджуючись з висновками в акті перевірки позивач звернувся до податкового органу із запереченнями №11 від 23.05.2011р. на вказаний акт та отримав лист від 31.05.2011р. №13301/10/230 за змістом якого документальна невиїзна перевірка ТОВ «ВІП «Інток»проведена у відповідності до діючого законодавства, а встановлені в ході перевірки порушення податкового та іншого законодавства викладено в наступній редакції: «перевіркою ТОВ «Інток»встановлено порушення п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інток»з зазначеними у довідці перевірки постачальниками та покупцями за грудень 2010 року, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 1358601грн.59коп., завищено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року на 1393861грн.69коп.».

Не погоджуючись з прийнятим наказом та висновками в акті перевірки, листом податкового органу, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що МДПІ не виконало обов'язкову вимогу для проведення невиїзної документальної перевірки, передбачену п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, оскільки до початку невиїзної перевірки не вручено посадовій особі позивача особисто або поштою з повідомленням копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Такі документи не отримані позивачем і до теперішнього часу. При цьому позивач звертає увагу, що податковий орган у Акті перевірки посилається на те, що ніби то копія наказу та письмове повідомлення Центральною МДПІ не були вручені у зв'язку із відсутністю посадової особи підприємства за юридичною адресою, що не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «ВІП «Інток»»знаходиться за своєю юридичною адресою та не змінювало її. Даний факт також можливо підтвердити тим, що відповідачем було направлено поштою копію Акту перевірки і останній отриманий позивачем, також позивачем отримано і результати розгляду заперечень до Акту перевірки.

Також, позивач стверджує, що письмове повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки МДПІ мала намір вручити посадовій особі ТОВ «ВІП «Інток»менш ніж за 10 календарних днів до початку перевірки, що є порушенням норм п.20.1.1 п.20.1 ст.20 ПК України.

Позивач звертає увагу, що в порушення п.79.1 ст. 79 ПК України відповідачем видано наказ №439 від 29.04.2011року щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача та проведено її за відсутності обставин визначених ст.ст.77 та 78 ПК України. Та додає, що будь-які письмові запити податківців, як наприклад, щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень у порядку пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК стосовно предмету перевірки на адресу ТОВ «ВІП «Інток»не надходили. Більш того, про конкретні обставини для проведення даної невиїзної документальної перевірки також не йдеться мова і у Акті перевірки.

Крім того, на думку позивача, перевірка підприємства проведена виключно шляхом аналізу інформації з баз даних ДПС. Зі змісту Акту вбачається, що порушення законодавства виявлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість. Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю позивача, на підставі яких ним формувався податковий кредит у грудні 2010 року, інспектор не аналізував, та відповідно в акту про них не навів. Отже, позивач вважає, що висновки про нікчемність усіх укладених ТОВ «ВІП «Інток»в грудні 2010 року правочинів ґрунтується на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первині документи. Більш того, позивач зазначає, що в висновках Акту взагалі не вказано про виявлені порушення податкового та іншого законодавства у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів, перевіряючий обмежився твердженнями про порушення підприємством вимог Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивач вважає дії податкового органу щодо прийняття наказу від 29.04.2011р. №439, та проведення перевірки, що підтверджена актом від 29.04.2011р. №631/230/36418156 протиправними, а вказаний наказ та акт такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відповідність дій щодо призначення позапланової перевірки вимогам діючого законодавства України.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що перевіркою первинних бухгалтерських документів ТОВ «ВІП «Інток»встановлено укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «ВТ-Техбуд»від 29.10.2010р. №29/10 на поставку світлих та темних нафтопродуктів, щебеневої продукції. ТОВ «ВІП «Інток»в листопаді 2010 року отримало від ТОВ «ВТ-Техбуд» вищезазначені товарина загальну суму 8151609грн.54коп. згідно умов вказаного договору купівлі-продажу, однак до перевірки не надано необхідні для виконання умов договору документа, а саме: товарно-транспортні накладні на транспортування товару; паспорти (сертифікати) якості (відповідальності, походження) виробника.

Відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачено обов'язковість наявність транспортних супроводжувальних та інших документів. Проте, перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення та отримання товарів ТОВ «ВІП «Інток»на залізничних станціях та автомобільним транспортом відсутні.

Одночасно відповідач посилається, що згідно ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності»постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умовами наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; прийняти реалізацію продукції. Якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Так, у зв'язку з вищевикладеним, на думку відповідача для перевірки не надані сертифікати (посвідчення) відповідності якості виробника на нібито придбані у ТОВ «Виробничо-інноваційне підприємство «Інток»ТМЦ, що унеможливлює встановити походження товарів, а як наслідок їх наявність в природі.

Крім того, відповідач звертає увагу, що 15.04.2011р. від ДПІ у Шевченківському районі м.Львові отримано Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВТ Техбуд»від 01.03.2011р. №158/23-118/36873235 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. для вжиття заходів згідно законодавства, за результатами якого встановлено:

- згідно отриманої інформації від ДПІ у Оболонському районі м.Києва, направленої до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова листом від 21.02.2011р. №2694/7/15-409 за результатами аналізу за грудень 2010 року виявлено розбіжності між сумами податкового зобов'язання по «Домобудівний комбінат №4»та податкового кредиту ТОВ «ВТ-Техбуд». Перевіркою встановлено, що ПАТ «Домобудівний комбінат №4»не задекларовано податкових зобов'язань, в той час як ТОВ «ВТ-Техбуд»задекларовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 1241464грн.01коп. Розбіжністю складає 1241464грн.01коп. На письмовий запит ДПІ у Оболонському районі м.Києва ПАТ «ДБК №4»

повідомило про відсутність взаємовідносин з ТОВ «ВТ-Техбуд»за грудень 2010 року;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Господарські операції не

підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Отже, на думку відповідача, відповідно до обставин зазначених вище, податковий кредит ТОВ «ВІП»Інток»формувався за рахунок ТОВ «ВТ-Техбуд». У зв'язку з вище викладеним, у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами постачальниками та покупцями. Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВІП «Інток»є посередником.

Відповідач стверджує, що операції по придбанню товарів ТОВ «ВІП «Інток»у ТОВ «ВТ-Техбуд»та реалізації їх в подальшому на ТОВ «Арніка»(код ЄДРПОУ 32467865) та ТОВ СБМУ «Підряд»(код ЄДРПОУ 25298093), укладені без мети настання реальних наслідків та суперечать моральним засадам суспільства. Отже, зазначені правочини, відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, 5 ст.203, 228, 662, 655, 656 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, відповідач звертає увагу, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Тобто, податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового; валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача -скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків, ані у платника, ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та норм Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає таким, що не підтверджуються фактичними обставинами справи.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд виходить з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених частиною сьомою статті 11 з позначкою 1 Закону. При цьому такий наказ відповідно до пункту 2 частини першої статті 11 з позначкою 2 Закону "Про державну податкову службу в Україні"є одним із документів, за умови надання яких під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого на підставі частини сьомої статті 11 з позначкою 1 Закону "Про державну податкову службу в Україні", підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним, нечинним (якщо це не нормативно-правовий акт) тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання акта протиправним, в даному випадку суд ототожнює вимогу позивача про визнання нечинним наказу податкового органу з вимогою про визнання зазначеного наказу протиправним.

При цьому, суд враховує те, що визнання наказу суб'єкта владних повноважень нечинним (протиправним) як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний наказ не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого наказу.

Скасування ж наказу суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким наказом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ відповідача не відповідає нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Центральної МДПІ у м.Кривому Розі щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ВІП «Інток», що підтверджена актом № 631/230/36418156 від 29.04.2011р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інток»(код ЄДРПОУ 36418156) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року» та скасування зазначеного акту суд виходить з наступного.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків та має лише інформаційний характер.

При цьому, судом враховано, що захисту підлягають порушені або оспорювані права особи, між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи.

Отже, враховуючи вищевикладене, проведення перевірки платника податків, з подальшим складанням акту або довідки за її результатом, є обов'язком податкового органу згідно норм діючого законодавства України.

За викладених обставин, у зазначеній вимозі позивача належить відмовити.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання податкового Центральну МДПІ у м.Кривому Розі не враховувати під час здійснення податкового контролю акт №631/230/36418156 від 29.04.2011р. та лист МДПІ №13361/10/230 від 31.05.2011р. «Про розгляд заперечень»має бути відмовлено, оскільки суд не може своїм рішенням підмінювати рішення (компетенцію) державного органу (суб'єкта владних повноважень), який наділений, згідно діючого законодавства України, відповідними правами та обов'язками.

З матеріалів справи вбачається та представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що податковим органом за результатами перевірки та на підставі Акту податкове повідомлення-рішення не виносилося.

Відповідачем не надано доказів того, що за результатами проведеної перевірки ДПІ приймалися будь-які рішення, зокрема податкові повідомлення-рішення про визнання податкових зобов'язань, учинялися будь-які дії, зокрема, внесення до облікових даних платника податків відомостей про його податкові зобов'язання, враховуючи висновки, які зроблено в Акті перевірки.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки -протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як зазначено вище ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вище викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, не прийнято відповідне податкове повідомлення рішення

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про визнання протиправними дій податкового органу щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №631/230/36418156 від 29.04.2011р., однак про це йдеться у позові та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, судом в ході судового розгляду адміністративної справи встановлено порушення ДПІ вимог п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №631/230/36418156 від 29.04.2011р.

Отже, з урахуванням викладеного, з матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині визнання протиправним і скасування наказу №439 від 29.04.2011р., а також визнання протиправною бездіяльності центральної МДПІ у м.Кривому Розі щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №631/230/36418156 від 29.04.2011р. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу -Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інноваційне підприємство «Інток" судові витрати у розмірі 01грн.70коп., сплачені квитанцією №7806/094/6400941 від 22.06.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інноваційне підприємство «Інток»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі щодо призначення виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інноваційне підприємство «Інток" код ЄДРПОУ 24436305 в порядку п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі №439 від 29.04.2011р.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №631/230/36418156 від 29.04.2011р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інноваційне підприємство «Інток" (50047, м.Кривий Ріг, пр.Миру, буд.33, код ЄДРПОУ 36418156) 01грн.70коп. (одна грн. 70коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 13.02.2012 р.

Суддя . . . Г. В. Потолова .