Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а/0570/12814/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12814/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Куденков К.О.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

за участю:

представника позивача: Чебаненко Є.О.

представника відповідача: Фінаєв М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства «Фармстандарт»

про стягнення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені

ВСТАНОВИВ:

Донецьке міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до суду із позовною заявою до Приватного підприємства «Фармстандарт» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 11 993,33 грн., та пені у розмірі 372,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у зазначеному році становила 15 осіб, отже, згідно з вимогами частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач у 2011 році повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Згідно з даними, наданими відповідачем у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві - становила 0 осіб. У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за несвоєчасну сплату цих санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні від 25.10.2012р. позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких просив відмовити у задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що ним щомісячно подавались до Торезького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а також розміщувались оголошення в газеті «Горняк».

Представник відповідача у судовому засіданні від 25.10.2012р. проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що інваліди з метою працевлаштування до відповідача не звертались.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 13492430, місцезнаходження: 83073, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 91, про що зазначено у довідці АА №472529 з ЄДРПОУ.

Відповідач зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 36893602, місцезнаходження: 86600, Донецька область, м. Торез, провулок Арсенальний, б. 9, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7251169.

Відповідачем поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, у якому відповідачем наведено, що: середньооблікова кількість працівників облікового складу становить 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - не зазначено; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - не визначена; фонд оплати праці штатних працівників - 179,9 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 11 993,33 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не визначена.

Відповідність копії вказаного звіту оригіналу представниками сторін не спростовувалась.

Із наданих представником відповідача пояснень вбачається, що у відповідача не були працевлаштовані інваліди у 2011 році.

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011р. на 11 993,33 грн. та розрахунок суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011 році на суму 372,00 грн.

Вказані розрахунки здійсненні із показником кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Відповідачем надані копії його звітів про наявність вакансій (форма №3-ПН) із відміткою Торезького міського центру зайнятості по отримання, а саме:

- звіт про наявність вакансій станом на 31.01.2011р., у якому відповідачем зазначено 1 вакантне місце для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 25.02.2011р., у якому відповідачем зазначено 1 вакантне місце для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 31.03.2011р., у якому відповідачем зазначено 1 вакантне місце для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 28.04.2011р., у якому відповідачем зазначено 1 вакантне місце для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 30.05.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 30.06.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 28.07.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 30.08.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 28.09.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 31.10.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 25.11.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 22.12.2011р., у якому відповідачем зазначено 2 вакантних місця для інвалідів - фармацевт, характер роботи - постійний; провізор характер роботи - постійний.

Відповідність копій вказаних звітів оригіналам представниками сторін не спростовувалась.

Також, у матеріалах справи наявний лист Торезького міського центру зайнятості вхід.№ 32155/12 від 11.10.2012р., яким Торезький міський центр зайнятості повідомляє, що відповідачем потягом 2011 року надано наступні вакансії для інвалідів: за звітом від 31.01.2011р. - фармацевт; за звітом від 25.02.2011р. - фармацевт; за звітом від 31.03.2011р. - фармацевт; за звітом від 28.04.2011р. - фармацевт; за звітом від 30.05.2011р. - фармацевт, провізор; за звітом від 30.06.2011р. - фармацевт, провізор; за звітом від 28.07.2011р. - фармацевт, провізор; за звітом від 30.08.2011р. - фармацевт; за звітом від 28.09.2011р. - фармацевт, провізор; за звітом від 31.10.2011р. - фармацевт, провізор; за звітом від 25.11.2011р. - фармацевт, провізор; за звітом від 22.12.2011р. - фармацевт, провізор.

Крім того, у вказаному листі Торезького міського центру зайнятості зазначено, що у 2011 році до відповідача інваліди на працевлаштування не направлялись, у зв'язку із тим, що на обліку в Торезькому міському центрі зайнятості не перебували інваліди, які відповідають вакансіям підприємства, тобто не мали необхідної спеціальності.

Відповідачем до матеріалів справи додані: копія сторінки 14 газети «Горняк» №53 (31.12.2011р.) із розміщенням оголошення про пошук фармацевта або провізора із обмеженими фізичними можливостями; копія сторінки 13 газети «Горняк» №52 (24.12.2011р.) із розміщенням оголошення про пошук фармацевта або провізора із обмеженими фізичними можливостями.

У вказаних оголошеннях відсутня назва підприємства - роботодавця, проте відповідачем надані: - заявка до газети «Горняк» із проханням опублікувати оголошення вищенаведеного змісту із датами на 24.12.2011р., 31.12.2011р., 07.01.2012р., 14.01.2012р.; - акт виконаних робіт від 14.01.2012р. № 485, - рахунок та відповідні платіжні документи.

За змістом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 20 зазначеного Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України не застосовуються.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові від 26.06.2012р. № 21-105а12.

Відповідач щомісячно протягом року повідомляв Торезький міський центр зайнятості про наявність у відповідача вакантних робочих місць, на які мали змогу працевлаштуватися й інваліди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав заходів, передбачених законодавством, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

У зв'язку з цим покладення на відповідача відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись, враховуючи, що факти відмови у працевлаштуванні таких осіб у ході судового розгляду справи не встановлені. Підстави для застосування відносно відповідача санкцій, визначених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - відсутні, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені адміністративного позову Донецького міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у повному обсязі - 25 жовтня 2012 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Куденков К.О.