Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-4586/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-4586/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2012 року           2а-4586/12/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Вишгородтранс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 02.10.2012 дочірнє підприємство «Вишгородтранс»(далі –позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі –відповідач, Податковий орган) з проханням визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 №0000991703/0 в частині нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 3 975,74 грн. (далі –спірне рішення). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, яке підлягає частковому скасуванню в порядку адміністративного судочинства. У своїх доводах позивач зазначає, що за виявлене під час перевірки порушення податкового законодавства може застосовуватись найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон України № 2181-III) або Податковим кодексом України (далі –ПК України), а в силу пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України –не більше 1 грн. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, жодних клопотань та заперечень проти адміністративного позову не подав. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних  висновків. Як вбачається з матеріалів справи, Податковим органом 02.02.2012 проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету платника податку з власників транспортних засобів ДП «Вишгородтранс» (код ЄДРПОУ 25567096), за результатами якої складено акт №21/17-3/25567096 від 02.02.2012 (далі –Акт перевірки). В результаті проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення з боку Підприємства  п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів, за що передбачена відповідальність ст. 126 цього Кодексу. В Акті перевірки зафіксовано, що узгоджене податкове зобов'язання нараховане 14.04.2010 згідно з розрахунком № 5924 від 26.02.2010, було сплачено лише 14.10.2010 у розмірі 3 595,98 грн., тобто кількість днів затримки склала 183 календарних дні; узгоджене податкове зобов'язання нараховане 14.07.2010 згідно з розрахунком № 5924 від 26.02.2010, було сплачено лише 14.10.2010 у розмірі 4 357,50 грн., тобто кількість днів затримки склала 92 календарних дні. Ставка штрафу застосована 50% від сплаченої суми, що склало відповідно 1 797, 99 грн. та 2 178,75 грн. На підставі Акта перевірки, Податковим органом 02.02.2011 прийнято податкове повідомлення рішення № 0000991703/0, яким на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III визначена сума штрафу у розмірі 50% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою, становить 3 976,74 грн. Факт сплати узгоджених сум податку з власників транспортних засобів із затримкою, що перевищує 90 днів, позивачем не заперечується. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного. Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Позивачем допущено порушення вказаної вище  норми Закону у 2010 році, а виявлено та застосовано штрафні санкції у 2011 році, а саме у лютому місяці цього року. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень. При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності). Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини). Статтею 126 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як зазначалось вище, Підприємством сплачено узгоджені суми податкового зобов'язання із затримкою у 183 та 92 календарні дні, що відповідає порушенню, встановленому ст. 126 ПК України, тобто склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством збігаються. Водночас, суд звертає увагу, що положення пункту 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України, згідно з яким штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки набуло чинності з 6 серпня 2011 року, тобто після прийняття спірного рішення. Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України № 2181-III або Податковим кодексом України. При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, згідно з яким штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, з огляду на те, що дана норма Кодексу стосується порушень податкового законодавства, що вчинені виключно у першому кварталі 2011 року. З огляду на викладене, до Підприємства мали бути застосовані штрафні санкції у розмірі 20  відсотків погашеної суми податкового боргу, що складає 1 590,70 грн., тобто спірне рішення в частині визначення суми штрафу у розмірі 2 386,04 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, отже суд задовольняє адміністративний позов  лише в цій частині, а в решті відмовляє. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України). Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 2 лютого 2011 року №0000991703/0 в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 2 386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) 04 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Вишгородтранс» судовий збір у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 07 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Спиридонова В.О. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  30 жовтня 2012 р.