Постанова

від 16.07.2012 по справі 5321/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5321/12/2070       Харківський окружний адміністративний суд 61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  Харків    16 липня 2012 р.                                                                                 № 2-а- 5321/12/2070   Харківський окружний адміністративний суд  у складі: Головуючого  судді   Панченко О.В.    при секретарі судового засідання  Глянь О.І.   розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю виставочне бюро "Ніка"    до  Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби    про  скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виставочне бюро "Ніка", звернувся до  Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000792302 від 02.04.2012 року, №0000692302 від 20.03.2012 року  та №0000912302 від 09.04.2012 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 27.03.2012 року №63/23-212/25613927, складеного за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ ВБ "Ніка" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з ТОВ «Тех-агромаркетинг» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та висновками, викладеними ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в акті документальної невиїзної перевірки від 27.01.2012 року №210/23-212/25613927 ТОВ ВБ "Ніка" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово господарських взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період 01.01.2011 року по 31.08.2011 року. Позивач вважає, що висновки податковим органом  зроблені з перевищенням наданих повноважень, а винесені на підставі таких висновків спірні податкові повідомлення – рішення від 02.04.2012 року №0000792302, від 20.03.2012 року №0000692302, від 09.04.2012 року №0000912302 підлягають скасуванню. Так, позивач, спростовуючи викладені в акті перевірки висновки, вказав, що сума податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами позивача у відповідності до вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, правомірно включена ним до податкового кредиту відповідного періоду. Укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. При складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржених податкових  повідомлень  – рішень, податковий орган вийшов за межі своїх повноважень і самостійно поза судовою процедурою, визнав договори укладені між позивачем та його контрагентами недійсними. Посилання відповідача на акт перевірки, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, на думку позивача, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок ДПІ інших суб'єктів господарювання. Також, чинне  законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Отже, за судженням позивача, питання формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.   За таких підстав, позивач вважає акт перевірки таким, що складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірні податкові повідомлення – рішення такими, що підлягають  скасуванню. Представник позивача прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву  про розгляд справи в порядку письмового провадження, за наданими позивачем доказами. Відповідач – Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України, правом  надати письмові заперечення на позов - не скористався. Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми  процесуального  закону  є  обов'язковим  в  кожній  адміністративній  справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами. Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів: За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виставочне  бюро "Ніка", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код 25613927, місцезнаходження: 61044, м. Харків, пр. Московський, 257 (а.с.89, 92). З 08.08.2001 року за №1346 позивач узятий на податковий облік в органах державної податкової служби, з 28.10.2008 року останній перебуває на обліку в ДПІ у Фрунзенському м. Харкова, правонаступником якої є Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та з 08.08.2001 року зареєстрований, як платник податку на додану вартість (а.с.90-91). Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в силу норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Як вбачається із матеріалів справи, податковою інспекцією згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями,  проведена документальна позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Виставочне бюро "Ніка" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011 р., з ТОВ "ТЕХНОПРОМ.БУД" за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., з ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010 року. Результати перевірки оформлені актом від 27.03.2012 року №63/23-212/25613927 (а.с. 93-128). За висновками Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, викладеними в згаданому акті, позивачем порушено: п.п.198.3, 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V, в результаті чого підприємством до складу податкового кредиту зайво віднесено суму податку на додану вартість всього на суму 13.375,00 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 940,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ", за листопад 2010 року у сумі 1.455,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Проспецконсалтинг», за березень 2011 року у сумі 8.234,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Технопром.Буд», за вересень 2011 року у сумі 2.746,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Проспецконсалтинг». З посиланням на зазначений акт перевірки, Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС винесені спірні податкові повідомлення –рішення: - від 02.04.2012 року №0000792302, яким ТОВ виставочне бюро "Ніка" збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 16.780,75 грн. у т.ч. 13.375,00 грн. - основний платіж, 3.343,75 грн.  - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.10); - від 09.04.2012 року №0000912302, яким ТОВ виставочне бюро "Ніка" збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 3.343,75 грн. у т.ч. 0 грн. - основний платіж, 3.343,75 грн.  - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.11). Окрім того, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ виставочне бюро "Ніка" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» за період 01.01.2011 по 31.08.2011 року, висновки якої  викладені в акті перевірки від 27.01.2012 №210/23-212/25613927 (а.с. 137 - 145). За висновками Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, викладеними в згаданому акті перевірки від 27.01.2012 №210/23-212/25613927, позивачем порушено: п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, в результаті чого підприємством до складу податкового кредиту зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 7.778,00грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 3.296,00грн., за квітень 2011 року в сумі 4.482,00грн. З посиланням на зазначений акт перевірки, Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС винесено спірне податкове повідомлення – рішення від 20.03.2012 року  №0000692302, яким ТОВ виставочне бюро "Ніка" збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 7.779,00 грн. у т.ч.  7.779,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн.  - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.12); Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в актах від 27.01.2012 №210/23-212/25613927 та від 27.03.2012 №63/23-212/25613927 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне: З наявних у справі документів вбачається, що у перевірених податковою інспекцією періодах позивач - ТОВ виставочне бюро "Ніка", мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» та ТОВ "ТЕХНОПРОМ.БУД". Так, на підставі договору від 12.05.2010 року №12, укладеного між ТОВ виставочне бюро "Ніка"-(замовник) та ТОВ "ТЕХНОПРОМ.БУД"-(виконавець), останній зобов'язується здійснити розробку і дизайн  інтер'єра виставки «Будівництво. Садиба – 2010 року. Мій дерев'янний дім. Устаткування технології, інструмент», що проводиться замовником с 21.05 по 24.05.2010 року за адресою м. Харків, пр. м.Жукова, 2 в приміщенні КП «Харківський палац». Виконання робіт за вказаним договором підтверджується виписаною ТОВ "ТЕХНОПРОМ.БУД" на адресу ТОВ виставочне бюро "Ніка" податковою накладною від 25.05.2010 року №336 на суму з ПДВ 5.640,00 грн. (а.с.37), рахунком – фактурою №82 від 20.05.2010 року (а.с.36), актом здачі приймання робіт від 25.05.2010 року на суму з ПДВ 5.640,00 грн. (а.с.38), протоколом погодження договірної ціни від 20.05.2010 року на суму з ПДВ 5.640,00 грн.(а.с.39). Оплата за надані послуги проведена в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення від 03.06.2010 року №108 на суму 5.640,00 грн. та виписка по рахунку (а.с.34-35). На підставі договорів, укладених між ТОВ виставочне бюро "Ніка"-(замовник) та ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» -(виконавець), замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити розробку і дизайн інтер'єра виставки, саме: - за договором від 21.10.2010 року №7 «Авто-2010 року. Мототехника. Спецавтотехника. Автосервис» (а.с.40); - за договором від 17.02.2011 року №6 «Будівництво. Садиба – 2011 року. Енергозбереження. Мій дерев'янний дім» (а.с.49); - за договором від 17.02.2010 року №7 Авто-2011. Автосервис. Спецтехника. Мототехника-2011» (а.с.56); -  за договором від 26.04.2011 року №12 Будівництво. Садиба – 2011 року. Енергозбереження. Мій дерев'янний дім» (а.с.69); - за договором від 01.09.2011 року №72 «Туризм-2011. Спорт. Охота і рибалка – 2011» (а.с.77); -  за договором від 12.09.2011 року №77 Будівництво. Садиба – 2011 року. Енергозбереження. Мій дерев'янний дім» (а.с.86). Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується виписаними ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» на адресу ТОВ виставочне бюро "Ніка" податковими накладними від 09.11.2010 року №1434 на суму з ПДВ 8.730,00 грн. (а.с.45), від 15.03.2011 року №298 на суму з ПДВ 11.616,00 грн. (а.с.52), від 22.03.2011 року №393 на суму з ПДВ 8.160,00 грн. (а.с.58), від 19.04.2011 року №349 на суму з ПДВ 17.142,00 грн. (а.с.65), від 28.04.2011 року №465 на суму з ПДВ 9.750,00 грн. (а.с.73), від 13.09.2011 року №245 на суму з ПДВ 7.098,00 грн. (а.с.78), 27.09.2011 року №40 на суму з ПДВ 9.378,00 грн. (а.с.83), рахунками фактурами від 01.11.2010 року №28 на суму з ПДВ 8.730,00 грн. (а.с.44), від 15.03.2011 року №11 на суму з ПДВ 8.160 грн. (а.с.59), від 14.04.2011 року №22 на суму з ПДВ 17.142,00 грн. (а.с.66), від 26.04.2011 року №59 на суму з ПДВ 9.750,00 грн. (а.с.74), від 05.09.2011 року №159 на суму з ПДВ 7.098,00 грн. (а.с.79), від 20.09.2011 року №167 на суму з ПДВ 9.378,00 грн. (а.с.84). На підтвердження виконання сторонами умов договорів позивачем надано та приєднано судом до матеріалів справи протоколи погодження про договірну ціну від 01.09.2010 року на суму з ПДВ 8.730,00 грн. (а.с.41), від 10.03.2011 року на суму з ПДВ 11.616,00 грн. (а.с.55), від 15.03.2011 року на суму з ПДВ 8.160,00 грн. (а.с.61), від 14.04.2011 року на сум з ПДВ 17.142,00 грн. (а.с.67), від 28.04.2011 року на суму з ПДВ 8.125,00 грн. (а.с.70), від 28.04.2011 року на суму з ПДВ 9.750,00 грн. (а.с.76), від 05.09.2011 року на суму з ПДВ 7.098,00 грн. (а.с.81), від 20.09.2011 року на суму з ПДВ 9.378 грн. (а.с.87). Здача та приймання робіт, отриманих на підставі вказаних вище договорів підтверджується актами здачі – приймання робіт від 09.11.2010 року на суму з ПДВ 8.730,00 грн. (а.с.46), від 15.03.2011 року на суму з ПДВ 11.616,00 грн. (а.с.54), від 22.03.2011 року на суму з ПДВ 8.160,00 грн. (а.с.60), від 19.04.2011 року на суму з ПДВ 17.142,00 грн. (а.с.68), від 24.05.2011 року на суму з ПДВ 9.750,00 грн. (а.с.75), від 13.09.2011 року на суму з ПДВ 7.098,00 грн. (а.с.80), від 27.09.2011 року на суму з ПДВ 9.378,00 грн. (а.с.85), технічним завданням та пояснювальною запискою до технічного завдання за договором художнього оформлення виставок (а.с.135). Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані роботи, послуги проводилися у готівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 31.03.2011 року №79 на суму 11.616,00 грн. (а.с.50), від 01.04.2011 року №85 на суму 8.160,00 грн. (а.с.57), від 21.04.2011 року №104 на суму з ПДВ 17.142,00 грн. (а.с.63), від 28.04.2011 року на суму 9.750,00 грн. (а.с.72) та виписки по рахунку (а.с.43, 51, 57, 64, 71-72, 82).    Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами  зобов'язань за вказаними вище правочинами.   Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Так, приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб –ч ерез банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ. Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновку щодо неправомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» податкових накладних є: - акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 04.07.2011 року №3495/7/15-05-12 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року;    - акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 30.06.2011 року №1482/15-05-14/37091549 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ», з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Також, слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів. Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову — вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем. Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной. Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Оскільки, ТОВ виставочне бюро "Ніка" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді. Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем  наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами  Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства  в акті перевірки  не навів. Із наданих позивачем первинних документів (договорів, податкових накладних, а також інших документів, які підтверджують укладання та виконання господарських операцій) вбачається, що господарські операції між ТОВ виставочне бюро "Ніка" та його контрагентами ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» та ТОВ "ТЕХНОПРОМ.БУД" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при формуванні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді. Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» та ТОВ "ТЕХНОПРОМ.БУД" положенням норм чинного законодавства України. Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ» та ТОВ "ТЕХНОПРОМ.БУД", а також правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ виставочне бюро "Ніка", позов слід задовольнити. Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виставочне бюро "Ніка" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити. Скасувати податкові повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000792302 від 02.04.2012 року, №0000692302 від 20.03.2012 року  та №0000912302 від 09.04.2012 року. Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після  закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.                            Суддя                                                                                                          О.В. Панченко