Постанова

від 26.09.2012 по справі 5844/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2012 р. № 2-а- 5844/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача -Марченка Д.Ю.

представника відповідача - Павленка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РТП Модуль" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РТП Модуль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000782302 від 30.03.2012р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає протиправними висновки, викладені в акті Індустріальної міжрайонної ДПІ м. Харкова ХО ДПС від 19.03.2012 року №6/23-212/31799791 такими, що зроблені з перевищенням повноважень, наданих податковій інспекції, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення від 30.03.2012 року №0000782302 - незаконним.

Позивач стверджує, що укладені ним правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". При складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі спірного податкового повідомлення -рішення, податковий орган вийшов за межі своїх повноважень і самостійно поза судовою процедурою, визнав договори, укладені між позивачем та його контрагентами недійсними. Посилання відповідача на акт перевірки, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосовно контрагента позивача - ТОВ «Промтехноопт», на думку позивача, є безпідставними та не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання посилання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. А також, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Позивач зазначає, що твердження ДПІ про відсутність ТОВ «Промтехноопт» за його юридичною адресою не відповідає дійсності, та спростовується відомостями з ЄДРПОУ, відповідно до яких підприємство знаходиться за місцем реєстрації. За таких підстав позивач вважає акт перевірки таким, що складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірне податкове повідомлення - рішення необ'єктивним та протиправним, у зв'язку з чим позивач просить суд його скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "РТП Модуль" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року. Згідно наданих до перевірки документів, у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Промтехноопт» на підставі укладених договорів підрядних робіт, а саме: від 01.09.2011 року №11-09-1 та від 01.09.2011 року №11-09-2. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні від 15.09.2011 року №1509/11-1 та від 15.09.2011 року №1509/11-2 на автомобіль FAW держ.номер НОМЕР_1, за судженням відповідача, не мають юридичної сили доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів. Окрім того, ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надано висновки від 12.12.2011 року №51/26-42 та №52/26-42 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт» за період вересень, жовтень 2011 року. Таким чином, податкові накладні на суму ПДВ 38.864,42 грн., отримані позивачем від ТОВ «Промтехноопт» не є підставою для віднесення до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість у вересні 2011 року у сумі 19.159,71 грн., у грудні 2011 року у сумі 19.704,71 грн. Отже, в порушення п.п. 198.3, 198.6 та ст.198, ст.199 Податкового Кодексу України, до складу податкового кредиту перевіреного періоду ТОВ "РТП Модуль" зайво віднесено суму податку на додану вартість по придбанню ремонтних послуг та товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Промтехноопт» всього у сумі 38.864,42 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 19.159,71 грн., за грудень2011 року у сумі 19.704,71 грн., внаслідок складання податкової звітності з порушенням норм п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України. За таких підстав, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято цілком обґрунтовано та правомірно, у межах наданих податковій інспекції повноважень та у спосіб, встановлений законом.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги письмових заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РТП Модуль", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 31799791, місцезнаходження: просп. 50 років СРСР, буд.149, м. Харків, 61105 (а.с.35-36).

З 27.02.2002 року підприємство узято на податковий облік в органах Державної податкової служби за №1107, на дату видачу довідки від 27.05.2010 року підприємство перебувало на обліку у ДПІ у Фрунзенському районі м. Хаоркова, правонаступником якої є Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області ДПС, де підприємство перебуває на обліку на час розгляду справи. З 12.03.2011 року ТОВ "РТП Модуль" зареєстровано як платник податку на додану вартість (а.с.37, 39).

Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії НОМЕР_2, виданого ДПА у Харківській області, Башликовою Інною Вікторівною - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, відповідно до запиту від 21.12.2012 року № 2317/10/23-220, наказу від 24.02.2012 року № 288 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, згідно із п.73.5 ст.73, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- зі змінами і доповненнями, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РТП Модуль» з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт», податковий номер 37092055, за період з 01.09.2011 по 31.12.2011 року.

Результати вказаної документальної позапланової перевірки оформлені актом від 19.03.2012 року №6/23-212/31799791 (а.с.17-34).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому вище акті перевірки, встановлено порушення позивачем - ТОВ «РТП Модуль», при здійсненні господарської діяльності: п.п. 198.3, 198.6 та ст.198, ст.199 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в наслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 38.864,42 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 19.159,71 грн., за грудень 2011 року у сумі 19.704,71 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, 30.03.2012 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0000782302, яким ТОВ «РТП Модуль» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 48.580,53 грн., з яких 38.864,42 грн. - основний платіж, 9.716,11 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (а.с.6).

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіреному податковою інспекцією періоді позивачем -ТОВ «РТП Модуль» (підрядник) та ДП ТЕЦ-2 «Есхар»-(замовник) були укладені договори підряду, а саме:

- від 01.09.2011 року №1-09-11, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту електродвигуна ДАМСО-15-12-8 інвентарний номер 0104: потужність 700 кВт, напруга 3,15 кВ частота обертання 735 об/хв. (а.с.78);

- від 01.09.2011 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту електродвигуна А-103-4 інвентарний номер 0118: потужність 160 кВт, напруга 3,15 кВ частота обертання 1500 об/хв. (а.с.80).

Фактичне виконання укладених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними від 16.09.2011 року №10, від 16.09.2011 року №11, від 28.12.2011 року №12, від 28.12.2011 року №13 (а.с.94-97).

Реальність виконання та укладення умов вказаних договорів між ДП ТЕЦ-2 «Есхар» та ТОВ «РТП Модуль» підтверджується кошторисом (а.с.79, 81), актами приймання виконаних робіт (а.с.82-85).

Згідно із приписами ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

З метою виконання вище зазначених правочинів позивач - ТОВ «РТП Модуль» (замовник), укладено з ТОВ «Промтехноопт»-(підрядник) договори підряду, а саме:

- від 01.09.2011 року №11-09-1, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту електродвигуна ДАМСО-15-12-8: потужність 700 кВт, напруга 3,15 кВ частота обертання 735 об/хв. (а.с.40-41);

- від 01.09.2011 року №11-09-2, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту електродвигуна А-103-4: потужність 160 кВт, напруга 3,15 кВ частота обертання 1500 об/хв. (а.с.44-45).

Фактичне виконання сторонами укладених договорів підтверджується виписаними ТОВ «Промтехноопт» на адресу позивача податковими накладними від 21.09.2011 року №732 на суму з ПДВ 37.633,42 грн., від 21.09.2011 року №733 на суму з ПДВ 77.324,83 грн., від 28.12.2011 року №522 на суму з ПДВ 38.197,39 грн., від 28.12.2011 року №523 на суму з ПДВ 80.030,90 грн. (а.с.71-74).

Укладання та виконання умов вказаних договорів також підтверджується технічним завданням та кошторисом від 01.09.2011 року на суму 21.816,84 (а.с.42-43), на суму 13.452,02 грн. (а.с.46-47), актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року від 29.09.2011 року (а.с.53-54), за грудень 2011 року від 28.12.2011 року (а.с.55-56), актами приймання-передачі від 15.09.2011 року (а.с.57-60), від 28.12.2011 року (а.с.58-59), оборотно-сальдовими відомостями (а.с.138-140).

Розрахунки за вказаними договорами проведені в безготівковій формі, про що свідчать виписки по рахунку (а.с.86-93).

Перевезення електродвигуна відбувалося на підставі укладених ТОВ «РТП Модуль»-(замовник) договорів, а саме:

- одноразового договору №15 від 15.09.2011 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладеного з ФОП ОСОБА_4-(перевізник) (а.с.63);

- договору на транспортно-експедиційні послуги, укладеного з ФОП ОСОБА_5-(експедитор) (а.с.66).

Також, відповідно до договору купівлі-продажу від 07.12.2011 року №1-12-11, укладеного між ТОВ «Промтехноопт»-(продавець) та ТОВ «РТП Модуль»-(покупець), продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: зварювальний апарат SSVA-160-2 (а.с.48-50). Згаданий зварювальний апарат був придбаний ТОВ «РТП Модуль» для здійснення господарської діяльності.

Реальність виконання сторонами умов договору купівлі-продажу підтверджується специфікацією на суму з ПДВ 2.040,00 грн. та видатковою накладною №1 від 07.12.2011 року на суму 2.040,00 грн. (а.с.51-52).

Виконання договорів про надання послуг з перевезення підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.09.2011 року №15 на суму 18.00,00 грн. (а.с.63), від 28.12.2011 року №195 на суму 18.00,00 грн. (а.с.67) та квитанціями за надані послуги від 15.09.2011 року №7 на суму 18.00,00 грн. (а.с.62) та від 28.12.2011 року №6 на суму 18.00,00 грн. (а.с.68).

Факт транспортування електродвигуна підтверджується товарно-транспортними накладними: від 15.09.2011 року №1509/11-2, від 15.09.2011 року №1509/11-1 (а.с.64-65), від 28.12.2011 року №1412/11-2, від 28.12.2011 року №1412/11-1 (69-70).

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність в товарно-транспортних накладних обов'язкових реквізитів, через що останні не мають юридичної сили і доказовості первинного документа, суд не бере до уваги, з наступних підстав:

Фактичне отримання товару позивачем та реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару від ТОВ «Промтехноопт» підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Дані товарно - транспортні накладні містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. Отже, в розумінні ст.70 КАС України зазначені товарно - транспортні накладні є належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не подав.

Посилання відповідача в акті перевірки на акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.12.2011 року №324/23-03-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика» за період вересень, жовтень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку» та висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі від 12.12.2011 року №51/26-42 та від 12.12.2011 року №52/26-42 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання - ТОВ «Промтехноопт» за період вересень, жовтень 2011 року, як підставу про неправомірності формування податкового кредиту позивачем - ТОВ "РТП Модуль", суд не бере до уваги, оскільки, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону. Окрім того, податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Стосовно акту перевірки «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт», суд відзначає, що в силу приписів абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи вказаного контрагенту не вивчались, оскільки, як вбачається з назви цього акту, зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженим Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ТОВ «РТП Модуль» та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ „Промтехноопт" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт», а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «РТП Модуль», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РТП Модуль" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000782302 від 30.03.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.