Рішення

від 23.10.2012 по справі 3282-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.2012Справа №5002-8/3282-2012

За позовом прокурора Солом'янського району м. Києва

в інтересах держави в особі:

1. Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю «С. Марія»

про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщенням у розмірі 1229922,93 грн. та заборгованості з компенсації плати за землю у розмірі 11477,21 грн.

Суддя С.А. Чумаченко

Представники сторін:

від прокуратури - Галушко О.А., прокурор прокуратури м. Сімферополя посвідчення № 001054;

від позивача - Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації - не з'явився;

від позивача - Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Прокуратура Солом'янського району м. Києва звернулась в інтересах держави в особі: Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «С. Марія» про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщенням у розмірі 1229922,93грн. та заборгованості з компенсації плати за землю у розмірі 11477,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2008 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради та товариством з обмеженою відповідальністю «С. Марія» укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності №002/Ч зі строком до 27.07.2011. Після закінчення терміну договору, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам договору, відповідач не повернув орендований об'єкт Комунальному підприємству «Дирекція» та продовжував користуватися ним до 12.06.2012 при цьому не сплачуючи коштів. Оскільки, об'єкт оренди не було повернуто Комунальне підприємство «Дирекція» нарахувала відповідачу плату за фактичне користування об'єктом оренди, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1241400,14 грн., це й стало підставою для звернення позивачем із позовною заявою до суду.

12.10.2012 через канцелярію суду від прокуратури Солом'янського району м. Києва надійшла заява з конкретизуванням позовних вимоги, а саме, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «С.Марія» (95011, автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Кірова, 29/1, ЄДРПОУ 20014151) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, ЄДРПОУ 35756919) заборгованість за фактичне користування приміщенням у розмірі 1212652,32 грн., пеню у розмірі 17270,61 грн. та заборгованість по компенсації плати за землю у розмірі 11477,21 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Прокуратура м. Сімферополя в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі. У своїх письмових поясненнях від 15.10.2012 зазначив, що за відповідачем існує заборгованість з орендної плати, що є порушенням умов договору оренди.

Представник Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, 22.10.2012 направив на адресу суду клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи. В своїх поясненнях зазначив, що строк договору встановлено до 27.02.2011, орендна плата, згідно пунктів 3.1., 3.2. договору, встановлена у розмірі 41999,99 грн., яку орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно. Фактично відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором та по закінченню терміну дії договору своєчасно не здав приміщення орендодавцю за актом приймання - передачі. Відповідно, за відповідачем на сьогоднішній день існує заборгованість, яку він не погасив.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «С. Марія» явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі. Документи та будь-які докази по справі, які витребував суд ухвалами від 28.09.2012 та 15.10.2012, відповідачем не були представлені суду.

Судом був зроблений запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.09.2012 за № 14777430, яка є в матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю «С. Марія» зареєстровано в якості юридичної особи та має юридичну адресу місцезнаходження: вул. Кірова, буд. 29/1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95011 (а.с. 53-55).

Зазначена адреса відповідача збігається із адресою, що була зазначена позивачем у позовній заяві.

Товариству з обмеженою відповідальністю «С. Марія» за вказаною юридичною адресою судом направлялися ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Отже, суд вважає, що відповідач про день та час судових засідань був повідомлений належним чином, ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, однак своїм правом на участь в судових засіданнях, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачі та відповідач не скористалися своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим справа може бути розглянута в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «С. Марія» (орендар) укладено договір № 002-Ч оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (а.с. 11-12).

Рішенням Київської міської ради № 291/5678 від 23.06.2011 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації»

(із змінами № 607/6843 від 10.11.2011) назву Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради змінено на Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в Києві державної адміністрації (далі - «Дирекція»).

Пунктом 9.1. даного договору встановлено, що строк дії договору встановлено з 01.04.2008 до 27.02.2011.

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець та орендар на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007, № 490 від 27.03.2008 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для розміщення магазину непродовольчих товарів, адміністративні, складські потреби за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, буд. № 27.

Об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 243,7 кв.м. (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 2.4. договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва і знаходиться на балансі орендаря.

Актом приймання - передачі від 01.04.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди загальною площею 243,7 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, буд. № 27 (а.с. 13).

Відповідно до пункту 3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої за результатами конкурсу на право оренди об'єкту комунальної власності.

Орендна плата на момент укладання договору встановлюється у розмірі 60% від вартості майна і становить 41999,99 грн. на місяць.

Розмірі орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Крім орендної плати, орендар компенсує орендодавцеві його видатки по оплаті за землю (Додаток № 3) (пункт 3.5. договору).

Відповідно до пункту 3.8. договору, орендар повинен сплачувати орендну плату (пункти 3.1., 3.7. договору) та інші платежі (пункти 3.5., 3.6. договору) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з пунктом 3.9 договору, орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до:

- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві;

- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

За несвоєчасну сплату орендних платежів передбачених пунктами 3.1., 3.6. договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення (пункт 6.2 договору).

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому об'єкт оренди перебував на момент передачі його в оренду.

Відповідно до пункту 9.2 та пункту 9.7.1 договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Марія» всупереч вимогам договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 01.04.2008, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди, об'єкт оренди за актом приймання - передачі позивачу не був повернутий.

Відповідач продовжував користуватися об'єктом оренди до 12.06.2012, що підтверджується актом обстеження нежитлового приміщення від 12.06.2012 (а.с. 34), при цьому не сплачував Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації орендну плату та компенсацію за землю.

Оскільки, об'єкт оренди не було повернуто, позивач нараховував товариству з обмеженою відповідальністю «С. Марія» плату за фактичне користування об'єктом оренди за період березень 2011 року по травень 2012 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1224129,53 грн., а саме:

- 1212652,32 грн. орендна плати з ПДВ;

- 11477,21 грн. компенсація плати за землю.

На сьогоднішній день товариством з обмеженою відповідальністю «С. Марія» сума заборгованості не сплачена.

Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1224129,53 грн. за договором оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 01.07.2008.

Дослідивши надані позивачем у підтвердження своїх доводів докази, заслухавши пояснення прокуратури, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно до частини 3 статті 19 Закону України « Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Договір № 002-Ч оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 01.07.2008 ніким не оспорений, є дійсний та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «С. Марія» заборгованість у розмірі 1224129,53 грн., а саме: 1212652,32 грн. орендної плати з ПДВ та 11477,21 грн. компенсації за сплати за землю за договором оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 01.07.2008.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17270,61 грн.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю «С. Марія» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором оренди № 002-Ч нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 01.07.2008

Отже, стягненню з товариством з обмеженою відповідальністю «С. Марія» підлягає заборгованість у розмірі 1241400,14 грн., а саме: 1212652,32 грн. орендної плати з ПДВ, 11477,21 грн. компенсації за сплати за землю, 17270,61 грн. пені.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено та підписано 29.10.2012.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «С. Марія» на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 1212652,32 грн. заборгованості з орендної плати з ПДВ, 11477,21 грн. заборгованості з компенсації за сплати за землю, 17270,61 грн. пені.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «С. Марія» в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної.

Суддя С.А. Чумаченко