Рішення

від 14.12.2011 по справі 65/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 65/46 14.12.11

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс", м. Київ

про: стягнення 105 194,27 грн.,

за участю представників:

від позивача : Довжук Д.А. - представник за довіреністю № 78/11 від 06.05.2011 р. Лєдовський А.В. -представник за довіреністю № 78/11 від 06.05.2011 р. від відповідача :не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор-Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс" про стягнення заборгованості та відшкодування збитків внаслідок невиконання умов мирової угоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 13/44 від 15.07.2009 р., в частині своєчасного погашення заборгованості, визначеної умовами мирової угоди.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор-Україна" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс" суму простроченої заборгованості в розмірі 90 392,62 грн., суму інфляційного прирісту в розмірі 11 656,99 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 3 144,66 грн., що разом становить 105 194,27 грн., а також понесені позивачем судові витрати, що складаються із витрат по сплаті державного мита в розмірі 1 051,94 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та оплачені послуги адвоката в розмірі 4 519,63 грн.

До початку розгляду справи по суті представники позивача заявили клопотання про забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу на його поточних (банківських рахунках).

Заслухавши клопотання позивача, дослідивши матеріали справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

У судовому засіданні 24.12.2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали та обґрунтували, просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2009 р. ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 13/44 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністб "Алькор-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс" про стягнення 272 016,39 грн. було затверджено мирову угоду.

Відповідно до п. 1 мирової угоди відповідач у повному обсязі визнає заявлені позивачем вимоги про стягнення простроченої суми за поставлені у 2006-2008 р. товари та зобов'язується сплатити на користь позивача, а позивач зобов'язується прийняти виконання грошового зобов'язання, яке на момент укладення цієї угоди становить: сума основного боргу за поставлені позивачем відповідачеві у період 2006-2008 р. товари без урахування індексів інфляції за період прострочення оплати -64 911,60 грн., приріст простроченого боргу за поставлені товари з урахуванням встановлених індексів інфляції за весь час прострочення платежів до травня 2009 р. включно -91 359,96 грн., відшкодування судових витрат позивача -5 036,66 грн.

Пунктом 2 мирової угоди встановлено графік погашення заборгованості, відповідно до якого відповідач сплачує в період з 15.07.2009 р. по 30.11.2009 р. суму основного боргу в розмірі 64 911,60 грн. рівними частинами по 12 982,32 грн., в період з 01.12.2009 р. по 30.11.2010 р. сплачує приріст простроченого боргу з урахуванням встановлених індексів інфляції за весь час прострочення в розмірі 91 359,96 грн. рівними частинами по 7 613,33 грн., в період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. сплачує суму судових витрат в розмірі 5 032,66 грн.

Відповідно до п. 4 мирової угоди починаючи з червня місяця 2009 р. інфляційний приріст основного боргу за прострочення платежів не нараховується за умови дотримання відповідачем наведеного у п. 2 угоди графіка платежів.

У разі прострочення відповідачем будь-якого чергового платежу з наведеного у п. 2 даної угоди графіка платежів на строк більше 30(тридцяти) календарних днів, погоджений сторонами графік платежів втрачає свою силу. За тиких обставин залишок несплаченої частини суми боргу , визначеного у п. 1 даної угоди, підлягає за вимогою позивача негайному поверненню (безспірному стягненню) з відповідача у повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що за період з 31.07.2009 р. по 31.12.2010 р. відповідачем частково виконано умови мирової угоди, перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 70 911,60 грн.

Таким чином, станом на 01.01.2011 р. заборгованість відповідача становить 90 392,62 грн., що підтверджується банківськими виписками ТОВ "Алькор-Україна", яку відповідач не сплатив.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс" заборгованості в розмірі 90 392,62 грн., яка підлягає стягненню.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, судом встановлено, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в частині невиконаних зобов'язань за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р. у справі № 13/44, в сумі 90 392,62 грн.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати суду не надано, а наявність заборгованості відповідача підтверджується банківськими виписками, позовні вимоги в частині стягнення 90 392,62 грн. простроченої заборгованості підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 11 656,99 грн. -врахованого інфляційного прирісту та 3 144,66 грн. -3% річних.

Пунктом 4 мирової угоди встановлено, що починаючи з червня 2009 року інфляційний приріст основного боргу за прострочення платежів не нараховується за умови дотримання відповідачем наведеного у п. 2 графіка платежів.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови мирової угоди, вимоги про стягнення інфляційного приросту та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 144,66 грн. -3% річних та 11 656,99 грн. -інфляційного приросту за період з 01.08.2009 р. по 01.02.2011 р.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд зазначає, що сума понесених витрат в розмірі 4 519,63 грн., що пов'язані з оплатою послуг адвоката не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не представлено, спір що розглядався судом не є складним (виходячи з категорії спору), належних обґрунтувань по необхідності у затратах часу на підготовку матеріалів, виходячи з представлених суду доказів та інше не надано.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс" про стягнення 105 194,27 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс" (01131, м. Київ, вул. Любомирська, 14, ідентифікаційний код 24092834) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Україна" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, кв. 4, ідентифікаційний код 33306455) прострочену заборгованість за невиконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р. по справі № 13/44 у розмірі 90 392 (дев'яносто тисяч триста дев'яносто дві) грн. 62 коп., суму врахованого інфляційного прирісту - 11 656 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 99 коп. та 3% річних в сумі 3 144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 66 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-Плюс" (01131, м. Київ, вул. Любомирська, 14, ідентифікаційний код 24092834) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Україна" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, кв. 4, ідентифікаційний код 33306455) витрати по сплаті державного мита в сумі 1 051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 94 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 грудня 2011 р.

Повний текст рішення підписано 19.12 .2011 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна