Ухвала

від 31.08.2012 по справі 4/0532/1350/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4

Справа № 10/0590/930/12р. Головуючий у суді 1-ї інстанції:

Категорія: ст.165-2 КПК України Трофименко Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2012 року колегія суддів в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гришина Г.А.,

суддів Опри Л.О., Стародуба О.Г.,

за участю прокурора Коляденко В.Ю.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляцію захисника ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 23 серпня 2012 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноармійська Донецької області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого 2-х неповнолітніх дітей, працюючого заступником директора ТОВ «Росімпортторг», раніше не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого за ст.28 ч.2 - ст.204 ч.2, ст.209 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

17 травня 2012 року СВ ОВД та ОГ ПО СУ ГУМВС України в Донецькій області порушена кримінальна справа № 80-12-03-0158 за ч.2 ст.205 УК України за фактом реєстрації ТОВ «Будівельна компанія «МКС-Донстройсервіс» /ОКПО 35375075/, ТОВ «Євроекомет» /ОКПО 35726344/.

03 серпня 2012 заступником прокурора Донецької області порушена кримінальна справа № 67-12-01-671 стосовно директора ТОВ «МакОйлГрупп» ОСОБА_4 за ч.3 ст.212 КК України за фактом ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, при проведенні фінансово-господарської діяльності з підприємствами ТОВ «Євроекомет» /ОКПО 35726344/, ТОВ «ІК Рікон» /ОКПО 35129004/, ТОВ «Бєбіко» /ОКПО 36240146/.

06 серпня 2012 року вказані кримінальні справи об'єднані в одне провадження.

15 серпня 2012 року дії ОСОБА_4 по кримінальній справі № 80-12-03-0158 були перекваліфіковані та стосовно нього, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порушена кримінальна справа за ст.28 ч.2 - ст.204 ч.2 КК України за фактом незаконного виготовлення підакцизних товарів.

15 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 порушена кримінальна справа № 80-12-03-12-0193 за ч.3 ст.209 КК України, за фактом легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом у особливо великому розмірі.

15 серпня 2012 року кримінальні справи № 80-12-03-12-0158 та №80-12-03-12-0193 об'єднані в одне провадження.

15 серпня 2012 року в порядку ст.115 КПК України ОСОБА_5 був затриманий в підозрі у скоєнні злочинів, передбачених ст.28 ч.2 - ст.204 ч.2, ст.209 ч.3 КК України.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 17 серпня 2012 року строк затримання ОСОБА_3 продовжений до 10 діб.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 23 серпня 2012 року подання слідчого СВ ОВС та ОГ ПО СУ ГУМВС України в Донецькій області задоволено. ОСОБА_3 обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.

В апеляції захисника ОСОБА_2 ставиться питання про зміну постанови. Апелянт вказує, що обираючи міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом 1-ї інстанції не прийнято до уваги те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, інкриміноване йому діяння не було направлено проти особистості, має на утриманні неповнолітню дитину, яка лишилася з його старою матір'ю, оскільки дружина ОСОБА_3 знаходиться на лікуванні у реанімації. Просить змінити його підзахисному міру запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляцію, прокурора, який вважав оскаржену постанову суду законною, перевіривши надані матеріали, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає наступне:

Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Згідно ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку із чим він повинен обиратися лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки.

Приймаючи рішення для застосування відносно ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суд послався на те, що ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, має закордонний паспорт і може залишити територію України, а також може перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на осіб, яких необхідно допитати, в тому числі і на ОСОБА_7, у відношенні якого також порушено кримінальну справу і який ухиляється від слідства, а також може сам ухилитися від органів досудового слідства і суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч.2ст.28ч.2ст.204, ч.3 ст.209 КК України. Відповідно до вимог ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2ст.204 КК України, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді штрафу у розмірі від трьох тисяч до десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А злочин, передбачений ч.3 ст.209 КК України - до категорії особливо тяжких злочинів.

В постанові про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 22.08.2012 р. в частині звинувачення за ч.3ст.209 КК України орган досудового розслідування зазначив що в ході незаконного виготовлення та реалізації підакцизного товару (бензину) директор ТОВ "МакОйлГрупп" ОСОБА_4 діючи за попереднім зговором із ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, 23.06.2011 р. відкрив в ЗАТ "Донгорбанк" розрахунковий рахунок НОМЕР_1.

Директор ТОВ "Внешторгимпорт" ОСОБА_7, діючи за попереднім зговором і сумісно із ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_8, виконуючи єдиний умисел, який направлено на легалізацію незаконно добитого майна (грошей), здійснював фінансові операції - перерахування грошей, отриманих внаслідок здійснення незаконної діяльності по виготовленню підакцизного товару, з рахунку підприємства ТОВ "Внешпромімпорт" НОМЕР_1 в ЗАТ "Донгорбанк" на рахунок ТОВ "МакОйл Групп" в ПАО "Перший український міжнародний банк", які далі знімалися ОСОБА_4 із зазначенням використання "на закупку товару".

В період з 8.11.2011 по 28.05.2012 р. директором ТОВ "МакОйл Групп" ОСОБА_4 за попереднім зговором і сумісно із ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 шляхом здійснення фінансових операцій було легалізовано 13021300 грн коштів отриманих від незаконної діяльності по виготовленню підакцизного товару, що є особливо великим розміром.

У зазначеному обвинуваченні вказані конкретні дії по легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, які вчинені ОСОБА_7 та ОСОБА_12 Щодо ОСОБА_3, то в цій постанові немає вказівки на те, які саме дії по легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинив саме цей обвинувачений. Також не має і вказівки на те, щоб ОСОБА_3 внаслідок вчинених з єдиним із іншими співучасниками умислом дій отримав чи намагався отримати легалізовані кошти. Тобто на думку колегії суддів обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3, фактично не містить вказівки на дії обвинуваченого, які б були передбачені ч.3ст.209 КК України; обвинувачення за цією нормою кримінального закону не конкретизоване, а постанова про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого не відповідає вимогам ст.132 КПК України. За таких обставин передчасно вважати, що ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 первинно було допитано в якості свідка 1 серпня 2012 р., вдруге - вже в якості підозрюваного 15 серпня 2012 р. До затримання він не ухилявся від явки до слідчого. Будь-яких фактичних даних про те, що ОСОБА_3 має намір ухилитися від слідства і суду, або перешкоджати встановленню істини у справі суду наведено не було.

В ході досудового слідства була припинена діяльність по незаконному виготовленню підакцизного товару, були вилучені відповідні бухгалтерські документи по операціям із сировиною та самим бензином, сам бензин, документи по руху коштів на рахунках підприємств, причетних до незаконної діяльності. І все це долучено до справи. На ці об'єктивні данні ОСОБА_3 вплинути не може.

Злочини, в скоєнні яких, обвинувачується ОСОБА_3, не носять насильницького, зухвалого характеру.

Як вбачається із справи, ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, родину, на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність стабільних соціальних зв'язків. Ці обставини хоча і були зазначені у оскарженій постанові суду, але їм судом 1-ї інстанції не дано будь-якої оцінки. Дружина обвинуваченого на теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні.

Вилучення закордонного паспорту та накладання обов'язку утримання від спілкування із певними особами можливе в порядку ст.149-1 КПК України. В порядку ст.147 КПК України орган досудового слідства вправі відсторонити обвинуваченого від посади, яку він займає.

Враховуючи викладене, є необґрунтованим і надмірно суворим обрання судом 1-ї інстанції відносно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, і колегія суддів вважає достатнім обрання відносно цього обвинуваченого міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 зазначив, що його підзахисний може внести залог лише в розмірі біля 100000 грн. Але враховуючи вимоги ст.154-1 КПК України щодо розміру залогу, та зазначені вище недоліки щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст.209 КК України, а також приведені дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним обрати міру запобіжного заходу саме підписку про невиїзд.

Керуючись ст.366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляція задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 23 серпня 2012р. про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 змінити, обравши відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання: АДРЕСА_1, звільнивши обвинуваченого з-під варти негайно.

Поклавши на обвинуваченого передбачені ст.149-1 КПК України обов'язки:

З'являтись на виклик до органу досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснює виклик;

Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

Повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання.

Судді: