Постанова

від 17.11.2008 по справі 6/223-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2008                                                                               

       Справа№  6/223-08

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:                  

головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі -Врона С.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: ОСОБА_1.

        відповідач: Михайлов Д.В.,

Пахольницький В.А.

розглянувши у

судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства

„П”ятихатський ремонтно-механічний завод”, м. Дніпропетровськ на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.08р. у справі №

6/223-08

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.

Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства

„П”ятихатський ремонтно-механічний завод”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 40 000 грн.,

                                                    ВСТАНОВИВ:

В червні 2008р.

позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ

„П”ятихатський ремонтно-механічний завод” неустойки за недопоставку товару за

договором №8 від 24.01.06р. у сумі 40 000грн.

Заявою від

21.07.08р. позивачем були збільшені вимоги щодо розміру неустойки до 250

000грн.

Рішенням

господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2008  року у справі № 6/223-08 (суддя Коваленко

О.О.) позовні вимоги були задоволені у повному обсязі; з відповідача на користь

позивача було стягнуто 250 000грн. штрафних санкцій. Вмотивовуючи рішення, суд

дійшов висновку про невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару,

внаслідок чого вимоги скаржника щодо застосування передбаченої договором

відповідальності є правомірними.

Не погоджуючись

з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить

рішення господарського суду скасувати, відмовити позивачу в задоволенні позову

та покласти на останнього витрати по справі. При цьому скаржник послався на те,

що між підприємством та позивачем ніколи не укладався договір поставки товару,

представнику відповідача Олійниченко Ю.О. доручення не видавалось, справу було

розглянуто за участю нелегітимного представника, без повідомлення відповідача та

на підставі сфальсифікованих доказів.

Позивач у

відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими

та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої

інстанції залишити без змін.

В судовому

засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши

доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом

обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла

висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з

наступного:

Як убачається з

матеріалів справи, 24.01.06р. між 

відкритим акціонерним товариством „П”ятихатський ремонтно-механічний

завод” (Продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1. (Покупець) був укладений

договір поставки, згідно якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар

(вали колінчаті трактора ЮМЗ-6 АКЛ в кількості 300 шт.), а відповідач -прийняти

товар та здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Сторонами за

договором були узгоджені всі істотні умови договору, у тому числі: кількість,

якість, комплектність та ціна товару, порядок розрахунків за товар,

відповідальність сторін тощо.

Строк дії

договору встановлений сторонами до 30.07.2008 року.

Загальна

вартість товару за договором (сума договору) складала 270 000грн. (п. 4.2

договору).

Пунктом 6.4

договору встановлено, що за порушення строків поставки товару постачальник

повинен сплатити покупцю штраф у розмірі 200 відсотків від вартості товару,

визначеної договором, що у сумі становить 540 000грн.

Жодних дій,

направлених на виконання зобов'язань за договором, сторони не здійснили:

продавець (відповідач) товар не постачав (п. 5.1.1), про наявність товару

покупця не повідомляв (п.5.1.2), відповідно, покупець (позивач) постачання

товару не вимагав (5.4.1).

По закінченню

строку дії договору позивач звернувся до господарського суду з вимогою про

стягнення з відповідача штрафу за порушення строків поставки товару у розмірі

40 000грн. (1/13 від загальної суми штрафу, визначеної договором); в подальшому

вимоги щодо суми штрафу було збільшено до 250 000грн.

Оскільки між

сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід

застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту

законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно абз. 2

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до

ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193  Господарського кодексу України зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та

вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його

умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право сторін на

визначення в договорі розміру штрафних санкцій передбачено ст.230, ч.4 ст.231

ГК України, ч. 2 ст. 551 ЦК України.

Господарським

судом позов задоволено у повному обсязі, так як нарахування позивачем штрафних

санкцій у розмірі 250 000грн. відповідає умовам договору, однак, з даним висновком

погодитись не можна, оскільки оцінки правовідносинам сторін, що випливають зі

спірного договору, господарським судом надано не було.

Колегія суддів

вважає, що у даному випадку співвідношенням суми договору (270 000грн.),

розміру штрафних санкцій (540 000грн.), розміру збитків (0) та бездіяльністю

сторін за договором посвідчується відсутність інтересу сторін щодо виконання

вказаного договору.

Нормами

Господарського кодексу України (ст.233) та Цивільного кодексу України (ч. 3 ст.

551) передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо

він значно перевищує розмір збитків, тобто, законодавець чітко визначив

необхідність пропорційності, дотримання необхідного балансу між розміром

неустойки та несприятливими наслідками для інтересів сторін за договором. На

думку колегії суддів, належні до сплати штрафні санкції, є надмірно великими

порівняно зі збитками позивача.

За викладених

обставин вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій за порушення строків

поставки товару являються правомірними, однак, розмір штрафу належить зменшити

до 2500 грн.

При цьому

колегією суддів не приймається до уваги акт звірки, складений станом на

18.07.08р. та прилучений позивачем до матеріалів справи, оскільки:

- акт звірки є

бухгалтерським документом, по якому суб'єкти господарювання звіряють

бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань

сторін підтверджується первинними документами;

- зазначений

акт є одностороннім документом, оскільки з боку відповідача підписаний особою,

повноваженнями якої право підпису відповідних актів не передбачено.

Твердження

скаржника про розгляд справи за участю нелегітимного представника, без

повідомлення відповідача та на підставі сфальсифікованих доказів також не може

бути прийнято до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи. Договір

поставки, укладений між позивачем і відповідачем, та довіреність на

представника відповідача Олійниченко Ю.О. скріплені печаткою підприємства та

підписані ОСОБА_2 ., який в зазначений період часу працював на посаді голови

правління ВАТ „П”ятихатський ремонтно-механічний завод” і вказані дії

виконувалися ним в межах наданих йому посадових повноважень.

Посилання

скаржника на неналежне укладання договору є підставою для визнання вказаного

договору недійсним. На момент розгляду справи відповідач з вимогами про

визнання спірного договору недійсним до господарського суду не звертався,

спірну довіреність не відзивав. За вказаних обставин підстави для відмови в

задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій відсутні.

З огляду на

викладене, рішення господарського суду належить змінити, позовні вимоги

задовольнити частково, суму штрафних санкцій зменшити, витрати по справі

покласти на сторони порівну.

На підставі

вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд         

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну

скаргу ВАТ „П”ятихатський ремонтно-механічний завод”  задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2008 року у справі

№6/223-08 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов

задовольнити частково. 

Стягнути з

відкритого акціонерного товариства „П”ятихатський ремонтно-механічний

завод”  (52100, м. П”ятихатки

Дніпропетровської області, вул. Клименка, 5, код ЄДРПОУ 00901743, р/р

26009155312001 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299) на користь фізичної особи

-підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в КБ „ПриватБанк” м.

Дніпропетровська, МФО 305299)  2 500 грн.

(дві тисячі п'ятсот грн.) штрафу, 1250 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят грн.)

державного мита та 59 грн. (п'ятдесят дев'ять грн.) витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині

в позові відмовити.”

Виконання постанови

доручити господарському суду Дніпропетровської області. 

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному

порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.

              Головуючий                                                                             І.В.

Тищик

              Судді:                                                                                       

Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха