Рішення

від 07.10.2008 по справі 10/379-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул.Комінтерна,16

тел.230-31-73

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р 

І  Ш  Е 

Н  Н  Я

"07"

жовтня 2008 р.                                                                            

Справа № 10/379-08

за позовом Приватного підприємства

„СПАДЩИНА”

до Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

про стягнення 4 582,50 грн.

Суддя  Тищенко О.В.

Представники:

Від позивача : М'ячик Л.Ю.

(довіреність від 30.05.08р.)

Від відповідача: не з'явився

                                                         Обставини справи:

До господарського суду Київської

області надійшла  позовна  заява Приватного підприємства „СПАДЩИНА” до

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 582,50 грн.

Ухвалою господарського суду

Київської області від 26.08.2008р. було порушено провадження у справі та

призначено до розгляду на 07.10.2008р. о 10:30 год.

Представник позивача позовні вимоги

обґрунтовує поставкою відповідачу за накладними товару на загальну суму 3

579,88грн.  та частковою сплатою

відповідачем за отриманий товар в розмірі 157,80грн. Станом на день звернення

позивача до суду з позовом основна заборгованість відповідача за поставлений

товар склала 3 422,08грн.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК

України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1040,65грн. інфляційних

втрат  та 119,77грн. 3 % річних.

В судовому засіданні 07.10.2008р.

позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у

позовній заяві. Відповідач, в свою чергу, 

в судове засідання без поважних причин не з'явився, письмовий відзив не

надав, хоча про час, дату, та місце слухання справи був повідомлений  належним чином, що підтверджується

повідомленням про вручення поштового відправлення №11893684 від 02.09.2008р.

В силу вимог ч. 1 ст. 6

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при

вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на

судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення

правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин

справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками

справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66

-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі

“Смірнова проти України”).

Відповідно до ст. 75 ГПК України,

якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не

надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи зазначене, суд приходить

до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника

відповідача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи

та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні

вимоги позивача такими, що підлягають частковому  задоволенню. При цьому господарський суд

виходить з наступного.

В березні 2007 року Приватне

підприємства „СПАДЩИНА”  (позивач)

поставило Фізичній особі  -підприємцю

ОСОБА_1 (відповідач) товар на загальну суму 3579,88 грн.,

що підтверджується видатковими накладними №РН 0000222 від 06.03.2007; № РН

0000203 від 06.03.2007р. , № РН -0000224 від 07.03.2008р.

Таким чином, фактично між сторонами

на підставі ст. ст. 202, 203, 205 Цивільного кодексу України виникли

правовідносини купівлі-продажу, згідно яких у відповідача на підставі ст. ст.

11, 509, 626 та 655 ЦК України виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий

товар.

В рахунок оплати вартості за

поставлений по накладним товар, 11.06.2007р. відповідачем було перераховано на

рахунок відповідача 157,80 грн.

Оскільки, зі змісту укладеного

сторонами договору шляхом складання документів, а саме вказаних вище накладних,

неможливо визначити строк оплати за отриманий товар відповідачем, господарський

суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530

ЦК України, якщо строк (термін) виконання 

боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 29.02.2008р.

позивач направив відповідачу Претензію з пропозицією негайно розрахуватися за

отриманий товар, що підтверджується поштовим чеком  від 29.02.08р. та поштовим повідомленням

№1248132 від 29.02.08р. Відповідач зазначену вимогу отримав 09.03.2008р. проте,

відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Оскільки сторонами строк настання

оплати невизначений, а вимогу позивача про сплату заборгованості відповідач

отримав 09.03.2008р., обов'язок відповідача по сплаті заборгованості, з

урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України  настав 17.03.2008р.

Судом критично оцінені доводи

позивача щодо встановлення Приватним підприємством „СПАДЩИНА” в рахунках

фактури строку оплати відповідачем за отриманий товар (09.03.2007р.),

оскільки договором в розумінні ст. 626 ЦК України є домовленість саме

двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних

прав та обов'язків.  Оскільки в

матеріалах справи відсутні докази досягнення обома сторонами згоди щодо

встановлення строків розрахунків за отриманий товар, доводи позивача щодо

встановлення в рахунках фактури строку оплати відповідачем за поставлений товар

- до 09.03.2007р. не приймаються судом до уваги.

Як свідчать матеріали справи, в

порушення своїх зобов'язань відповідач до 17.03.2008р. за отриманий товар

повністю не розрахувався.

Згідно зі статтею 173 ГК України

господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання

та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,

передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у

тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої

та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова

від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова

від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони

за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що

заборгованість відповідача за отриманий товар станом на 07.10.2008року  повністю не сплачена і становила 3422,08

грн.

За таких обставин, суд вважає, що

позовні вимоги про стягнення з відповідача                    3422,08 грн. заборгованості

за отриманий по накладним товар є обґрунтованими, документально

підтверджуються, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача

1040,65 грн. інфляційних втрат та 119,77 грн. 3 % річних суд зазначає наступне.

Згідно статті 612 ЦК

України  боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його

у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України

встановлено, що  боржник не звільняється

від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України

передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Оскільки сторонами строк настання

оплати за отриманий по накладним товар був невизначений, а претензія позивача

про сплату заборгованості була направлена відповідачу 29.02.2008р., обов'язок

відповідача по сплаті заборгованості, з урахуванням семиденного строку,

передбаченого ст. 530 ЦК України, настав 17.03.2008р.

Як вбачається із розрахунку

позивача, інфляційні втрати та 3 % річних розраховані позивачем за період з

10.03.2007р. по 10.05.2008р., тобто фактично за період коли у відповідача ще не

виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий по накладним товар.

Частина 4 статті 22 ГПК

України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення

розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 ГПК

України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних

вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої

сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх

уточнення (п. 14 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 р. N 01-8/344 „Про

деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу

України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004

році”)

З огляду на вищевикладене, позовні

вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1040,65 грн. інфляційних втрат та

119,77 грн. 3 % річних є 

необґрунтованими та безпідставними, а отже такими, що не підлягають

задоволенню.

Таким чином, стягненню з

відповідача підлягає 3 422,08 грн. основної заборгованості.

Судові витрати відповідно до ст. 49

ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних

вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК

України, суд

В И Р І Ш И

В:

1. 

Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь

Приватного підприємства „СПАДЩИНА” (04070, м.Київ, вул. Сагайдачного, 31, код ЄДРПОУ

30437875) 3 422,08 грн. заборгованості, а також судові витрати:  76,17 грн. державного мита та  88,12 грн. витрат за інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог

відмовити.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду

Київської області  набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і

підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя