Рішення

від 24.11.2008 по справі 14/177пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24.11.08 р.                                                                                                      

Справа № 14/177пн                              

за позовом Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1,

                     м.Слов'янськ

до відповідача 1. Слов'янської

міської ради, м.Слов'янськ

до відповідача 2. Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2,

                               код НОМЕР_2,

м.Слов'янськ

про визнання права, визнання

недійсним рішення та визнання недійсним договору

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3-по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

                                                                  Згідно

із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 19.11. по 24.11.2008р.            СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець

ОСОБА_1, м.Слов'янськ, звернувся до господарського суду з позовною заявою до

відповідача 1, Слов'янська міська рада, м.Слов'янськ, відповідача 2, Фізична

особа-підприємець ОСОБА_2, м.Слов'янськ, про:

-          визнання за позивачем права на оренду

земельної ділянки, розташованої у м.Слов'янську Донецької області по вул.Юних

Комунарів, 88 (вул.Добровольського, 2), площею 0,0156 га, кадастровий номер

1414100000010010526;

-          визнання недійсним рішення

Слов'янської міської ради від 27.02.2007р. про вилучення у позивача вказаної

вище земельної ділянки та передачі її відповідачу 2;

-          визнання недійсним з моменту

укладання договору оренди земельної ділянки від 26.03.2007р., який був

підписаний між відповідачами.

В обгрунтування своїх вимог позивач

посилається на неправомірну передачу відповідачем 1 в оренду належної позивачу

на праві тимчасового користування земельної ділянки відповідачу 2.

Відповідач 1 надав заперечення на

позовну заяву без номера та дати, що надійшли на адресу суду 19.11.2008р.

Обгрунтовуючи неправомірність позовних вимог відповідач 1 стверджує про

наявність підстав для припинення права позивача на користування спірною

земельною ділянкою.

Відповідач 2 у відзиві на позовну

заяву без номера та дати, який надійшов на адресу суду 27.10.2008р., проти

позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову

відповідач 2 посилається на відсутність у позивача права на користування

спірною земельною ділянкою у зв'язку з невиконанням останнім умов договору щодо

встановлення меж земельної ділянки в натурі та постанови на облік в

Слов'янській ОДПІ як платника земельного податку. Крім цього, відповідач 2

стверджує про повну відповідність вимогам закону спірного договору.

          Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

          22.03.2001р. між позивачем та

Слов'янською міською радою, м.Слов'янськ був підписаний договір на право

тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Згідно з умовами вказаного договору

Слов'янська міська рада, м.Слов'янськ прийняла на себе зобов'язання надати, а

позивач прийняти у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею

0,0156 га строком на 10 років для будівництва крамниці по вул.Добровольській,

2.

За змістом листа №3 від

04.01.2007р. Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету

Слов'янської міської ради, м.Слов'янськ незавершеному будівництвом

магазину-кафе, розташованому по вул.Добровольській у м.Слов'янську, було надано

поштову адресу: м.Слов'янськ, вул.Юних Комунарів, 88.

27.02.2007р. рішенням №14-X-5

Слов'янською міською радою, м.Слов'янськ було вилучено із землекористування

позивача вказану вище земельну ділянку та передано останню відповідачу 2 для

будівництва та функціонування крамниці-кафе по вул.Юних Комунарів, 88.

Як вказує позивач, відповідної

згоди на вилучення з його землекористування спірної земельної ділянки ним

Слов'янській міській раді, м.Слов'янськ не надавалось. Одночасно, строк дії

договору на право тимчасового користування землею від 22.03.2001р. не

закінчився, вказаний договір у встановленому законом порядку не розірваний та є

дійсним.

За таких обставин, позивачем

заявлені вимоги про визнання за ним права на оренду земельної ділянки,

розташованої у м.Слов'янську Донецької області по вул.Юних Комунарів, 88

(вул.Добровольського, 2), площею 0,0156 га, кадастровий номер

1414100000010010526, визнання недійсним рішення Слов'янської міської ради від

27.02.2007р. про вилучення у позивача вказаної вище земельної ділянки та

передачі її відповідачу 2.

На підставі рішення Слов'янської

міської ради від 27.02.2007р. №14-X-5, 26.03.2007р. між Слов'янською міською

радою, м.Слов'янськ та відповідачем 2 був підписаний договір оренди землі,

згідно з яким відповідачем 1 було передано відповідачу 2 в оренду земельну

ділянку загальною площею 0,0156 га, що знаходиться у м.Слов'янську по вул.Юних

Комунарів, 88.

У зв'язку з тим, що, за твердженням

позивача, його право користування земельною ділянкою площею 0,0156 га по

вул.Юних Комунарів, 88 у м.Слов'янську не припинилось, позивачем також заявлені

вимоги про визнання недійсним з моменту укладання договору оренди земельної

ділянки від 26.03.2007р., який був підписаний між відповідачами.

Відповідач 1 заперечуючи проти

позовних вимог в заяві, що надійшла до суду 19.11.2008р., посилається на

наявність підстав для припинення права користування позивача спірною земельною

ділянкою. Крім цього, за твердженням відповідача 1, згідно із ст.75 Закону

України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” у разі невнесення земельного

податку дія ч.2 ст.149 Земельного кодексу України щодо надання згоди

землекористувачами на вилучення земельних ділянок призупиняється. Таким чином,

враховуючи невиконання позивачем обов'язків землекористувача, а також приймаючи

до уваги визнання Слов'янським міськрайонним судом Донецької області згідно з

рішенням від 13.10.2006р. права власності відповідача 2 на нерухоме майно -

магазин-кафе, яке розташоване по вул.Добровольського, 88 у м.Слов'янську,

відповідачем 1 було правомірно вилучено спірну земельну ділянку з користування

позивача та передано її в оренду відповідачу 2.

Відповідач 2 надав відзив на

позовну заяву, що надійшов на адресу суду 27.10.2008р., в якому позовні вимоги

не визнав. Зокрема, як вказує відповідач 2, позивач не набув права користування

спірною земельною ділянкою у зв'язку з невиконанням ним обов'язків

землекористувача, передбачених ст.40 Земельного кодексу України. Крім цього, за

твердженням відповідача 2, відповідач 1 правомірно вилучив у позивача спірну

земельну ділянку внаслідок використання її позивачем не за цільовим

призначенням та непроведенням плати за землю. Одночасно, у зв'язку з

будівництвом відповідачем 2 на спірній земельній ділянці магазину-кафе, за

думкою відповідача 2, він правомірно володіє та користується спірною земельною

ділянкою.

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення

відповідачів до уваги не приймає та вважає вимоги позивача такими, що

підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За приписом ст.19 Земельного

кодексу України (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу державного

акту на право колективної власності на землю) було передбачено, що сільські,

селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для

всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл,

лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням

населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення

селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства,

індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і

колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби,

традиційних народних промислів.

Згідно із ст.22 Земельного кодексу

України право власності на землю або право 

користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення

землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і

одержання документа, що посвідчує це право.

При цьому, право тимчасового

користування землею, в тому числі на умовах оренди, згідно із ст.24 Земельного

кодексу України оформлювалось договором.

22.03.2001р. між позивачем та

Слов'янською міською радою, м.Слов'янськ був укладений договір на право

тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Вказаний договір зареєстрований в

Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 22.03.2001р.

за №41.

Крім цього, позивачем, директором

земельно-кадастрового бюро, Слов'янською міською радою та суміжним

землекористувачем був складений акт визначення в натурі меж земельної ділянки

позивача по вул.Добровольського, 2 у м.Слов'янську.

За приписом ст.ст.4, 151 Цивільного

кодексу УРСР підставою виникнення зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому

одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора)

певні дії або утриматись від вчинення певних дій, а кредитор має право вимагати

від боржника виконання його обов'язку, є, зокрема, договір.

Як встановлено судом, згідно з

умовами договору від 22.03.2001р. Слов'янська міська рада, м.Слов'янськ

прийняла на себе зобов'язання надати, а позивач прийняти у тимчасове

користування земельну ділянку загальною площею 0,0156 га строком на 10 років

для будівництва крамниці по вул.Добровольського, 2.

Таким чином, з урахуванням норм

ст.ст.22, 24 Земельного кодексу України, ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР

внаслідок підписання договору у позивача та відповідача 1 виникли відповідні

зобов'язання.

Зокрема, у позивача виникло право

довгострокового користування земельною ділянкою площею 0,0156 га по

вул.Добровольській, 2 у м.Слов'янську.

За приписом ст.631 Цивільного

кодексу України (враховуючи, що правовідносини між сторонами продовжують

існувати після набрання чинності цим кодексом) строком договору є час,  протягом якого сторони можуть здійснити свої

права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Виходячи з того, що згідно з п.1.2

договору від 22.03.2001р. сторонами було узгоджено строк користування позивачем

земельною ділянкою 10 років, суд дійшов висновку, що позивач набув право

протягом 10 років з моменту укладання договору користуватися земельною ділянкою

площею 0,0156 га по вул.Добровольській, 2.

За змістом листа №3 від

04.01.2007р. Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету

Слов'янської міської ради, м.Слов'янськ незавершеному будівництвом

магазину-кафе, розташованому по вул.Добровольській у м.Слов'янську, було надано

поштову адресу: м.Слов'янськ, вул.Юних Комунарів, 88.

27.02.2007р. рішенням №14-X-5

Слов'янською міською радою, м.Слов'янськ було вилучено із землекористування

позивача вказану вище земельну ділянку та передано останню відповідачу 2 для

будівництва та функціонування крамниці-кафе по вул.Юних Комунарів, 88.

За висновками суду, вказане рішення

є таким, що не відповідає вимогам закону та порушує права позивача як

користувача спірної земельної ділянки, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.116 Земельного

кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки,  що перебуває 

у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення

(викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Як вказувалось вище, рішенням

№14-X-5 від 27.02.2007р. Слов'янською міською радою, м.Слов'янськ було,

зокрема, вилучено з користування позивача земельну ділянку площею 0,0156 га по

вул.Юних Комунарів, 88.

Статтею 149 Земельного кодексу

України встановлений порядок вилучення земельних ділянок. Зокрема, земельні

ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної

власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів

державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок

провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів

України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних

адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх

повноважень. 

Таким чином, Земельним кодексом

України передбачено можливість вилучення земельних ділянок, наданих у постійне

користування.

Проте, як встановлено судом, спірна

земельна ділянка була надана позивачу згідно з договором від 22.03.2001р. у

тимчасове користування.

За таких обставин, відсутність в

законі можливості вилучення земельних ділянок, які знаходяться у тимчасовому

користуванні, є підставою для визнання недійсним рішення №14-X-5 від

27.02.2007р. Слов'янської міської ради, м.Слов'янськ

Крім цього, як встановлено судом,

відповідачем 1 відповідних доказів надання позивачем згоди на вилучення з його

користування спірної земельної ділянки до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідачів на порушення

позивачем своїх обов'язків землекористувача у зв'язку з невнесенням орендних

платежів, використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням як

підставу для вилучення у позивача спірної земельної ділянки, судом до уваги не

приймаються.

Так, систематична несплата

земельного податку або орендної плати згідно із ст.141 Земельного кодексу

України є підставою для припинення права на землю.

Одночасно, згідно із ст.143

Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим

призначенням є підставою для примусового припинення права на землю. При цьому,

примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється  у судовому порядку.

Таким чином, невнесення орендних

платежів, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є

підставою для припинення права на землю, проте, не підставою для вилучення цієї

земельної ділянки.

Статтею 144 Земельного кодексу

України визначений певний порядок припинення права користування земельними ділянками,

які використовуються з порушенням земельного законодавства. Зокрема, у разі

виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по

використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі,

яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо

особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом

зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення

земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель

відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та

повторно видає вказівку про  припинення

правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення

порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по

використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої

влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права

користування земельною ділянкою.

За приписом ст.ст.4-3, 33 Господарського

процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства,

згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається

в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33

Господарського процесуального кодексу України відповідачем 1 відповідних

доказів дотримання ним порядку припинення права користування позивача спірною

земельною ділянкою до матеріалів справи не надано.

Одночасно, як встановлено судом, на

момент розгляду справи строк дії договору від 22.03.2001р. не скінчився.

Вказаний договір у встановленому законом порядку не розірваний та є чинним.

Згідно вимог ст.ст.525, 615

Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов'язання і одностороння зміна

умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського

кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,

інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, дії відповідача

1 щодо безпідставного вилучення у позивача спірної земельної ділянки та

передачі її відповідачу 2 не відповідають вимогам ст.ст.116, 141, 143, 144, 149

Земельного кодексу України, ст.ст.525, 526, 615 Цивільного кодексу України та

ст.193 Господарського кодексу України.

За приписом ст.15 Цивільного

кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі

його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу

України, ст.20 Господарського кодексу України одним із способів захисту

цивільних прав та інтересів, може бути визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать

законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або

споживачів.

Статтею 152 Земельного кодексу

України передбачено, що власник земельної ділянки (землекористувач) може

вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці

порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За приписом ст.152 Земельного

кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється

шляхом, зокрема, визнання права, визнання недійсними рішень органів виконавчої

влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі викладеного,

враховуючи, що право користування позивачем спірною земельною ділянкою не

визнається відповідачами, приймаючи до уваги безпідставне вилучення

відповідачем 1 у позивача спірної земельної ділянки та передачі її відповідачу

2, позовні вимоги про визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки,

розташованої у м.Слов'янську Донецької області по вул.Юних Комунарів, 88

(вул.Добровольського, 2), площею 0,0156 га, кадастровий номер

1414100000010010526, визнання недійсним рішення Слов'янської міської ради від

27.02.2007р. про вилучення у позивача вказаної вище земельної ділянки та

передачі її відповідачу 2, підлягають задоволенню, а спірне рішення визнанню

недійсним як таке, що не відповідає вимогам законодавства.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу

України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

В статтях 11, 509 Цивільного

кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають, зокрема,  з договору.

Як встановлено судом, 26.03.2007р.

між відповідачами був підписаний договір оренди земельної ділянки.

Згідно з умовами вказаного договору

відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання передати, а відповідач 2 прийняти в

оренду земельну ділянку (1414100000:01:001:0526) загальною площею 0,0156 га,

яка знаходиться у м.Слов'янську по вул.Юних Комунарів, 88.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу

України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного

кодексу України.

За приписом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу

України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.116 Земельного

кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки,  що перебуває 

у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення

(викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Як було встановлено вище,

користувачем земельної ділянки загальною площею 0,0156 га, яка знаходиться у

м.Слов'янську по вул.Юних Комунарів, 88 (яка була передана відповідачем 1 в

оренду відповідачу 2 за договором від 26.03.2007р.), є позивач згідно договору

на право тимчасового користування землею від 22.03.2001р.

Таким чином, до моменту припинення

права користування позивача на спірну земельну ділянку неправомірною є передача

її іншій особі.

На підставі викладеного, суд дійшов

висновку, що договір оренди землі від 26.03.2007р. є таким, що не відповідає

вимогам ст.116 Земельного кодексу України, та на підставі п.1 ст.83

Господарського процесуального кодексу України підлягає визнанню недійсним.

При цьому, посилання відповідачів

на наявність підстав для передачі відповідачу 2 в оренду спірної земельної

ділянки, зокрема, знаходження на цій земельній ділянці об'єкту нерухомості, що

належить відповідачу 2, не підтверджені відповідними засобами доказування.

13.10.2006р. Слов'янським

міськрайонним судом Донецької області винесено рішення, яким визнано право

власності відповідача 2 на недобудоване нерухоме майно - магазин-кафе по

вул.Добровольського, 2 у м.Слов'янську.

07.04.2008р. Слов'янським

міськрайонним судом Донецької області винесено ухвалу про скасування заочного

рішення від 13.10.2006р.

Згідно з ухвалою від 02.10.2008р.

позовну заяву ОСОБА_2, зокрема, про визнання права власності на нерухоме майно

залишено без розгляду.

Будь-яких правоустановчих

документів на майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, відповідачем

2 до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.236 Цивільного

кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його

вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки

суду щодо недійсності договору оренди землі від 26.03.2007р., останній є таким

з моменту його вчинення.

За таких обставин, враховуючи, що

позов в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі від

26.03.2007р. доведений позивачем відповідними нормами законодавства, фактичними

обставинами справи, виходячи з того, що заперечення відповідачів спростовуються

наявними у справі доказами, вимоги щодо визнання договору оренди землі від

26.03.2007р. недійсним підлягають задоволенню.

Враховуючи, що за висновками суду,

спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідачів, судові витрати

підлягають розподілу між останніми в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов'янськ до Слов'янської міської ради,

м.Слов'янськ, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ задовольнити

повністю.

Визнати за Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Слов'янськ право на оренду земельної ділянки,

розташованої у м.Слов'янську Донецької області по вул.Юних Комунарів, 88

(вул.Добровольського, 2), площею 0,0156 га, кадастровий номер

1414100000010010526.

Визнати недійсним рішення

Слов'янської міської ради від 27.02.2007р. №14-Х-5 „Про передачу земельної

ділянки в оренду Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2”.

Визнати недійсним з моменту

укладання договір оренди землі від 26.03.2007р., який був підписаний між

Слов'янською міською радою, м.Слов'янськ та Фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_2, м.Слов'янськ.

Стягнути зі Слов'янської міської

ради, м.Слов'янськ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов'янськ

витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Стягнути з Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ на користь Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1, м.Слов'янськ витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн.

00 коп.

Видати накази після набрання

рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в

судовому засіданні 24.11.2008р.

               Суддя