Рішення

від 18.10.2012 по справі 2610/16405/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/16405/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 жовтня 2012 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Лавреновій А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інфінсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Фокус», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

в липні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інфінсервіс»(далі -ПрАТ «Інфінсервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Фокус»(далі -ТОВ «Видавництво «Фокус»), ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб сайті Finance.ua було розміщене інформаційне повідомлення «Подготовка к Евро -2012 -самый крупный коррупционный скандал, - БЮТ»ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначено: «Об этом в комментарии немецкой газете Frankfurter АІІgетеіпеп Zеіtипg заявил народный депутат Украины (БЮТ-Б) ОСОБА_2. По данным ОСОБА_2, 30-40% тех денег, которые государство потратило на подготовку турнира, "просачивались в темные каналы». В этом контексте немецкое издание обращает внимание на донецкую компанию "Альтком", которая получила очень большие государственные заказы при подготовке к Евро-2012: отмечается, что настоящие владельцы "Альткома" скрываются за фиктивной оффшорной фирмой ("почтовым ящиком"), зарегистрированной в Белизе. По мнению ОСОБА_2, ключ от этого "почтового ящика" держит в руке никто иной, как ответственный за подготовку и проведение в Украине Евро-2012 вице-премьер ОСОБА_4.» . Зазначив, що повідомлення аналогічного змісту було оприлюднене на веб сайті ТОВ «Видавництво «Фокус» http://focus.ua . У цих інформаційних повідомленнях відповідачами було оприлюднені чіткі та конкретні відомості, а саме містилось пряме твердження про начебто володіння позивачем офшорною компанією, а також про причетність позивача до нецільового використання бюджетних коштів. Вважає, що вказані відомості за своєї правовою природою не є оціночними судженнями, а є інформацією, а отже, підлягають спростуванню. Поширення зазначеної інформації порушує особисті немайнові права, оскільки створює в необмеженого кола осіб враження про пряме порушення позивачем вимог Конституції та законів України. Відтак, вказана інформація носить яскраво виражений негативний характер. Вважає, що розповсюдивши негативну та недостовірну інформацію про нього, відповідачі порушили встановлені законом обмеження, зокрема, права на захист честі, гідності та ділової репутації. Крім зазначеного, відповідачі не перевірили достовірність інформації, поширеної щодо нього, тобто не виконали встановлений законом цивільно-правовий обов'язок. Просив суд визнати недостовірною розповсюджену ОСОБА_2 та в подальшому оприлюднену, серед іншого, в мережі Інтернет, інформацію щодо його причетності до порушень законодавства України під час організації Чемпіонату Європи з футболу «Євро 2012»; зобов'язати ОСОБА_2, протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, на веб сайті Finance.ua, що є власністю ПрАТ "Інфінсервіс" спростувати вказану вище недостовірну інформацію про нього; зобов'язати ОСОБА_2, протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, на веб-сайті Фокус.ua, що є власністю ТОВ «Видавництво «Фокус», спростувати вказану вище недостовірну інформацію про позивача; зобов'язати ПрАТ "Інфінсервіс" та ТОВ «Видавництво «Фокус», протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, спростувати вказану вище недостовірну інформацію.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач представник ПрАТ «Інфінсервіс»позовні вимоги не визнав та зазначив, що розповсюджена відповідачем ОСОБА_2 інформація має характер оціночних суджень, висловленням його суб'єктивної думки, яка не перекручувалась та не спотворювалась у надрукованих джерелах інформації, а тому він не повинен нести відповідальність за розповсюдження інформації, яка є його особистим припущенням, і не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості. Товариство не несе відповідальності та не повинен спростовувати інформацію, одержану від ТОВ «Видавництво «Фокус»у відповідності до ст. 35 Закону України «Про інформаційні агентства». Вважає вимоги позивача не обґрунтованими та просив у позові відмовити.

Відповідач представник ТОВ «Видавництво «Фокус»позовні вимоги не визнав та зазначив, що в контексті вимог Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», вбачається, що розміщуючи дослівно відтворену інформацію, що була раніше опублікована «Незалежним бюро новин»(НБН) та здійснюючи посилання на нього, Фокус.ua (яке є Інтернет-ресурсом ТОВ «Видавництво Фокус») діяло у чіткій відповідності з вимогами закону. За таких умов, ТОВ «Видавництво Фокус»не несе відповідальності за публікацію оспорюваних відомостей та є неналежним відповідачем по даній справі. Просив у позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та зазначив, що жодна з вказаних публікацій не є першоджерелом і до матеріалів справи взагалі не долучено публікації німецької газети Frankfurter АІІgетеіпеп Zеіtип, коментарі якій надавав відповідач ОСОБА_2 Окрім того в публікаціях жодного разу не наведено пряму мову відповідача ОСОБА_2 та не цитується його коментар. Як видно з публікацій інформаційний матеріал є висвітленням бачення автора статті ситуації, яка склалася в Україні у відношенні фінансування підготовчих та організаційних заходів до Чемпіонату Європи 2012 року. Позивач є Віце-прем'єр-міністром України - Міністром інфраструктури України. Тобто являється особою публічною. Також зазначила, що відсутність прямої мови і цитат не дає підстав вважати, що саме ОСОБА_2 вживалися прізвище чи посада позивача. Ствердила, що коментарі надавались у відношенні законодавчого регулювання процедури закупівлі за державні кошти. Використання в статті конкретних імен, посад, назв фірм, міркування щодо їх власників та засновників відносяться до авторства або автора статті або відповідної особи в редакції газети та не вживались ОСОБА_2. за таких обставин просила у позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб сайті Finance.ua було розміщене інформаційне повідомлення «Подготовка к Евро -2012 -самый крупный коррупционный скандал, - БЮТ»ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначено: «Об этом в комментарии немецкой газете Frankfurter АІІgетеіпеп Zеіtипg заявил народный депутат Украины (БЮТ-Б) ОСОБА_2. По данным ОСОБА_2, 30-40% тех денег, которые государство потратило на подготовку турнира, "просачивались в темные каналы». В этом контексте немецкое издание обращает внимание на донецкую компанию "Альтком", которая получила очень большие государственные заказы при подготовке к Евро-2012: отмечается, что настоящие владельцы "Альткома" скрываются за фиктивной оффшорной фирмой ("почтовым ящиком"), зарегистрированной в Белизе. По мнению ОСОБА_2, ключ от этого "почтового ящика" держит в руке никто иной, как ответственный за подготовку и проведение в Украине Евро-2012 вице-премьер ОСОБА_4.» .

Повідомлення аналогічного змісту було оприлюднене на веб-сайті ТОВ «Видавництва «Фокус» http://focus.ua .

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір.

Частиною 1 статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право на вільне вираження своїх поглядів.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною 1 статті 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі честь, гідність і ділова репутація.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», який має рекомендаційний характер, зазначається, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Пунктом 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з п.12 даної постанови у разі, якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 р. № 327/225 «Щодо порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення єдиного веб-порталу органів виконавчої влади»надано визначення поняттю «веб-сайт»- це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.

Норми Закону України «Про інформацію»можна поширити на видання глобальної мережі Інтернет за аналогією, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Результат розміщення в мережі Інтернет власного Інтернет-сайта є поширенням інформації, ідей чи думок...

За приписами статті 200 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про інформацію»інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Згідно з ч.2 ст. 200 ЦК України суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими порушеннями.

Частиною третьою статті 277 ЦК України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Таким чином, недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією і тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснитись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України «Про інформацію»).

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як вбачається з роздруківки статті в газеті Frankfurter АІІgетеіпеп Zеіtипg, що розміщена на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначеної статті, а також переклад уривків із вказаної статті доводить як факт розповсюдження негативної інформації про позивача ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2, так і спростовують можливість віднесення таких відомостей до категорії оціночних суджень, доводять ту обставину, що відповідачі ПрАТ «Інфінсервіс»та ТОВ «Видавництво «Фокус»розмістили інформацію газети Frankfurter АІІgетеіпеп Zеіtипg у зміненому вигляді, та позбавляє їх посилатись на звільнення їх від відповідальності у зв'язку з дослівним цитуванням першоджерела ( а.с.88).

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»журналіст зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію.

Відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

.Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1,2,3 статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком «Спростування»на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

У п. п. 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз'яснено, що, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що поширена в електронному Інтернет - виданні « financе.ua»та « focus.ua» інформація є негативною, оскільки порядок її викладення та зміст стосувалась безпосередньо позивача, у ній прямо згадане прізвище та ім'я позивача, його посада, у нерозривному логічному зв'язку із обставиною начебто володіння позивачем офшорною компанією та у поєднанні із твердженнями про неправомірну діяльність щодо використання коштів, виділених на проведення чемпіонату Європи з футболу, який проводився на території Польщі та України в 2012, а тому вона принижує його ділову репутацію, тобто порушує особисті немайнові права, визначені законом, а також ганьбить честь та гідність фізичних осіб, які за своєю діяльністю не є пересічними громадянами.

В той же час доказів на підтвердження достовірності та правильності поширеної в статті інформації щодо позивача відповідачами не надано.

За таких обставин, з урахуванням положень чинного законодавства, поширена стосовно позивача негативна інформація, як така, що не відповідає дійсності, повинна бути спростована у той же спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом опублікування спростування із затвердженим фрагментом тексту у запланованому найближчому випуску Інтернет - видання « financе.ua»та « focus.ua», в тій самій рубриці, тим самим шрифтом, під заголовком «спростування». Таким чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений у статті 277 ЦК України та статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Посилання представників відповідачів на те, що викладена інформація є оціночними судженнями автора, судом не може бути прийнятими, оскільки спірна інформація не має ознак оціночних суджень, викладена стверджувально, розповсюджена відповідачами широкому невизначеному колу громадян та має форму, яка принижує ділову репутацію позивача.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.3, 32, 34 Конституції України, ст..10 Європейської конвенції з прав людини, ратифікованої Україною, ст.ст. 91, 201, 269-273, 275-277 ЦК України, ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ст.26, 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»ст.ст. 3, 10, 11,60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інфінсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Фокус», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації -задовольнити.

Визнати недостовірною розповсюджену ОСОБА_2 та в подальшому оприлюднену, серед іншого, в мережі Інтернет, інформацію щодо причетності ОСОБА_1 до порушень законодавства України під час організації Чемпіонату Європи з футболу «Євро 2012».

Зобов'язати ОСОБА_2 протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, на веб-сайті Finance.ua, що є власністю Приватного акціонерного товариства «Інфінсервіс», адреса в глобальній мережі Інтернет http://financе.ua , та на веб-сайті Фокус.ua, що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Фокус», адреса в глобальній мережі Інтернет http://focus.ua , спростувати вказану вище недостовірну інформацію про ОСОБА_1.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Інфінсервіс»(ЄДРПОУ 22929966), протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, спростувати вказану вище недостовірну інформацію про ОСОБА_1.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус»(ЄДРПОУ 34428403) протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, спростувати вказану вище недостовірну інформацію про ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: