Ухвала

від 14.03.2012 по справі 2-7098/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

14 березня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Ковалевича С.П., Собіни І.М.,

при секретарі - Сеньків Т.Б.,

з участю представника позивача- Маринича С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду від 30 січня 2012 року у справі за позовом Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату до ОСОБА_3 та релігійної громади парафії Святого Першомученика архидиякона Стефана Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування 57/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 05.05.2006 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду від 30 січня 2012 року вжито заходи по забезпеченню позову Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату до ОСОБА_3, релігійної громади парафії Святого Першомученика архидиякона Стефана Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, третя особа -приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування 57/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 05.05.2006 року.

Накладено заборону на відчуження 57/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1, зареєстрованих на праві власності за відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 05.05.2006 року, реєстровий номер 1827, зареєстрованого у встановленому порядку КП «РМБТІ».

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи, не з'ясував фактичних взаємовідносин між сторонами, проігнорував його пояснення і заперечення, чим порушив право власності на житло не тільки його особисте, а й членів його родини.

Зазначає, що місцевим судом не взято до уваги роз'яснення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, котре передбачає обов'язок суду встановити обставини, які свідчать про необхідність накладення заборони відчуження, а також навести обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у майбутньому виконання судового рішення.

Покликаючись на порушення судом процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво порушити права та охоронювані інтереси сторони по справі, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи за заявою зацікавленої особи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Справа № 2-7098/11 Головуючий у І інстанції: Музичук Н.Ю.

Провадження № 22-ц 1790/ 588 /2012 Доповідач: Ковальчук Н.М.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату звернулася із позовом до ОСОБА_3 та релігійної громади парафії Святого Першомученика архидиякона Стефана Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви про визнання недійсним договору дарування 57/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вказане будинковолодіння отримане у власність відповідачем на підставі договору дарування від 05.05.2006 року протиправно, оскільки воно було придбане Українською Автокефальною Православною Церквою на підставі договору купівлі-продажу р№ 3-5188 від 09.10.1990 року.

Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач підтверджує, що не визнає позову, а спірне будинковолодіння належить йому та його сім'ї на праві приватної власності та використовується на протязі двадцяти років.

Зважаючи на те, що на даний час будинковолодіння належить ОСОБА_3 на праві власності, котре включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову, а саме накладення заборони на відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 30 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Ковалевич С.П.

підпис Собіна І.М.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.