Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а/0570/10911/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10911/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Запорожцевій Г.В.

за участю

представника позивача Піттєль І.В.

представника відповідача не з'явився

розглянувши позовну заяву Колективного підприємства "Елком" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2011року №0000702302/0/25531 та №0000692302/0/25530,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Колективне підприємство "Елком" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2011 року №0000702302/0/25531 та №0000692302/0/25530.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки №838/23-3-24456147 від 25 липня 2012 року відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8726,25 грн., з яких за основним платежем 6 981 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 745,25 грн. та податкове повідомлення-рішення, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10908,75 грн., з яких за основним платежем 8 727 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 181,75 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що підприємством порушено п.5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого було донараховано податку в сумі 8727 грн., у тому числі З кв. 2008 р.-8727 грн. та п. 1.4, п.1.7 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 її. 7.4, ші. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР, в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість у сумі 6981 грн., у тому числі липні 2008 р. 1981грн. та серпні 2008 р. 5000 грн.

Позивач не згоден з висновками податкового органу, оскільки Колективне підприємство «Елком» мало фінансово-господарські відносини з ПП «Спецбізнесбуд», що відбулись в період з 01.06.2008 р. по 01.06.2011 р., між ними було укладено угоди про постачання товару. На виконання умов договорів ПІ і «Спецбізнесбуд» було поставлено у власність КП «Елком», товари перелік яких наведено у акті перевірки, видатні товарні накладні та відповідні податкові накладні, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. Факт постачання товару за вказаний період

підтверджується договорами, товарними накладними, виписками банку, податковими

реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, документами про використання

поставленого товару у господарській діяльності КП «Елком». Всі ці документи були

подані підприємством до перевірки, а отже підприємство правомірно включило до складу

валових витрат та податковою кредиту витрати понесені у зв'язку з виконанням

господарських правовідносин з ПП «Спецбізнесбуд».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суду надано письмове заперечення від 14.09.2012 року, в якому зазначено, що при здійсненні аналізу наданих до перевірки документів та враховуючи обставини вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18.06.2010 р. за карною справою № 1-468/10 по обвинуваченню особи, яка створила фіктивний суб'єкт господарської діяльності ПП «Спецбізнесбуд» в скоєнні злочину передбаченого ст. 205 ч, 2 КК України встановлено відсутність документів, підтверджуючих транспортування та придбання товару ПП «Спецбізнесбуд», що свідчить про відсутність поставки товару та не виконання умов документів від 03.07.2008 р. № 03/07-03 та договір від 15.08.2008 р. № 38/15-08, що мають назву «договір». Таким чином, у зв'язку з нікчемністю правочинів та відповідно до вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18.06.2010 р. за карною справою № 1-468/10 вказане порушення вплинуло на визначення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. Вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги не спростовують висновків акту перевірки, на підставі яких складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За приписами ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Колективне підприємство «Елком» згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06 вересня 1996 року, включено до ЄДРПОУ за №24456147 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - с суб'єктом владних повноважень.

ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС проводила документальну позапланову виїзну перевірку КП «Елком» з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Спецбізнесбуд», код з ЄДРПОУ 34778156 за період з 01.06.2008 р. по 01.06.2011 р., за результатами якої було складено акт № 838/23-3-24456147 від 25.07.2011 р. /а.с. 59-77/ (далі за текстом - акт перевірки) та встановлено порушення:

п.п. 5.3.9 п.5.3., н.п.5.2.1 п. 5.2 п.. 5.1 ст. 5 п.п. 11.2.1 ц. 11.2 сі. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94№334/94-ВР ЗІ змінами та доповненнями, що привело до заниження податку на прибуток на суму 8727 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року у сумі 8727 грн.; п. 1.4 п. 1.7 ст. 1,пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями КП «Елком» завищено податковий кредит всього на суму 6981 грн.. у тому числі у липні 2008 р. у сумі ПДВ 1981 грн. та серпні 2008 р. у сумі ІІДВ 5000 грн.

За змістом акту перевірки вбачається, що при здійсненні аналізу наданих до перевірки документів та враховуючи обставини вироку Ворошиловського районного суду

м. Донецька від 18.06.2010 р. за кримінальною справою № 1-468/10 по обвинуваченню

особи в скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України встановлено:

відсутність документів, підтверджуючих транспортування товару ПП «Спецбізнесбуд», що свідчить про відсутність поставки товару та не виконання умов договору від 03.07.2008 р. № 03/07-03 та договору від 35.08.2008 р. №38/15-08 Па підставі вищевикладеного, податковим органом було зроблено висновок про нікчемність правочинів та відповідно до вироку Ворошиловського суду м. Донецька від 18.06.2010 р. за кримінальною справою № 1-468/10 вказане порушення вплинуло на визначення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

15 серпня 2011 року ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення КП «Елком»:

- № 0000702302/0/25531 згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ІІК України та відповідно до ст. 3, 10 та ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ред. від 28 грудня 19994 року №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, на підставі акта перевірки № 838/23-3-24456147 від 25.07.2011 р. за порушення п. 1.4 п. 1.7 ст.1, пп.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1. пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.97 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 6 981 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 745. 25 грн./а.с.14/;

- № 0000692302/0/25530 згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до ст. 3, 10 та ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ред. від 28 грудня 19994 року №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, на підставі акта перевірки № 838/23-3-24456147 від 25.07.2011 р. за порушення п.п.5.3.9 п.5.3., п.п.5.2.1 п.5.2 п.. 5.1 ст. 5 п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 8 727 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 181, 75 грн./а.с.15/.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000702302/0/25531 від 15.08.2011 р. та № 0000692302/0/25530 від 15.08.2011р. в повному обсязі з огляду на такі обставини.

03 липня 2008 року між ПП «Спецбізнесбуд» («Сторона 1») та КП «Елком» («Сторона 2») було укладено договір № 03/07-03 про постачання товару, за умовами якого «Сторона 2 » отримує продукцію транспортним засобом «Сторони 1». Вартість договору склала 11887,00 грн.. в тому числі ПДВ 1981.17 грн. /а.с.28/.

15 серпня 2008 року між ПП «Спецбізнесбуд» («Сторона 1») та КП «Елком» («Сторона 2») було укладено договір № 38/15-08 про постачання товару, за умовами якого «Сторона 2 » отримує продукцію транспортним засобом «Сторони 1». Вартість договору склала 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000, 00 грн./а.с.23/.

Фактичне виконання умов зазначених договорів (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- рахунками ПП «Спецбізнесбуд» від 03.07.2008 р. № 3/07, від 15.08.2008 р. №15/08/1-11;

- видатковими накладними ПП «Спецбізнесбуд» від 03.07.2008 р. № 3/07/1-3, від 15.08.2008 р.№ 15/08/1-11;

- податковими накладними ПП «Спецбізнесбуд» від 03.07.2008 р. № 3/07, від 15.08.2008 р.№ 15/08/1-11;

- актами прийому продукції (товару) по кількості та якості від 03.07.2008 р. та від 15.08.2008 р.;

- деклараціями з податку на прибуток КП «Елком» за 3 квартали 2008 року;

- деклараціями з податку на додану вартість КП «Елком» за липень та серпень 2008 року.

Крім того, в ході перевірки позивачем надавались банківські виписки, на підтвердження розрахунків по вищезазначеним договорам. Як зазначено у акті перевірки будь яка заборгованість КП «Елком перед ПП «Спецбізнесбуд» відсутня. Оскільки зазначена обставина визнається сторонами та не є спірною у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України вона не потребує доказування.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Крім того, позивач надав документи на підтвердження використання отриманих від ПП «Спецбізнесбуд» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності:

- договір № 10/01-08 про надання послуг з обслуговування з ЗАТ «Зевс Керамика»

від 03.01.2008;

- акти посвідчення скритих робіт від 04.07.2008 р., 30.09.2008 р., 15.12.2008 р.;

- картками складського обліку № 280, № 288, № 285, № 284, № 283, № 282, № 287, № 296, № 295, № 294, № 293, № 292, № 291, № 290, № 289, № 286, № 280;

- акти списання № 2008/008-3 від 31 серпня 2008 р., № КП-2008/010-4 від 31 жовтня 2008 р., № 2008/012-2 від 31 грудня 2008 р.;

- актами здавання - прийому № КП - 1000001002, № КП - 1000001138, № КП -1000000859;

- деклараціями з податку на прибуток КП «Елком» за 3 квартали 2008 року;

- деклараціями з податку на додану вартість КП «Елком» за липень та серпень 2008 року.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на постачання товару, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.п. 5.12 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обліку - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робот, послуг), які придбаються таким платником прибутку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані па порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із нього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними'", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини. спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, інтими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Доказом вини не може бути припущення податкового органу, який однією єдиною підставою для нарахування підприємству податок на прибуток у сумі 8727 грн. та податку на додану вартість у сумі 6981 гри.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена Законом.

Відповідачем не викладено в акті перевірки документально обґрунтованих доказів щодо можливості падання податкової вигоди та нереальність товарного характеру у діях підприємства КП «Елком» з ПП «Спецбізнесбуд».

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведеш норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати його нікчемним. Доказів визнання спірного правочину недійсним у судовому порядку відповідачем не надано.

Крім того, в якості правомірності прийнятих рішень податковий орган в акті перевірки вказав на факт вироку по кримінальній справі № 1-468/10 за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_2.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.

Частиною 2 стати 205 Кримінального кодексу України передбачено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

Як слідує зі змісту ст. 205 кримінального кодексу України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченою диспозицією норми дії - створення або придбання суб*єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб*єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року №3 ""Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності''. П.20 постанови зазначено, що у разі, коли створений чи придбаний суб*єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 Кримінального кодексу України і тією статтею КК. якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб*єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія. ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії.

Таким чином, в силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) суб'єкта підприємницької діяльності.

Ворошиловським районним судом м. Донецька при розгляді кримінальної справи первинні документи, що підтверджували фінансово-господарську діяльність між ПП «Спецбізнесбуд» та ПП «Елком» не досліджені. Жодного посилання на недійсність цивільно-правових договорів, що були між ними укладені, недійсність актів прийому -передання товару за цими договорами, недійсність видаткових та податкових накладних, що були надані постачальниками товару або самим підприємством позивачу вирок суду не містить.

З огляду на викладене, посилання відповідача на зазначений вирок суду як на доказ фіктивність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Спецбизнесбуд» судом до уваги не може братися.

Незаконна реєстрація не виключає реальності угод та одержання за ними товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, будь яких доказів на підтвердження взаємозв'язку між зазначеним вироком по кримінальній справі та укладеним позивачем договорами відповідач не надав.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача про нікчемність договору №03/07-03 від 03 липня 2008 року та договору № 38/15-08 від 15.08.2008 р. укладених між ПП «Спецбізнесбуд» та КП «Елком» у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки позивач не був замовником, тобто не отримував транспортні послуги, витрати на транспортування не вносив до валових витрат. Крім того, суд бере до уваги доводи позивача, що для перевезення такої невеликої кількості товару, не потрібен вантажний транспорт.

Отже, тільки відсутність товарно - транспортних накладних при наявності всіх інших первинних бухгалтерський документів не може бути підставою для визнання зазначених договорів нікчемними.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору №03/07-03 від 03 липня 2008 року та договору № 38/15-08 від 15.08.2008 р. укладених між ПП «Спецбізнесбуд» («Сторона 1») та КП «Елком» («Сторона 2»). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю КП «Елком» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом .застосовуються норми законів, шо діяли на момент спірних правовідносин.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи Із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.3.1. п.7.2 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських операціях придбання товару виникло у позивача на підставі зазначених договорів, укладених між ПІТ «Спецбізнесбуд» («Сторона 1») та КП «Елком» («Сторона 2»), виконання яких підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Основними аргументами для нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, які зазначені в акті перевірки є те, що підприємство ПІ І «Спецбізнесбуд» не має достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, що не є законною підставою для донарахування податку на прибуток у сумі 8727 грн., та податку на додану вартість у сумі 6981 грн.

За приписами Закону України "Про податок на додану вартість" ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок - щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку -покупця.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено «документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується па рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації") для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) .з використанням повноваження з мстою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; ,

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення

яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийнятій рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 її. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ЇЖУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 8726,25 гри., з яких за основним платежем 6 981 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 745,25 грн. та з податку на прибуток у сумі 10908,75 грн., з яких за основним платежем 8 727 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 181,75 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства КП «Елком» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 196,35грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10. 11, 159. 160, 161. 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Колективного підприємства "Елком" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2011року №0000702302/0/25531 та №0000692302/0/25530 - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000702302/0/25531 та №0000692302/0/25530 від 15 серпня 2011року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 196 грн. 35 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 23 жовтня 2012 року у присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлений 26 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.