Постанова

від 09.10.2012 по справі 0870/6713/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Справа № 0870/6713/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М.Муха

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Октан Центр» (далі - Позивач) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області при складанні акта перевірки № 22/23/37644180 від 12.01.2012 р. в частині викладення в них висновків щодо порушення позивачем пунктів 198.3 статті 198, 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при здійсненні правочинів ПП «Октан Центр» з ТОВ ЛФ «Шахін» на підставі договору № 0808-1 від 08.08.2011 в серпні 2011 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 лютого 2012 року № 0000222301, що винесено на підставі акту перевірки № 22/23/37644180 від 12.01.2012.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі. В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що висновки відповідача викладені в акті перевірки № 22/23/37644180 від 12.01.2012 є такими, що не підтверджуються наявними доказами, а отже податкове повідомлення - рішення № 0000222301 від 24.02.2012 про донарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 365 216,25 грн. є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 22/23/37644180 від 12.01.2012 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Октан Центр» (ЄДРПОУ 37644180) з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період вересень 2011 р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Жовтневе» (код ЄДРПОУ 3785013), ВАТ «Нижньосірогозьке міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення» (код ЄДРПОУ 00908076), яким встановлено порушення:

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 292 173.00 грн.;

- занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за вересень 2011 року у розмірі 292 173, 00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000222301 від 24 лютого 2012 року, яким було донараховано податкових зобов'язань і застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість у розмірі 365216,25 грн. (у тому числі за основним платежем - 292173.00 грн. та штрафні санкції 73043.25 грн.).

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період уклав договори з ТОВ «Жовтневе» (договір №1 від 02.06.2011) та ВАТ «Нижньосірогозьке міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення» (договір №43 від 01.08.2011) на поставку паливо-мастильних товарів.

Як зазначено в акті перевірки (с.а.9) основним постачальником позивача в вересні 2011 року були ТОВ ЛФ «Шахін», ТОВ «Манго Трейд», ТОВ «Віола» та інші.

Однак спір виник саме з приводу взаємовідносин з ТОВ ЛФ «Шахін» ( код ЄДРПОУ 37455749) відповідно до договору постачання нафтопродуктів № 0808-1 від 08.08.2011, сума податку на додану вартість по зазначеним взаємовідносинам складає за вересень 2011 року 292 173, 17 грн.

Предметом вказаного договору є обов'язок Постачальника ( ТОВ «ЛФ «Шахін») передати у власність, а обов'язок Покупця ( ПП «Октан Центр») прийняти Товар та сплатити Постачальнику за Товар у кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та згідно специфікації (п. 1.1 Договору). Поставка товару та базис поставки відбувається у порядку та в строки, передбачені заявкою, постачання здійснюється автотранспортом за рахунок Постачальника, право власності на товар переходить до Покупця в момент одержання товару на складі Постачальника, оплата відбувається у порядку безготівкового розрахунку по факту отримання товару (пункт 2 Договору). Дія договору розпочинається з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2011 року.

Також позивачем були укладені договори транспортних послуг з ОСОБА_1 (договір №5 від 01.08.2011), ОСОБА_2 (договір №5 від 01.09.2011) та ТОВ «Віол» (договір перевезення вантажів №29 від 06.07.2011).

На підтвердження виконання транспортних послуг позивачем надані договори транспортних послуг, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти здачі-приймання робіт).

Для перевезення товару позивач використовував орендований автомобіль (договір оренди автомобіля б/н від 10.06.2011).

Зберігання товару позивачем здійснювалося на підставі договору оренди майна б/н від 01.06.2011 в якому зазначено у п.1.1, що орендодавець передає, орендар приймає у строкове платне користування ємкості (цистерни) №3,7,8,9,10 складу ПММ, що розташовані у м. Мелітополь за адресою вул.. Гоголя, 107, для прямого цільового призначення.

Щодо висновків Відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних слід зазначити наступне.

Під час перевірки було встановлено, що товарно-транспортна накладна заповнена без дотримання Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Мінтрансу від 14.10.1997 №363), а саме: в наданих товарно-транспортних накладних в графах «відпуск дозволив», «здав водій-експедитор» та «здав» зазначено підпис, але не зазначено посаду та прізвище, ім'я, по батькові особи, що відпуск дозволив; в графі «прийняв водій-експедитор» відсутній підпис водія, графа «прийняв» не заповнена. В розділі «вантажно- розвантажувальні операції» не зазначені підписи осіб відповідальних за вантажно-розвантажувальні роботи, а також час прибуття та вибуття, що є необхідною умовою складання товарно-транспортної документації. Окрім цього у видаткових накладних від ТОВ ЛФ «Шахін» не зазначено прізвище та посада особи, яке прийняла паливно-мастильні матеріали.

Відповідно до п. 11.3 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 ( далі - наказ № 363 від 14.10.1997) товарно - транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме дорожніми листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається .

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається /п. 11.3/, але даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, а не отримувача Товару та зберігається і знаходиться у них, копія отримувачу Товару не надається.

Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної праці № 228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на путі, складського оприходування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаною роботи, відповідно до термінів та понять закріплених в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997. У зв'язку з наведеними приписами діючого законодавства України, чітко вбачається:

- ТТН не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язкової до застосування,як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 493 від 22.05.2006;

- Не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів; Для юридичної особи, що здійснює перевезення вантажів для власних потреб даний документ не потрібен та не вимагається / Постанова № 207 від 25.02.2009 р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»/.

Таким чином, суд вважає, що неналежне оформлення товарно-транспортних накладних за наявності інших документів які засвідчують факт перевезення товару та отримання його позивачем не може вважатися достатнім доказом не придбання товару.

На підтвердження виконання договору з ТОВ ЛФ «Шахін» щодо постачання нафтопродуктів № 0808-1 від 08.08.2011, позивачем були надані: податкові, видаткові накладні, рахунки фактури, виписки з банку та вище зазначені документи, які підтверджують факт зберігання та перевезення товару.

Щодо порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України,судом встановлено наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Проти того, що у позивача були наявні документи які надають йому право на нарахування податкового кредиту відповідачем в акті нічого не зазначено, підставою для формування висновку щодо встановленого порушення позивачем норм п. 198.3 ст.198 та п.п. 200.1, 200.2 ст.200 ПК України було відсутність доказів придбання товару (с.а.12).

У судовому засіданні факт придбання товару був встановлений та доведений відповідними доказами, тому позовна вимога щодо протиправності прийняття та скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення підлягає задоволенню.

Щодо невідповідності висновків в акті перевірки дійсності, про які зазначає позивач суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскаржуваний позивачем акт перевірки є лише засобом документування і може мати лише рекомендований характер для винесення того чи іншого висновку, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розгляду акта, зокрема, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, в акті перевірки самі по собі не впливають на права та обов'язки позивача, тобто правових наслідків для позивача сам по собі акт перевірки не несе, таким чином у задоволенні цих вимог позивача слід відмовити.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222301 від 24.02.2012

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету на користь Приватного підприємства «Октан Центр» судовий збір у розмірі 1 073,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя /підпис/ О.В. Конишева