Постанова

від 17.10.2012 по справі 1170/2а-3204/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-3204/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді -Чубари Н.В.

секретар судового засідання -Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до податкового органу щодо зобов'язання податкового органу відновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань в сумі 3431752,32 грн. та податкового кредиту в сумі 3426622,68 грн. з податку на додану вартість задекларованих фізичною особою -підприємцем за лютий, березень та квітень 2012 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1.»з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Світлана» за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року»№286/17-13081213551 від 27.07.2012 року.

27.07.2012 року Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Світлана»за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Світлана»за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року №286/17-1/НОМЕР_1 від 27.07.2012 року.

Вважає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акта перевірки податкові органи не були наділені повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, та надання оцінки відповідності будь - якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позивних вимог посилається на те, що податкової інспекцією, у відповідності до чинного законодавства, проведено невиїзну документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 р. по 30.04.2012 р. у відповідності до вимог ст. ст. 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 941 від 25.07.2012 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Світлана» за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №2886/17-1/НОМЕР_1 від 27.07.2012 р., в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (із змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні товарів (послуг) у ФГ «Світлана» товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст. 662, 655, 656 ЦК України; перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбані та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2012р. по 30.04.2012 р., які підпадають від визначення п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ФГ «Світлана» на суму 3426622,68 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 22, 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість в тому числі є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Підпунктом 5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Досліджені судом матеріали справи свідчать про те, що відповідачем по справі вказані документи не досліджувалися, виходячи зі змісту довідки, перевірка проводилася на підставі декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; акта №21/23-10/23693170 від 10.07.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Світлана»(код ЄДРПОУ -23693170), з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо відображення правових відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.02.2012 року по 31.04.2012 року»; за результатами аналізу даних АІС „Реєстр платників податків Кіровоградської ОДПІ, ЦБД, ПДС ДПА України, АРМ „Бест-Звіт" Кіровоградської ОДПІ, ТАХ Кіровоградської ОДПІ, АРМ „Аудит" Кіровоградської ОДПІ, АІС „Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України".

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт податкового органу № 286/17-1/НОМЕР_1 від 27.07.2012 р. не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Питання визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів, врегульовані положеннями розділу 4 Податкового кодексу України, статтями 54, 58 якого визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54). У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбачених для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58), яке містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, законодавець встановив єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т. ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Крім того, відповідно до зазначених нормативних актів складання податкових повідомлень-рішень передбачено не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма „Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах податковим органом не винесено жодного податкового повідомлення-рішення, чим порушено положення вказаних вище норм Податкового кодексу.

Статтею 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, контролю за здійсненням таких сплат органами державної податкової служби розроблений порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р.

Вказаний Примірний порядок є документом для внутрішнього використання органами державної податкової служби і не може носити обов'язкового характеру у зв'язку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку. Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який відповідачем був застосовний виключно з використанням даних АРМів та Інформаційних систем АІС „Звіт", системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань, не відповідає приписам Податкового кодексу та іншим законам з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.

Проте, вказаний нормативний акт, яким на думку представника відповідача регулюється порядок ведення „Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", використовується у роботі органами державної податкової інспекції. Суд, враховуючи положення ст. 162 КАС України, вважає за можливе застосувати такий спосіб захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, відобразити в зазначеній електронній базі даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які позивач включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень та квітень 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в сумі 3431752,32 грн. та податкового кредиту в сумі 3426622,68 грн. з податку на додану вартість задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за лютий, березень та квітень 2012 року в розріз контрагентів, що були відкориговані на підставі акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Світлана»за період 01.02.2012 року по 30.04.2012 року»№286/17-1/НОМЕР_1 від 27.07.2012 року.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу кошти в розмірі 34 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2012 р.

Суддя Н.В. Чубара