Постанова

від 15.10.2012 по справі 2а-1670/6056/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/6056/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Яремин Н.І,

за участю:

представника позивача - Дашко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Антарес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2012 року Приватне підприємство "Антарес" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2012 року №0001192301/1317 та №0001182301/1315 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог /том ІV, а.с. 54/).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 15 серпня 2012 року №3094/22-209/32479777, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби виїзної планової перевірки ПП "Антарес" по питанню взаємовідносин з Приватним підприємством "Хімторглайн", за результатами якої відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення вини особи. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ПП "Хімторглайн" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Зміст договору, укладеного з ПП "Хімторглайн" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагент позивача ПП "Хімторглайн" на момент укладення договору та складання податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 15 серпня 2012 року №3094/22-209/32479777, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /том ІV, а.с. 36/.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що починаючи з червня 2010 року по березень 2011 року у ланцюгах постачання контрагента позивача ПП "Хімторглайн" переважають підприємства з ознаками сумнівності. Так, від Олександрійської ОДПІ отримано Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Хімторглайн" код 36005841 з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Кремнет", ПП "Джерело", ПП "Дортехмонтаж-67", за період з 01 серпня 2009 року по 31 березня 2011 року. На думку відповідача, контрагентом позивача ПП "Хімторглайн" шляхом неправомірного формування валових витрат здійснювалось супроводження грошових коштів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 149030,75 грн., у тому числі 127351,00 грн. за основним платежем, 21679,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 409833,00 грн., у тому числі 350215,00 грн. за основним платежем, 59618,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /том ІV, а.с. 1-3/.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Антарес" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 11 серпня 2003 року, код ЄДРПОУ 32478777, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №648667 /том І, а.с. 10/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05 січня 2005 року №23523392 серії НБ №381385, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 14/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції з 15 серпня 2003 року за №1178, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 15 серпня 2003 року №984 /том І, а.с. 13/.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №275769 підприємство здійснює такі види діяльності за КВЕД: 45.45.0 Інші роботи з завершення будівництва; 29.51.3 Ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для металургії; 45.21.2 Будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену; 45.21.5 Будівництво підприємств енергетики, добувної та оборонної промисловості; 45.22.0 Виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; 45.44.0 Малярні роботи та скління /том І, а.с. 11/.

Судом встановлено, що у період з 02 серпня 2012 року по 08 серпня 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Антарес" (код ЄДРПОУ 32478777) по питанню взаємовідносин з ПП "Хімторглайн" (код ЄДРПОУ 36005741) за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 15 березня 2012 року №1920/10/22-112.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 15 серпня 2012 року №3094/22-209/32479777 /том І, а.с. 15-22/, у якому зафіксовано, порушення:

- підпункту 1.22.1. пункту 1.22, пункту 1.32, статті 1, підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 3502015,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 26880,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 102589,00 грн., за VІ квартал 2010 року у сумі 108999 грн., за І квартал 2011 року у сумі 111747,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого встановлено завищення податку на додану вартість на загальну суму 127351,00 грн., у тому числі за червень 2010 року у сумі 9774,00 грн., за липень 2010 року у сумі 9348,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 10310,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 17647,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 5046,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 24330,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 10260,00 грн., за січень 2011 року у сумі 20761,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 19550,00 грн., за березень 2011 року у сумі 325,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що починаючи з червня 2010 року по березень 2011 року у ланцюгах постачання контрагента позивача ПП "Хімторглайн" переважають підприємства з ознаками сумнівності. Так, від Олександрійської ОДПІ отримано Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Хімторглайн" код 36005841 з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Кремнет", ПП "Джерело", ПП "Дортехмонтаж-67", за період з 01 серпня 2009 року по 31 березня 2011 року /том І, а.с. 18-19/.

На підставі висновків Акту перевірки Олександрійської ОДПІ податковий орган робить висновок про непідтвердження факту поставки контрагенту позивача ПП "Хімторглайн" продукції, придбаної від підприємств ПП "Кремнет", ПП "Джерело", ПП "Дортехмонтаж-67" /том І, а.с. 19/.

Тому, на думку податкового органу, у ході перевірки ПП "Антарес" не підтверджено наявність здійснення поставки та передачі товарів, одержаних від ПП "Хімторглайн" придбаних від ПП "Кремнет", ПП "Джерело", ПП "Дортехмонтаж-67" /том І, а.с. 19/.

Оскільки, факт придбання товару у ПП "Хімторглайн", на думку податкового органу, не підтверджується, проте товар було оприбутковано ПП "Антарес" на суму 764103,97 грн., у тому числі ПДВ 127350,66 грн., фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товарів у ПП "Хімторглайн", не встановлений, і відповідно відсутнє підтвердження оплати за придбаний товар у сумі 764103,97 грн., у тому числі ПДВ 127350,66 грн., тобто товари залишились безоплатно отриманими /том І, а.с. 21/. ПП "Антарес" здійснив видимість придбання товарів від ПП "Хімторглайн", які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків /том І, а.с. 20/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2012 року №0001192301/1317, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 149030,75 грн., у тому числі 127351,00 грн. за основним платежем, 21679,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 30/, та податкове повідомлення-рішення від 0303 вересня 2012 року №0001182301/1315, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 109833,00 грн., у тому числі за основним платежем 350215,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 59618,00 грн. /том І, а.с. 32/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03 вересня 2012 року №0001192301/1317 та № 0001182301/1315 суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Зазначеного Закону валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Згідно підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Закону та Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Хімторглайн" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з постачання товарів для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП "Антарес" укладено договори поставок:

- від 05 січня 209 року №5/1-11 /том І, а.с. 45-46/ предметом якого є продаж та постачання ПП "Хімторглайн" (Постачальник) товару ПП "Антарес" (Покупець), якість якого повинна відповідати стандартам, що виставлені до даного виду продукції;

- від 04 січня 2010 року №4/1-6 /том І, а.с 43-44/, предметом якого є продаж та постачання ПП "Хімторглайн" (Постачальник) товару ПП "Антарес" (Покупець), якість якого повинна відповідати стандартам, що виставлені до даного виду продукції;

- від 04 січня 2011 року №4/1-1 /том І, а.с. 41-43/, предметом якого є продаж та постачання ПП "Хімторглайн" (Постачальник) товару ПП "Антарес" (Покупець), якість якого повинна відповідати стандартам, що виставлені до даного виду продукції.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що на підставі даних договорів ПП "Антарес" здійснило придбання у вказаного контрагента товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) для використання у господарській діяльності позивача.

У Акті перевірки податковим органом зазначено, що у період з липня 2009 року по травень 2010 року операції між ПП "Антарес" та ПП "Хімторглайн" мають реальний характер /том І, а.с 18/.

Єдиною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток став висновок податкової інспекції про те, що починаючи з червня 2010 року по березень 2011 року у ланцюгах постачання ПП "Хімторглайн" переважають підприємства з ознаками сумнівності /том І, а.с. 18/.

Таким чином, надаючи правову оцінку рішенням контролюючого органу про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, суд має дослідити факт здійснення господарських операцій (їх реальність/товарність) протягом червня 2010 року-березня 2011 року, на підставі яких таким платником сформовано дані податкового обліку, що мали вплив на формування вищевказаних показників податкової звітності.

На виконання пунктів 3.4. умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, транспортування, оплати та подальшого використання придбаного у ПП "Хімторглайн" товару, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено наступні документи:

- за червень 2010 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за червень 2010 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 8-27/;

- за липень 2010 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за липень 2010 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 28-47/;

- за серпень 2010 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 47-72/;

- за вересень 2010 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за вересень 2010 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 73-96/;

- за жовтень 2010 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 97-124/;

- за листопад 2010 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за листопад 2010 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 125-150/;

- за грудень 2010 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за грудень 2010 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 150-162/;

- за січень 2011 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за січень 2011 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 194-214/;

- за лютий 2011 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за лютий 2011 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 172-193/;

- за березень 2011 року: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акти приймання виконаних робіт за березень 2011 року, Акти на використані матеріали /том ІІІ, а.с. 163-171/.

Таким чином, в ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей протягом червня 2010 року-березня 2011 року.

Відповідачем достовірність записів в первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону під сумнів не ставляться.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договори між ними укладені та виконані у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень було прийняття до уваги відповідачем даних про наявність у ланцюгу постачання контрагента позивача ПП "Хімторглайн" контрагентів з ознаками сумнівних постачальників /том І, а.с. 18/, що на думку представника відповідача є підставою для збільшення позивачу суми податкового зобов'язання за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток.

Вказану позицію суб'єкта владних повноважень суд вважає неправомірною, з огляду на наступне.

Зазначені посилання відповідача в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтвердженні будь-якими доказами. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення Кременчуцької ОДПІ як докази. Натомість, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Хімторглайн" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою в судовому засіданні.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку, якщо платник має намір використовувати придбаний товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбання позивачем у контрагента ПП "Хімторглайн" товарів здійснювалося з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, відповідало основному виду господарської діяльності позивача.

При цьому, судом встановлено, що на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, ПП "Хімторглайн" в установленому порядку було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Видані вказаним вище контрагентом позивача податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обов'язкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 201 Податкового кодексу України, видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість.

Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціях з контрагентом ПП "Хімторглайн".

Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України не ставлять в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та валових витрат одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами чи постачальниками по ланцюгу.

Відповідно до статті 61 Конституції України відповідальність особи має індивідуальний характер. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом-постачальником чи контрагентами постачальника по ланцюгу правил оформлення та подання податкової звітності.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, як і не наділено повноваженнями перевірки відповідності фактичного місцезнаходження постачальника реєстраційним даним, тим більше по ланцюгу постачання.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПП "Антарес" та ПП "Хімторглайн" суд вважає безпідставними, адже фактичність поставки товарів від ПП "Хімторглайн" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом в ході судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки про заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 350215,00 грн., завищення податку на додану вартість на загальну суму 127351,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Антарес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 03 вересня 2012 року №0001192301/1317 та від 03 вересня 2012 року №0001182301/1315.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Антарес" (код ЄДРПОУ 32478777) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. /дві тисячі сорок шість гривень 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова