Рішення

від 25.10.2012 по справі 9/69/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2012 р. Справа 9/69/2012/5003

за позовом : Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", код ЄДРПОУ 03338649 (пров. Щорса, б.24, м. Вінниця, 21012)

до : Вінницького національного аграрного університету, код ЄДРПОУ 00497236 (вул. Сонячна, б.3, м. Вінниця, 21100)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Немирівський коледж будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету, код ЄДРПОУ 01350972 (вул. Луначарського, 29, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

про стягнення заборгованості в сумі 461 697,96 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Дідичук А.В. - довіреність № 118/12-Д від 16.07.12 р. (юрисконсульт).

відповідача: Власенко Т.С. - довіреність № 12-1976 від 31.08.12 р. (юрисконсульт).

третьої особи: Кіцула В.І. - довіреність № б/н від 05.10.12 р. (юрисконсульт).

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заявлено позов про стягнення з Вінницького національного аграрного університету 461 697,96 грн. боргу, з яких 415 231,79 грн. - основного боргу; 37 142,96 грн. - пені; 2 102,39 грн. - індексу інфляції; 7 220,82 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.09.12 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 9/69/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.10.12 р..

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Немирівський коледж будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету.

Ухвалою суду від 09.10.12 р. розгляд справи з підстав передбачених законодавством відкладено на 25.10.12 р..

Представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, а відтак справа розглядалась без технічної фіксації судового процесу.

25.10.12 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Крім того, зазначив про допущення арифметичної помилки в розмірі заявленої до стягнення суми пені та необхідність в її виправленні з 37 142,96 грн. на 22 433,62 грн..

Представник відповідача в ході слухання справи зауважив, що в міру надходжень бюджетних коштів Немирівським коледжем будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету згідно платіжних доручень № 26 від 12.09.12р. в сумі 4 839,00 грн., № 76 від 04.10.12 р. в сумі 2 000,00 грн., № 59 від 17.10.12 р. в сумі 53 327,00 грн. здійснено проплату основного боргу на загальну суму 60 166,00 грн..

При цьому, звернувся до суду з проханням зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, а саме пені, індексу інфляції, 3% річних на 30% до 27127,25 грн., оскільки сплата фінансових санкцій в заявленій сумі 37 142,96 грн. нанесе суттєвої шкоди майновому стану відповідача і призведе до його фінансової нестабільності.

Таким чином, останній зважаючи на обставини, що склалися зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає лише в частині стягнення основного боргу з урахуванням усіх проведених проплат та штрафних санкцій (пені, індексу інфляції, 3% річних) в розмірі 27 127,25 грн..

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення з приводу заявленого позову та підтримав позицію представника відповідача.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, а саме пені, індексу інфляції, 3% річних дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаного клопотання вбачається, що представник відповідача до штрафних санкцій відносить індекс інфляції та 3% річних, які зважаючи на приписи вищезазначеної норми не вважаються такими. Окрім того, судом вставновлено, що сума пені одержана врезультаті арифметичного виправлення є меншою, ніж та до якої просить зменшити відповідач.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.12.11 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник) та Немирівським коледжем будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету (Споживач) укладено договір № 74НБ-12-649 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Споживач не є юридичною особою, а має статус відокремленого підрозділу, філії. Згідно ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в господарському процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, наділені статусом юридичної особи, а отже, враховуючи те, що статус юридичної особи має Вінницький національний аграрний університет, він виступає відповідачем по справі.

Згідно пункту 1.1. укладеного договору Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов договору Позивач зобов'язався поставити природний газ, а Споживач взяв на себе обов'язок оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню, зберіганню та цільову надбавку у порядку та в розмірах, передбачених договорами.

З пояснень представника позивача та документів наявних в матеріалах справи вбачається, що свої зобов'язання стосовно постачання природного газу позивач виконав належним чином, що підтверджуються відповідними двосторонніми актами подачі-прийому та реалізації газу, які підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.

Зокрема, на протязі січня - квітня 2012 р. Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" поставлено Споживачу природний газ в об'ємі 97,856 тис. куб. м., з них: січень - 30,641 тис. куб. м., лютий - 45,256 тис. куб. м., березень - 21,805 тис. куб. м., квітень - 0,154 тис. куб. м..

Згідно пункту 4.1. розділу 4 договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до пункту 4.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 4 552,368 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 2%, тарифу на постачання природного газу, тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, податку на додану вартість.

На протязі дії вищезазначеного договору сторонами укладались додаткові угоди в частині ціни на природний газ та реквізитів.

Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.01.12 р. до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 74 НБ-12-649 ціна на природний газ за 1000 куб. м. з січня 2012 року становить 4 707,936 грн..

Отже, вартість поставленого газу склала: січень 2012 р. - 30,641 тис. куб. м.* 4 707,936 (ціна за 1000 куб. м.) = 144 255,87 грн.; лютий 2012 р. - 45,256 тис. куб. м. * 4 707,936 (ціна за 1000 куб. м.) = 213 062,35 грн.; березень 2012 р. - 21,805 тис. куб. м. *4 707,936 (ціна за 1000 куб. м.) = 102 656,54 грн.; квітень 2012 р. - 0,154 тис. куб. м. *4 707,936 (ціна за 1000 куб. м.) = 725,022 грн..

Відтак, судом встановлено, що вартість поставки газу, яка здійснена позивачем на протязі січня-квітня 2012 р. згідно договору та двосторонніх актів подачі-прийому та реалізації газу в об'ємі 97, 856 тис. куб. м. становить 460 699,79 грн..

Відповідно до пункту 4.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8 години першого дня місяця до 8 години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 5 договору.

Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу.

Пунктом 4.6. договору погоджено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100 % авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку місяця поставки газу, що не було здійснено Споживачем.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, чого теж Споживачем не було здійснено.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу, яка в даному випадку не мала місце.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п 'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку, чого третьою особою також не було здійснено.

Згідно пункту 4.7. оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Відповідно до пункту 4.8. підпункту 2 у разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Враховуючи зазначений пункт договору, Споживачем було частково здійснено оплату за поставлений газ по договору у розмірі 45 468,00 грн., яку було зараховано в рахунок погашення боргу, що виник за поставлений природний газ, послуги по постачанню та транспортуванню з січня по квітень 2012 року.

03.03.12 р. на адресу третьої особи направлено лист-претензію вих. № 77 з вимогою оплатити решту боргу за спожитий природний газ, надані послуги з постачання та транспортування природного газу відповідно до договору в розмірі 461407,40 грн. та 7132,32 грн. штрафних санкцій на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач належним чином не відреагував на вимоги вказаної претензії, сплативши лише 33 815,00 грн.

08.06.12 р. третій особі повторно направлено лист-претензію вих. № 180 з вимогою про необхідність сплати 507 973,78 грн. боргу за спожитий природний газ, надані послуги з постачання та транспортування природного газу. При цьому, 17.08.12р. Немирівському коледжу будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету вкотре направлено лист-претензію вих. № 180 з вимогою оплатити суму боргу за спожитий природний газ, надані послуги з постачання та транспортування природного газу відповідно до договору в розмірі 415 231,78 грн. та 43 691,90 грн. штрафних санкцій. 27.08.12 р. позивачем отримано відповідь на вимогу, однак жодних коштів на погашення боргу не надійшло.

За таких обставин, у Споживача перед Позивачем за спожитий природний газ, надані послуги з постачання та транспортування природного газу утворився борг у розмірі 415 231,79 грн..

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений газ згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці газу належним чином. Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за газ у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд оглянувши наявні в матеріалах справи платіжні доручення встановив, що основний борг у розмірі 415 231,79 грн. був сплачений відповідачем частково частинами до порушення провадження у справі 12.09.12 р. в сумі 4 839,00 грн. та після порушення провадження у справі 04.10.12р. в сумі 2 000,00 грн., 17.10.12 р. в сумі 53327,00 грн..

Беручи до уваги встановлені факти, суд вважає, що між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення 55327,00 грн. (53327,00 грн. + 2 000,00 грн.), що є підставою відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України для припинення провадження у справі в цій частині. В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 839,00 грн. слід відмовити, як заявлених безпідставно, з огляду на те, що борг на зазначену суму був сплачений відповідачем ще до моменту пред"явлення позивачем вищезгаданого позову до суду.

Таким чином, борг який підлягає задоволенню та стягненню з відповідача складає 355 065,79 грн. (415 231,79 грн. - 60 166,00 грн.).

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем заявлено до стягнення 22 433,62 грн. - пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п. 6.2.2. договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 433,62 грн. - пені обраховано та заявлено правомірно, а відтак підлягають задоволенню.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2102,39 грн. - індексу інфляції; 7 220,82 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2102,39 грн. - індексу інфляції; 7 220,82 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем розрахунки здійснені згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом з'ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням №2048 від 13.09.2012 р. зайво сплачено 294,19 грн. судового збору, а тому судовий збір у вказаному розмірі підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI.

Судовий збір покладається на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-5, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вінницького національного аграрного університету, код ЄДРПОУ 00497236 (вул. Сонячна, б.3, м. Вінниця, 21100) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", код ЄДРПОУ 03338649 (пров. Щорса, б.24, м. Вінниця, 21012) 355 065,79 грн. - основного боргу; 22 433,62 грн. - пені; 2102,39 грн. - індексу інфляції; 7 220,82 грн. - 3% річних; 8842,99 грн. - судового збору.

4. Провадження в частині стягнення 55 327,00 грн. боргу відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України припинити.

5. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 839,00 грн. боргу відмовити.

6. На підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", код ЄДРПОУ 03338649 (пров. Щорса, б.24, м. Вінниця, 21012) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 294,19 грн. (судовий збір сплачено згідно платіжного доручення № 2048 від 13.09.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 9/69/2012/5003 (а.с. 10)).

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 30 жовтня 2012 р.

Суддя Балтак О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи