Рішення

від 29.10.2012 по справі 5006/8/118/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.12 р. Справа № 5006/8/118/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріа?ли справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила», м. Бориспіль

до відповідача: Приватного підприємства «Орлівське АТП-100», с. Орлівка

про стягнення пені в сумі 1065,20 грн., 3 % річних в сумі 213,04 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариств?о з обмеженою відповідальніс?тю «Промислові мастила», м. Бориспіль? звернувся до господарського? суду Донецької області з позо?вом до Приватного підприємст?ва «Орлівс?ьке АТП-100», с. Орлівка про стягнен?ня заборгованості в сумі 18000,00 грн?., пені в с?умі 1065,20 грн., 3 % річних в сумі 213,04 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки № 344/232 від 22.02.2012 р., видаткову накладну № 3440000398, від 01.03.2012 р., довіреність № 49 від 22.02.2012 р., банківські виписки № 101 від 31.05.2012 р., № 120 від 02.07.2012 р.,№ 138 від 25.07.2012 р., претензію № 26/12 від 03.05.2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

16.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній остаточно визначив свої позовні вимоги в наступному розмірі: пеня в сумі 1065,20 грн., 3 % річних в сумі 213,04 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 16.10.2012 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

22.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила», (постачальник), та приватним підприємством «Орлівське АТП-100» (покупець) було укладено договір поставки № 344/232, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач по справі) в порядку й на умовах визначених цим договором зобов'язався прийняти й в повному обсязі оплатити цей товар.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2012 р. Строк дії Договору може бути продовжений, якщо жодна із сторін за тридцять календарних днів не повідомить іншу сторону про свій намір не продовжувати дію договору (п. 10.3. Договору).

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар.

Умови та порядок поставки сторони узгодили в розділі 3 Договору.

Ціна та порядок розрахунків сторони визначили в розділі 4 Договору. Так, згідно п. 4.5 Договору покупець зобов'язався оплачувати постачальнику вартість товару не пізніше тридцяти календарних днів з моменту передачі товару покупцеві.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 34 798,74 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 3440000398 від 01.03.2012 р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, отриманий товар у повному обсязі та в строк не сплатив, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 31.03.2012 р. по 21.08.2012 р. в сумі 213,04 грн.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Сума 3% річних перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складають 326,57 грн.

Проте, згідно п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог одночасно за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони. Відповідне клопотання від позивача до господарського суду Донецької області протягом розгляду справи не надходило. Тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 31.03.2012 р. по 21.08.2012 р. в сумі 213,04 грн.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати товару, Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 31.03.2012 р. по 21.08.2012 р. в сумі 1065,20 грн.

Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 1647,10 грн. Проте клопотання від позивача, яке б надавало право суду виходити за межі позовних вимог не надходило. Тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 31.03.2012 р. по 21.08.2012 р. в сумі 1065,20 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 199, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила»,

м. Бориспіль про стягнення пені в сумі 1065,20 грн., 3 % річних в сумі 213,04 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Орловське АТП-100» (86050, с. Орлівка, вул. Совєтська, буд. 1 «А», ЄДРПОУ 36731440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» (08300, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, ЄДРПОУ 20601546) пеню в сумі 1065,20 грн., 3 % річних в сумі 213,04 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення проголошений та підписаний 29.10.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.