Рішення

від 24.10.2012 по справі 5011-21/12910-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-21/12910-2012 24.10.12

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Довганюк Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Проект», м. Київ, ЄДРПОУ 33595989 доТоваритсва з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 36940714 простягнення 11 288,53 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Щиголь Л.К. -на підставі довіреності б/н від 02.01.2012р. від відповідача:Слинько Є.В. -на підставі довіреності б/н 23.10.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс Проект», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна», м.Київ, про стягнення 11 288,53 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором №46-Ар від 11.08.2011р. щодо оплати за оренду приміщення та утримання майна в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2012р. порушено провадження у справі №5011-21/12910-2012 та розгляд справи призначено на 10.10.2012р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці справу №5011-21/12910-2012 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012р. справу №5011-21/12910-2012 було прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р. розгляд справи відкладено до 24.10.2012р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав відзив на позовну заяву та повідомив про часткову оплату основного боргу у розмірі 1000 грн. на підтвердження чого надав платіжне доручення №к65/А/16 від 10.10.2012 р.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс Проект»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна»було укладено договір суборенди (далі за текстом «оренда») від 11.08.2011р. №46-АР (надалі -«Договір»).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що об'єкт оренди наданий Орендарю з письмової згоди власника приміщень -Закритого акціонерного товариства «Укртогрсервіс»(підтверджується письмовою згодою №71-юр від 01.01.2010р., яка міститься в матеріалах справи.)

Відповідно до п.п.1.1 вищевказаного Договору орендодавець з 18.08.2011р. передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах суборенди майно, а саме: складське приміщення загальною площею 120,0 кв.м., яке розташоване на території цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вільнюська, 33.

Згідно із п.1.3 Договору передача майна в оренду оформлюється відповідними актами приймання-передачі.

Положеннями п.3.1 Договору суборенди встановлено, що за узгодженням сторін плата за використання майна складає 2 400,00 грн. на місяць, з яких: за орендоване складське приміщення загальною площею 120,0 кв.м. -20, 00 грн. на місяць за 1 кв.м. (у т.ч. ПДВ).

У відповідності до п.3.4 зазначеного Договору орендар сплачує орендну плату орендодавцю шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок орендодавця за кожен поточний календарний місяць користування орендованим майном.

Із змісту п.3.5 Договору №46-АР вбачається, що до настання п'ятого числа кожного поточного календарного місяця оренди майна орендодавець виставляє орендарю рахунок за оренду майна за даний (поточний) календарний місяць. При цьому враховуються зміни суми орендної плати, оформлені за згодою сторін відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору. Орендар зобов'язаний самостійно отримати у орендодавця оформлений рахунок.

Відповідно до п.3.7 Договору орендар повинен сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунка, але в будь-якому разі не пізніше 10 числа поточного місяця.

На виконання умов Договору 18.08.2011р. позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування складське приміщення загальною площею 120,0 кв.м., яке розташоване на території цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вільнюська,33. Вказані обставини підтверджуються актом приймання-передачі від 18.08.2011р.)

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що за період користування відповідачем об'єктом оренди за Договором з жовтня 2011 року по лютий 2012 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на сплату орендної плати та витрат з утримання майна у загальному розмірі 10 283,36 грн.

Проте відповідачем, у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням грошового зобов'язання за Договором по сплаті орендної плати та витрат з утримання майна позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за користуванням об'єктом оренди у період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року у розмірі 10 283,36 грн.

Договір є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.7 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати мало виконуватися щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, що від Товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна»будь-яких коштів, в якості сплати орендних платежів та витрат з утримання майна за Договором за період користування об'єктом оренди з жовтня 2011 року по лютий 2012 року на його поточний рахунок не надходило.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 10283,36 грн. на підставі Договору.

Але, під час розгляду справи відповідач повідомив про часткову оплату основного боргу у розмірі 1000 грн. на підтвердження чого надав платіжне доручення №к65/А/16 від 10.10.2012 р. Погашення заборгованості було здійснено відповідачем після звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, а заборгованість відповідача за користування об'єктом суборенди у період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року, на момент прийняття рішення, становить 9 283,36 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд з'ясувавши фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, виходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9 283,36 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що якщо орендар допустить прострочення при сплаті орендної плати, перерахуванні сум компенсацій за оплату послуг телефонного зв'язку чи оплаті додаткових послуг, він зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивач, як на підставу нарахування пені посилається не на вищевказаний пункт Договору, а на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладені положення вбачається, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Таким чином, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за Договором нарахування пені у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України є правомірним.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням обставин, встановлених при нарахуванні пені в частині застосування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

За перерахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення по сплаті суборендної плати у період з 29.02.2012р. по 29.08.2012р., становить 774,48 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (20,30 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (без урахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати оренди позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна»3% річних в сумі 210,39 грн.

За перерахунком суду, встановлено, що правомірне нарахування 3 % річних за період з 31.10.2011р. по 29.08.2012р. становить 213,93 грн., але позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3 % річних за період 31.10.2011р. по 29.08.2012р. в сумі 210,39 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Враховуючи право позивача при розрахунку суми санкцій самостійно визначати період та суму, на яку нараховуються санкції, що за думкою позивача відповідає фактичним обставинам та правовідносинам сторін, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Проект»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна»3% річних в сумі 210,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач підтвердив заборгованості у розмірі 9 283,36 грн., пені в сумі 794,78 грн., 3% річних в сумі 210,39 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна»основного боргу у розмірі 9 283,36 грн., пені у розмірі 774,48 грн. та 3% річних у розмірі 210,39 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 1000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що оскільки погашення основного боргу у розмірі 1000,00 грн. здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс проект» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор Сервіс Україна»(м.Київ, вул.Братиславська, 6-а, ЄДРПОУ 36940714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс проект»(02660, м.Київ, вул.Магнітогорська, основний борг у розмірі 9 283 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 36 коп., пеню у розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 210 (двісті десять) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 1 606 (тисяча шістсот шість) грн. 65 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1000,00 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -29.10.2012р.

Суддя В.В. Князьков