Рішення

від 19.10.2012 по справі 5011-41/11339-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11339-2012 19.10.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга Трейд» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Плюс» Простягнення 58 148,45 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Риженко О.С.- дов. № б\н від 01.07.2012 р., Петрушко В.І. -директор;

від відповідача: Садовніков Є.М. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга Трейд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Плюс»про стягнення 18 705,98 грн. основною боргу, 22 506,21 грн. пені, 3 506,94 грн. три проценти річних та 14 466,08 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 10/34 від 05.05.2006 р.

Ухвалою від 20.08.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд справи на 24.09.2012 року.

24.09.2012 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва падав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також уточнення позовних вимог відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача 18 705,98 грн. основною боргу, 22 506,21 грн. пені, 2 470,18 грн. три проценти річних та 14 466,08 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 24.09.2012 р. представники позивача підтримали подане ними уточнення, у зв'язку з чим нова ціна позову складає 58 148,45 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2012 року підтримав поданий ним через відділ діловодства Господарського суду м. Києва відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

У судовому засіданні 24.09.2012 р. на підставі статті 77 ГПК України судом було оголошено перерву до 19.10.2012 р.

19.10.2012 р. позивачем через відділ діловодства Господарського суду м. Києва були подані додаткові пояснення по суті спору.

У судовому зсіданні 19.10.2012 р. сторонами були надані додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 19.10.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдуга Трейд»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія плюс»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 10/34, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця вироби, а покупець зобов'язується прийняти товар та опалити його вартість.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору найменування товару, асортимент, кількість, ціна та за загальна вартість товару, який передається по даному договору визначається товарно-розпорядчими документами (накладними та специфікацією). Вказані документи є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, датою передачі товару вважається дата, вказана в товарно-розпорядчих документах.

Пунктом 5.1 договору встановлений наступний порядок розрахунків: покупець оплачує отримуваний на підставі даного договору товар на умовах: відстрочки платежу, але не більше ніж 30 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 10/34 від 05.05.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдуга Трейд»в період з 17.05.2006 до 19.04.2007 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія плюс»товар на загальну суму 68 730,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, сплативши 50 024,92 грн., в іншій частині, що становить 18 705,98 грн., борг залишився несплаченим.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 18 705,98 грн. основною боргу, 22 506,21 грн. пені, 2 470,18 грн. три проценти річних та 14 466,08 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товару № 10/34 від 05.05.2006 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець оплачує отримуваний на підставі даного договору товар на умовах: відстрочки платежу, але не більше ніж 30 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в період з 17.05.2006 р. до 19.04.2007 р. був поставлений товар на загальну суму 68 730,90, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, неповністю розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 18 075,92 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені частково в сумі 18 075,92 грн.

Відповідач у своєму відзиві заявив про застосування строків позовної давності.

Разом з тим, судом не застосовуються позовна давність до вимог про стягнення основного боргу, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

При цьому, з наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідачем 16.06.2010 р. та 21.10.2010 р. було здійснено часткове погашення боргу за договором № 10/34 від 05.05.2006 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем були вчиненні дії, що свідчить про визнання ним свого боргу за договором № 10/34 від 05.05.2006 р., у зв'язку з чим було перервано перебіг строку позовної давності та його перебіг розпочався заново.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.1 договору купівлі-продажу № 10/34 від 05.05.2006 р. нарахував та просить стягнути з відповідача 22 506,94 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 договору № 10/34 від 05.05.2006 р. зазначено, що у випадку несвоєчасної поставки (оплати) товару продавець (покупець) сплачує штраф в розмірі 0,5 % від вартості товару непоставленого (неоплаченого) в строк за кожен день прострочи поставки (оплати) (що за своєю суттю є пенею).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки остання поставка за договором № 10/34 від 05.05.2006 р. була здійснена 19.04.2007 р., то, відповідно, крайній строк нарахування пені розпочинається з 20.05.2007 р. та закінчується 20.11.2007 р.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем позов подано 15.08.2012 р., тобто річний строк позовної давності в межах якого може бути стягнуто пеню розпочинається з 15.08.2011 р.

Разом з тим, нарахування пені за даним договором не може виходити за межі 6 місяців, і здійснюється до 20.11.2007 р.

Враховуючи тривалість часу, протягом якого позивачу було відомо про порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу № 10/34 від 05.05.2006 р., приймаючи до уваги заяву відповідача, Господарським судом м. Києва застосовується спеціальна позовна давність при вирішенні спору про стягнення пені, у зв'язку з чим суд відмовляє в даній частині позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдуга Трейд»просить суд також стягнути з відповідача 14 466,08 грн. інфляційної складової боргу та 2 470,18 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем подано позов 15.08.2012 р., то трирічний строк позовної давності в межах якого може бути стягнуто 3 % відсотки річних та інфляційні нарахування розпочинається з 15.08.2009 р.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням позовної давності та в межах розрахунку здійсненого позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково, а саме за період з 15.08.2009 р. -18.07.2012 р. підлягають до стягнення 1 643,56 грн. три відсотки річних, та 3 591,54 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2009 р. -31.03.2012 р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім судового збору витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 2 000,00 грн. позивач надав договір № 16/07/12 про надання правової допомоги від 16.07.2012 року, акт прийому-передачі виконаних робіт згідно договору № 16/07/12 від 30.06.2012 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення № 1615 від 17.07.2012 р.

Проте, як вбачається з тексту зазначеного договору № 16/07/12 про надання правової допомоги від 16.07.2012 року, даний договір укладений з юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Феміда», яке не є адвокатським об'єднанням, а тому сплачені кошти в сумі 2000,00 грн. не є адвокатськими витратами та не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія плюс»(місцезнаходження : 03148, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Генерала Потапова, 4, кв. 320, код ЄДРПОУ 31955758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга Трейд»(місцезнаходження: 01032, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Вєтрова, 13, кв. 6, код ЄДРПОУ 32493774) 18 705 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 92 коп. основного боргу, 1 643 (оду тисячу шістсот сорок три) грн. 56 коп. -3 % річних, 3 591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 54 коп. інфляційних втрат та 617 (шістсот сімнадцять) грн. 17 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.10.2012 року

Суддя Спичак О.М.