Рішення

від 17.10.2012 по справі 5023/4340/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4340/12 вх. № 4340/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представників

позивача - Жидков К.С. (директор; протокол установчих зборів учасників ТОВ "Регіональне охоронне агентство "Шерхан" №1 від 14.06.11 р.), Герасимчук А.П. (довіреність б/н від 01.09.12 р.) відповідача - Німець А.П. (довіреність №16/1678 від 05.07.12 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "Шерхан" (м. Харків)

до Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "Шерхан", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", в якому просить суд стягнути заборгованість у сумі 752928,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору № 594 від 31 січня 2012 року про надання послуг з охорони об'єктів, а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманих від позивача послуг, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем. Також позивач просить суд для забезпечення позову накласти арешт на поточні рахунки відповідача. Судові витрати у розмірі 15058,56 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.12 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.10.12 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.12 р. розгляд справи відкладено на 17.10.12 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області №1235 від 17.10.12 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №5023/4340/12 в зв"язку з відпусткою судді Бровченка І.О.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 17.10.12 р. справу призначено до розгляду судді Сальніковій Г.І.

Позивач у судовому засіданні 17.10.12 р. наполягав на задоволенні позовних вимог.

Документи, витребувані ухвалою суду від 27.09.12 р. позивач надав не в повному обсязі.

17.10.12 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.12 р. проти позовних вимог заперечував, зазначив, що заборгованість існує, але відповідач не взмозі її погасити у зв'язку заборгованістю по виплаті заробітної плати.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

31.01.12 р. між Товариством з обмеженою від «Регіональне охоронне агентство «Шерхан» (виконавець) та Державним підприємством «Завод іменні В.О. Малишева» (замовник) було укладено договір №594 дп про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. укладеного сторонами договору, виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надати замовникові послуги з охорони об'єктів замовника, зазначених в п.1.2 цього договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору, перелік об'єктів замовника, які підлягають охороні перераховані у дислокації (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна послуг охорони за цим договором зазначається сторонами у протоколі узгодження ціни та розрахунку (додатки №2, №3 до договору). Загальна вартість договору становить 4068240,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати, яка здійснюється у термін до 20 числа кожного місяця в розмірі місячної суми, визначеної в Розрахунку (додаток №3 до Договору).

Виконавець протягом десяти календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.1. договору, послуги на об'єктах здійснюються у дні і години, вказані у дислокації (додаток №1 до договору) і узгоджуються із замовником.

Відповідно до п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги (п. 6.1.1.); приймати надані виконавцем послуги згідно з актом прийому-передачі наданих послуг ( 6.1.2.).

Згідно з протоколом узгодження ціни (додаток №2 до договору № 594 дп від 31.01.12 р. про надання послуг), сторонами досягнуто угоди, що вартість лжнієї години охорони кожним 24-годинним постом (дні та години охорони): складає 23,00 грн.

Факт отримання відповідачем послуг від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів здавання-приймання послуг, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. Також в матеріалах справи наявний оригінал акту звірки взаємних розрахунків на 09.10.12 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств, який також підтверджує отримання відповідачем послуг від позивача та заборгованість відповідача в розмірі 752928,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем було надіслано відповідачу претензію №45 від 31.08.12 р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 752928,00 грн., яка залишилась без відповіді.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору № 594 дп від 31.01.12 р. про надання послуг, не сплатив поточну заборгованість за надані послуги, у наслідок чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по договору в сумі 752928,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 752928,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, а саме накладення арешту на поточні рахунки відповідача, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу і вважає, що вони ґрунтуються тільки на припущеннях позивача та нічим не підтверджені та не обґрунтовані.

Позивач не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вищевказане клопотання позивача про накладення арешту на поточні рахунки відповідача є необґрунтованою та не доведеною документально, а тому суд не вбачає правових підстав для його задоволення.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, заявником сплачується судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 р. становить 1073 грн. Так, розмір судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову становить 1609,50 грн.

В даному разі суду не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У зв`язку з тим, що судом, в процесі розгляду справи, було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а позивачем щодо зазначеної заяви несплачений судовий збір, то суд зазначає, що судовий збір в сумі 1609,50 грн. піжлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 15058,56 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 66-67, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача, ТОВ "Регіональне охоронне агентство "Шерхан", про накладення арешту на поточні рахунки відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "Шерхан" (61153, м. Харків, Московський р-н., вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 7А; р/р 26006010144230 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767; код ЄДРПОУ 37765616) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 1609,50 грн. судового збору.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126; р/р 26002000113470 в філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618; код ЄДРПОУ 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "Шерхан" (61153, м. Харків, Московський р-н., вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 7А; р/р 26006010144230 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767; код ЄДРПОУ 37765616) основну заборгованість в сумі 752928,00 грн. та судовий збір в сумі 15058,56 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.