Рішення

від 05.10.2012 по справі 2608/15490/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/15490/12

пр. № 2/2608/6784/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -Борденюка В.В.,

при секретарі -Зубченку П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бауріс»про стягнення заборгованості та зустрічної позовної заяви ТОВ «Бауріс»до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач звернувся до ТОВ «Бауріс»про стягнення за договором цільової позики та визнання права власності.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Бауріс»було укладено договір цільової позики на суму 200 000 грн., про надання для ремонту обладнання автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ «Бауріс»на підставі договору купівлі продажу від 19 жовтня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та пояснив про те, що повернення майна замість грошових коштів є односторонньою зміною умов договору позики, що суперечить чинному законодавству, а отже, вимоги не можуть бути задоволені. Водночас, у судовому засіданні, представник відповідача звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом та просив визнати за первісним відповідачем право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись на те, що у 2011 році здійснено капітальний ремонт обладнання автозаправної станції та загальна площа відремонтованого приміщення операторної АЗС становить 6,6 кв.м.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи позовної заяви, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, «15»квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бауріс»було укладено Договір цільової позики на суму 200 000 гривень (а.с. 3). Позика надавалася для ремонту обладнання автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ «Бауріс»на підставі Договору купівлі-продажу обладнання автозаправної станції від 19 жовтня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 3854(а.с. 50).

Згідно п. 2.1. договору, Відповідач зобов'язувався повернути позивачу позику у строк до «15»квітня 2012 року. На момент подачі позову первісний відповідач свого зобов'язання щодо повернення позики у визначений договором строк не виконав, гроші позивачу не повернув.

Умовами договору позики, а саме п. 4.4 було передбачено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики позикодавець має право на отримання майна, що буде відремонтовано позичальником пропорційно сумі коштів, що надавалися в позику, а саме обладнання автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 пропорційно до суми позики.

Таким чином, оскільки відповідач своєчасно у строки визначені договором позики не повернув позивачу грошові кошти, останній вважає, що відповідно до п. 4.4. Договору позики набув право на отримання у власність майна відповідача.

Відповідач із позовом не погодився, вважає позов є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, таким, що порушує мої права та законні інтереси, у зв'язку з чим і звернувся до суду з зустрічним позов щодо наступного.

ТОВ «Бауріс», на підставі Договору купівлі-продажу обладнання автозаправної станції від 19.10.2009р., являється власником обладнання автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: операторної АЗС №37 з 2б/к, 4 резервуари по 15 куб.м., табло ТОЦ 1-2 в кількості 4шт. Дійсно, умовами договору цільової позики № 1/15.04.2011 від 15.04.2011р., укладеного між позивачем та відповідачем, було передбачено, що позикодавець має право отримати у власність майно ТОВ «Бауріс».

Проте відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачені наслідки порушення позичальником умов договору позики. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Умовами п. 4.4. Договору цільової позики передбачалося можливість зміни порядку виконання умов договору щодо повернення позики за взаємною згодою сторін договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо повернення замість грошових коштів майна є односторонньою зміною умов договору позики, що суперечить ст.ст. 509, 525, 526, 598, 604, 1046, 1049, 1050 ЦК України, а отже суд дійшов висновку, що вони не можуть бути задоволені.

В той же час, вимоги позивача за зустрічним позовом є законними та обґрунтованими виходячи із наступного. Вказане вище обладнання автозаправної станції ТОВ «Бауріс»використовує при здійсненні своєї господарської діяльності. Вказане обладнання перебуває на балансі ТОВ «Бауріс».

У 2011 році капітальний ремонт обладнання автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було завершено. Після проведення ремонтних робіт обладнання автозаправної станції, зокрема операторної АЗС, було створено нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю загальною площею 6,6 кв.м., що підтверджується Висновком № 0248 Київської незалежної судово-експертної установи від 04 липня 2012р (а.с. 15-28)

Відповідно до технічного паспорту БТІ (а.с. 42-47), загальна площа відремонтованого приміщення операторної АЗС становить 6,6 кв.м.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Зокрема, у відповідності до ст. 392 ЦК України особа може пред'явити позов про визнання свого права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 57-60, 130, 209,212-215, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бауріс»відмовити.

Зустрічний позов ТОВ «Бауріс»до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауріс»(Код ЄДРПОУ 36162099, Україна, пр. Газети «Правда», буд. 29, м. Дніпропетровськ, 49000) право власності на нежилу будівлю (в літ. А) -операторну АЗС, загальною площею, 6,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та на 4 резервуари по 15 куб.м., табло ТОЦ 1-2 в кількості 4шт.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: