Рішення

від 30.10.2012 по справі 0542/6259/2012

ПРОЛЕТАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Справа № 2/0542/2000/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2012 Пролетарський районний суд м. Донецька у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Клімовій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу»про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він з 01.06.2010 року працював у ТОВ «Надра Донбасу»на посаді проходчика підземного. 21.11.2010 року під час роботи з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого його травмувало породою та він отримав забій шийних хребців. З того періоду він тривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні і 16.05.2011 року йому було встановлено 3 групу інвалідності та 40 % втрати працездатності. Того ж числа його було звільнено із найманої посади через невідповідність займаній посаді, оскільки йому було заборонено лікарями важка праця. З того часу він не може знайти собі роботу через інвалідність, отримує мінімальну пенсію та постійно походить лікування у санаторії та на стаціонарі у лікарнях т.я. кожного дня відчуває біль в області шиї та голови, черз що вимушений приймати знеболювальні ліки, змушений обмежувати себе у фізичному навантаженні, не може вести повноцінний спосіб життя, порушений звичний ритм його життя. Заподіяний моральний збиток він оцінює в 20 000 гривень і просить стягнути його з відповідача.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2позов не визнав та зазначив про те, що під час розслідування причин нещасного випадку із ОСОБА_1 було встановлено, що основна провина за нещасний випадок лежить саме на потерпілому, тому сума моральної шкоди повинна бути зменшена з урахуванням ступеню вини потерпілого. Крім того, позивачем не доведено взагалі наявність моральної шкоди, а також не надано доказів на підтвердження її розміру.

Представник третьої особи ФССНВВ Пролетарського району м. Донецька, яка діє за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позивачу ОСОБА_4 провадиться оплата медикаментозного лікування та виплачується втрачений заробіток, тому вважає, що підстав для стягнення ще й моральної шкоди немає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матірали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Надра Донбасу» з 01.06.1910 року до 16.05.2011 року, що підтверджується копією трудової книжки, та його було звільнено на підставі п.2 ст. 40 КЗпП УРСР у зв»язку із невідповідністю займаній посаді через стан здоров»я (а.с.7-9).

Під час роботи в підземних умовах у ТОВ «Надра Донбасу»22.11.2010 року із ОСОБА_1 стався нещасний випадок, що підтверджується копією акту за формою № 4 від 24.11.2010 року (а.с.10-15).

Висновком МСЭК від 16.05.2011 року (а.с.16-17) ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40%, уперше у зв'язку з травмою на виробництві та встановлено 3 група інвалідності. При цьому йому протипоказані важкі фізичні навантаження, він повинний постійно проходити курс медикаментозного лікування, проходити санаторно-курортне лікування.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 153 КЗпП УРСР забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 237-1 КЗпП УРСР передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ст. ст. 23, 1167, 1168 цього Кодексу, про що зазначено у вказаному вище Рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати).

Визначаючи наявність моральної шкоди внаслідок отримання позирвачем професійного захворювання, суд керується п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди", згідно якого моральна шкода може складатися зокрема в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків. Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує характер та розмір страждань, які зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що внаслідок отримання травми на виробництві позивач позбавлений можливості вести звичний для нього образ життя, працювати на займаній раніше посаді, вимушений тривалий час перебувати на стаціонарному лікуванні для підтримання стану здоров»я, через що відчуває фізичний біль та страждання, зумовлені медикаментозним лікуванням, встановлений йому діагноз проявляється у постійних болях у шийному відділі, головним болем та загальним нездужанням, тобто зазнав моральної шкоди у розумінні діючого законодавства. Тому, керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 12000 грн.

При цьому, доводи представника відповідача про те, що основною причиною нещасного випадку стало недотримання вимог техніки безпеки самим потерпілим суд до уваги не бере, оскільки як вбачається з акту № 4 від 24.11.2010 року, в тому числі винними особами у недодержанні вимог техніки безпеки були визнані інші працівники, а саме: ОСОБА_5, який на момент нещасного випадку керував ходом робіт та відповідав за належне дотримання підпорядкованими йому працівниками правил безпеки на вугільних шахтах, тому вина підприємства у незабезпеченні належних умов праці у розумінні діючого трудового законодавства також вбачається.

На підставі викладеного, ст. ст . 153, 237-1 КЗпП УРСР, ст. 23, 1168 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу», м. Донецьк, вул.. Жмури, 1 ЄДРПОУ 3374316 з п\р 26008051702036 у Донецькому РУ «Приватбанк» МФО 335496 ЗКПО 32931612 на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: м. Донецьк, вул.. Опитна, 4\2 моральну шкоду від нещасного випадку на виробництві у розмірі 12000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Ю.О. Пивоварова