Рішення

від 10.11.2008 по справі 5197.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2008

Справа

№2-7/5197.1-2008

За

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний  номер НОМЕР_1)

До

відповідача  Територіальної громади м.

Армянськ Армянської міської ради (96012, м. Армянськ, вул. Сімферопольська, 7,

ідентифікаційний код 25632511)

Третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ комунальної

власності Армянської міської ради 

(96012, м. Армянськ,  вул.

Сімферопольська, 7, ідентифікаційний код 25954887 )

Про

визнання договору дійсним та визнання права власності.

Суддя

ГС АР Крим  І.І.Дворний

представники:

Від

позивача -  ОСОБА_2 - предств., дов. №

2507 від 04.09.2008р. 

Від

відповідача  -  не з'явився 

(клопотання)

Третя

особа - не з'явився (клопотання)

  Суть спору: Суб'єкт  підприємницької діяльності  ОСОБА_1 звернувся  до Господарського суду Автономної Республіки

Крим з позовною заявою до Територіальної громади м. Армянськ Армянської міської

ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділ

комунальної власності  Армянської міської

ради, в якій просить визнати дійсним укладений між сторонами договір

купівлі-продажу комунального майна, та визнати за СПД ОСОБА_1 право власності

на нерухоме майно, придбане за цим договором.

             Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідач - Територіальна  громада  м. Армянськ Армянської міської ради, ухиляється

від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, який,

відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає обов'язковому

нотаріальному посвідченню, чим порушує права та охоронювані законом інтереси

позивача.

          Ухвалою ГС АР Крим від 18.07.2008р.

провадження у справі № 2-5/5197-2008 

було припинено за пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського

процесуального кодексу України.

          Не погодившись з прийнятою ухвалою,

Суб'єкт  підприємницької діяльності

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного

господарського  суду, в якій просив

суд  ухвалу скасувати, а справу передати

на новий розгляд до місцевого господарського суду.

          Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р. вищевказана ухвала ГС АР

Крим була скасована, а справа направлена на розгляд до суду першої інстанції.

          Справа була передана на розгляд судді

І. І. Дворного із привласненням номеру 2-7/5197.1-2008.

  Ухвалою ГС АР Крим від 01 жовтня 2008 року

справа була прийнята до  провадження та

призначений розгляд справи на 14 жовтня 2008р.

          Відповідач та третя особа у судове

засідання не з'явились, однак направили до суду відзив та клопотання, в яких

зазначили, що не заперечують проти задоволення позову та просять розглянути

справу за наявними в ній матеріалами без присутності представників.

Розгляд

справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу

України.

          Оскільки матеріали справи в достатній

мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для

відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

05.06.2007

р. між  Територіальною громадою м.

Армянськ  в особі Армянської міської ради

АР Крим  (Продавець) та ОСОБА_1  (Покупець) був укладений договір купівлі -

продажу  нерухомого майна, згідно  п.1.1. якого Продавець зобов'язується

передати у власність Покупця комунальне майно: 20/100 часток нежитлової

будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а Покупець зобов'язується

прийняти майно та заплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених   в договорі. Право власності  Продавця на відчужуване  майно підтверджується свідоцтвом про право

власності на нежитлову будівлю, виданим 20 листопада 2006 року на підставі

рішення виконкому Армянської міської ради № 191 від 29.08.2006 року, яке

зареєстроване  Підприємством Армянської  МБРТІ 20.11.2006р.  в книгу № 4 запис № 124, згідно з яким

Армянській міській раді належить 96/100 часток названої будівлі.

Майно,

що відчужується складається з кімнат 7-1 площею 198,8 кв. м., 7-2 площею 48,2

кв. м., 7-3 площею 5,4 кв. м., 7-4 площею 11,9 кв. м., 7-5 площею 2,6 кв. м.,

7-6 площею 1,8 кв. м., 7-7 площею 5,6 кв. м., 7-8 площею 13,1 кв. м., 7-9

площею 28,8 кв. м., 7-10 площею 19,1 кв. м., 7-11 площею 23,8 кв. м., 7-12

площею 11,6 кв. м., загальною площею 370,7 кв. м., що складає 20/100 часток

нежитлової будівлі.

Відповідно

до акта оцінки, затвердженого розпорядженням міського Голови № 123

17.04.2007р., початкова вартість об'єкта для продажу по конкурсу становить 129

962, 40 грн. Відповідно  до протоколу

конкурсної комісії № 3 від 30.05.2007р. вказаний об'єкт приватизації проданий

за 131 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 21 833, 33 грн. (п. 1.3, п. 1.4.

Договору).

Відповідно

до п.2.1. Договору Покупець зобов'язується внести 131 000, 00 грн.  у тому числі ПДВ 21 833, 33 грн. за придбаний

об'єкт протягом 30-ти календарних днів з моменту  підписання договору купівлі - продажу. Строк

сплати може бути збільшений ще на 30 календарних днів за умови внесення

Покупцем не менш 50 % від ціни продажу об'єкту.

Розрахунки

за придбаний об'єкт приватизації  здійснюються

Покупцем шляхом безготівкового 

перерахування суми оплати зі свого рахунку на рахунок Покупця (п. 2.2

Договору).

Передача

об'єкта приватизації  здійснюється в

3-денний строк після повної оплати  за

об'єкт та укладання договору (п. 3.1 Договору).

Як

вбачається з договору купівлі -продажу 

від 05.06.2007р, який позивач просить 

визнати дійсним, його предметом є нежитлова будівля, спеціалізація якої

є диско - бар.

Згідно

з умовами договору позивач зобов'язався утворити 8 робочих місць протягом  6 місяців з моменту його укладення.

Як

свідчать матеріали справи, свідоцтвом про державну реєстрацію серії В 01 №

249430, виданого виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим

підтверджується, що 16 квітня 1993 року ОСОБА_1 набув статусу суб'єкта підприємницької

діяльності.

З

матеріалів справи вбачається, що об'єкт купівлі-продажу був переданий позивачу

за відповідним актом приймання-передачі від 10.07.2007 р., підписаним обома

сторонами та скріпленим печатями (а. с. 20). В свою чергу, позивачем була оплачена

вартість майна в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи

банківські виписки.

Матеріали

справи свідчать, що Суб'єкт 

підприємницької діяльності 

ОСОБА_1  звертався  до Територіальної громади м. Армянськ

Армянської міської ради з проханням вчинити дії щодо нотаріального посвідчення

укладеного договору. Однак, листом №03-10-12/388 від 12.02.2008 р. відповідач

відхилив пропозиції позивача та повідомив про можливість вирішення спірних

питань у судовому порядку.          

З

цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно

з частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у

спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого

незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном

розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно

до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України

підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку   набули статусу

суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського

суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для

вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання

правопорушенням.

За

приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським

судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні,

розірванні і  виконанні господарських

договорів.

Статтею

15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого

цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу.

Статтею

16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних

прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Судом

встанвлено, що спірний договір  від

05.06.2007 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого

майна.

У

відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором

купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або

зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно

з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій

формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом

або домовленістю сторін.

У

відповідності до частини 1 статі 210 Цивільного кодексу України правочин

підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий

правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно

зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної

ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації.

Судом

встановлено, що сторонами не здійснено нотаріального посвідчення та державної

реєстрації Договору.

Частиною  1  

статті  220 Цивільного кодексу

України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про

нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У

відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є

правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У

цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно

до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не

створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З

огляду на зазначене, сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати

його умови, одна сторона має право відхилити вимоги другої сторони щодо

вчинення певних дій навіть тоді, коли він судом не визнаний недійсним.

Також,

відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який

підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з

моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі

необхідності і нотаріального посвідчення, державної реєстрації - з моменту

державної реєстрації.

Виходячи

з того, що Договір купівлі-продажу  від

05.06.2007 р. нотаріально не посвідчений, у відповідності до частини 1 статті

220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, а отже згідно частини 1 статті

216 Цивільного кодексу України не покладає на сторін ніяких зобов'язань.

Однак,

при цьому відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у

випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний

судом дійсним.

Так,

зокрема, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони

домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими

доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін

ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір

дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким

чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з'ясувати наявність

досягнення сторонами згоди всіх істотних умов Договору, наявність повного або

часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального

посвідчення.

Відповідно

до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про

предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно

зі статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими

за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на

вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При

укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі

погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши

текст Договору купівлі-продажу від 05.06.2007 р, судом встановлено, що

сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в

ньому визначені предмет, ціна, строк його дії.

Що

стосується виконання Договору, то матеріали судової справи свідчать про

фактичну передачу відчужуваного майна за відповідним актом приймання-передачі

та містять докази його оплати.

Правочин,

який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його

державної реєстрації (чатина 1 статті 210 Цивільного кодексу України).

При

недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така

реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним,

а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного

правового результату і відповідних прав.

Аналіз

змісту статті 210 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що

цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з

моменту його реєстрації.

Отже,

зобов'язання сторін по договору купівлі-продажу від 05.06.2007 р. виникають з

моменту державної реєстрації договору.

Як

вже було вказано раніше, між сторонами договору купівлі-продажу від 05.06.2007

р. підписано акт прийому-передачі до договору, відповідно до якого відповідач

передав позивачеві об'єкт купівлі-продажу. Крім того, відбувся факт оплати

позивачем придбаного майна.

Вказане

дає підстави суду стверджувати, що сторони повністю виконали умови Договору.

Разом

з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ухиляється від

нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу об'єкту

нерухомості  від 05.06.2007 р.

Згідно

з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від

12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода

виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального

посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47

Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку

угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

З

огляду на наявність всіх трьох умов, Договір купівлі-продажу  від 05.06.2007 р., укладений між  СПД ОСОБА_1 

та Територіальною громадою міста Армянська  в особі 

Армянської міської ради підлягає визнанню дійсним.

Згідно

з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону

або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже

вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності.

Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання

рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно.

Суду,

всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України,

не надано на час розгляду справи доказів неправомірності володіння позивачем

придбаним за договором купівлі-продажу  

від 05.06.2007 р. майном.

У

зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 05.06.2007 р.

судом визнаний дійсним, він є підставою для набуття позивачем права власності

на нерухоме майно -  20/100 часток нежилого

приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з кімнат 7-1

площею 198,8 кв. м., 7-2 площею 48,2 кв. м., 7-3 площею 5,4 кв. м., 7-4 площею

11,9 кв. м., 7-5 площею 2,6 кв. м., 7-6 площею 1,8 кв. м., 7-7 площею 5,6 кв.

м., 7-8 площею 13,1 кв. м., 7-9 площею 28,8 кв. м., 7-10 площею 19,1 кв. м.,

7-11 площею 23,8 кв. м., 7-12 площею 11,6 кв. м., загальною площею 370,7 кв. м.

За

таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в

матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку,

що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1 

обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають

задоволенню в повному обсязі.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 05.06.2007

р. між Суб'єктом  підприємницької

діяльності  ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, ідентифікаційний  номер НОМЕР_1) та Територіальною громадою м.

Армянськ Армянської міської ради (96012, м. Армянськ, вул. Сімферопольська, 7,

ідентифікаційний код 25632511) договір купівлі-продажу   нерухомого майна - 20/100 часток нежилого

приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з кімнат 7-1

площею 198,8 кв. м., 7-2 площею 48,2 кв. м., 7-3 площею 5,4 кв. м., 7-4 площею

11,9 кв. м., 7-5 площею 2,6 кв. м., 7-6 площею 1,8 кв. м., 7-7 площею 5,6 кв.

м., 7-8 площею 13,1 кв. м., 7-9 площею 28,8 кв. м., 7-10 площею 19,1 кв. м., 7-11

площею 23,8 кв. м., 7-12 площею 11,6 кв. м., загальною площею 370,7 кв. м.

3.          Визнати за Суб'єктом  підприємницької діяльності  ОСОБА_1 

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний  номер

НОМЕР_1)  право власності на об'єкт

нерухомого майна - 20/100 часток нежилого приміщення, яке знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1, та складається з кімнат 7-1 площею 198,8 кв. м., 7-2 площею

48,2 кв. м., 7-3 площею 5,4 кв. м., 7-4 площею 11,9 кв. м., 7-5 площею 2,6 кв.

м., 7-6 площею 1,8 кв. м., 7-7 площею 5,6 кв. м., 7-8 площею 13,1 кв. м., 7-9

площею 28,8 кв. м., 7-10 площею 19,1 кв. м., 7-11 площею 23,8 кв. м., 7-12

площею 11,6 кв. м., загальною площею 370,7 кв. м

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Дворний

І.І.