Постанова

від 29.10.2008 по справі 2а-2659/2008/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул.

Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем

України

29.10.08

Справа №2а-2659/08/8

( 16:08 год.)                                        м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР

Крим у складі головуючого судді  Кушнова

А.О. , при секретарі Габрись П.С. розглянув у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу

за позовом   ОСОБА_1, АР Крим, Советський район, смт.

Советський          

до  

Головного управління МВС України в АР Крим, м.Сімферополь       

Советського РВ ГУ МВС України в АР

Крим, АР Крим, Советський район,смт.Советський        

 про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт

НОМЕР_1,

від Головного управління МВС

України в АРК (відповідач 1) : не з'явився

від Советського РВ ГУ МВС України в

АР Крим (відповідач 2) : Матюнін Валерій Валерійович, довіреність № 6998 від

20.10.08, начальник штабу

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до

Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою про стягнення з

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим 43699,17

грн. вихідної одноразової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що наказом Головного управління МВС України в

АР Крим від 25.04.2008 року № 134 о/с був звільнений зі служби в органах

внутрішніх справ України через скорочення штатів. При звільненні йому було

нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 43699,17 грн., однак до

теперішнього часу грошова допомога не сплачена, що і стало підставою для

звернення позивача до суду.

Ухвалами Окружного

адміністративного суду АР Крим від 08.09.08 відкрито провадження по

адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначене справу

до судового розгляду на 21.10.08.

В ході судового засідання 21.10.08,

на яке з'явились позивач та представник ГУ МВС України в АРК, суд дійшов

висновку щодо необхідності залучення до участі у адміністративній справі у

якості другого відповідача Совєтського районного відділу ГУ МВС України в АР

Крим, у зв'язку з тим, що нарахування та виплата вихідної допомоги, яка є

предметом спору, здійснюється Совєтським районним відділом ГУ МВС України в АР

Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного

суду АР Крим від 21.10.08 залучений до участі у справі як другий відповідач

Совєтський районний відділ ГУ МВС України в АР Крим.

У судовому засіданні 29.10.2008

року позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст.51 КАС України і просить суд

зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахування 43099,17 грн. до Советського

РВ ГУ МВС України в АР Крим для виплати нарахованої позивачу допомоги та

стягнути з Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача

нараховану, але не виплачену вихідну допомогу у сумі 43099,17грн., посилаючись

на те, що у вересні 2008 року у рахунок погашення заборгованості з одноразової

допомоги відповідач 2 перерахував позивачу 600,00 грн.

Представник Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим у судове засідання 29.10.08 не

з'явився, був повідомлений належним чином - в матеріалах справи є розписка,

втім надіслав суду заяву про проведення судового засідання без участі

відповідача 1.

Представник Советського РВ ГУ МВС

України в АР Крим забезпечив явку свого представника у судове засідання

29.10.08, на якому відповідачем 2 суду надані письмові пояснення, у яких

відповідач 2 повністю визнав позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечував проти

виплати суми вихідної допомоги у повному обсязі за умови перерахування відповідної

субвенції ГУ МВС України в АР Крим на рахунок районного відділу міліції.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази,

суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу в органах

Міністерства внутрішніх справ України до 30.04.2008 року, згідно з наказом

Головного управління МВС України в АР Крим від 25.04.2008 року № 134 о/с був

звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил

України за пунктом 64 «Г» (через скорочення штатів) (а. с. 4).

При звільненні позивачу було

нараховано вихідну допомогу у розмірі 43699,17 грн., що підтверджується

довідкою Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим із сумою допомоги у розмірі

43699,17грн. (а.с. 5) та довідкою-розрахунком вихідної допомоги у розмірі

43669,17 грн. (а.с.6).

В той же час матеріали справи

свідчать про те, що 20 вересня 2008 року Советським РВ ГУ МВС України в АР Крим

частково виплачено вихідну допомогу у розмірі 600,00 грн., що підтверджується

відповідною довідкою відповідача 2 та інформацією по Советському РВ ГУ МВС

України в АР Крим за вересень 2008 року, відповідно до якої сума заборгованості

відповідача 2 складає 43069,17грн. (а.с. 19).

Судом встановлено, що сума

заборгованості на момент розгляду справи судом становить саме 43069,17 грн. та

підтверджується довідкою відповідача 2 станом на 20.10.08 (а.с. 31).

Советський РВ ГУ МВС України в АР

Крим повністю визнав позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечував проти виплати

позивачу суми вихідної допомоги у повному обсязі за умови перерахування

відповідної субвенції ГУ МВС України в АР Крим на рахунок районного відділу

міліції.

Суд встановив, що належним

відповідачем у справі є саме Советський РВ ГУ МВС України в АР Крим, який

наділений правом замовлення та виплати передбачених законом сум.

Проаналізувавши матеріали справи та

пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

приходить до висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та

підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС

України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та

інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2

КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,

дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо

таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України

встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті

17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних

чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень

(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи

бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції

(адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду

публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3

КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС

України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган

державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова

особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки

публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного

судочинства.

Оцінюючи правомірність дій

відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС

України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які

повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного

суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2

КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)

вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Стаття 19 Конституції України

зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, 

в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами

України.

Отже «на підставі» означає, що

суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному

Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за

умов  та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що

суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та

обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт

владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури

вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної

поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане

повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою;

обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без

проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія;

добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки

зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто

з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного

балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. 

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1  ст.8 КАС України суд при вирішенні справи

керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,

її права, та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і

спрямованість діяльності держави.

Забороняється відмова в розгляді та

вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,

суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону

України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб

начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших

осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 р. (із змінами та доповненнями) пенсія за

вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,

військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом,

іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12

цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі

служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій

статті 5 цього Закону.

Частиною 1 ст. 9 Закону України

"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-XII

від 09.04.1992 р. встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського

та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим

Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із

скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку

контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням,

виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного

грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до чинного на час

звільнення позивача пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та

виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам,

мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за

контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та

членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393

від 17.07.1992р. (із змінами та доповненнями) військовослужбовцям (крім

військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу

органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів

внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у

зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі

неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в

розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний

календарний рік служби.

Оскільки позивач був звільнений з

посади за скороченням штату, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з

Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача нарахованої, але не

виплаченої одноразової грошової допомоги підлягають задоволенню у розмірі 43069,17

грн., тобто частково, оскільки позивач просить стягнути суму у розмірі 43099,17

грн., яка не підтверджується матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про

зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР

Крим перерахувати грошові кошти 43099,17 грн. до Советського РВ ГУ МВС України

в АР Крим для виплати нарахованої позивачу допомоги, суд вважає, що в цій

частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з

наступного.

Відсутність грошових не може бути

підставою для невиплати грошової допомоги, оскільки реалізація особою права,

яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та

чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах

національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних

асигнувань Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини

констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки

органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань.

Згідно вимог ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України відповідач 1 не доказав правомірність

своїх дій щодо неперахування відповідачу 2 грошової допомоги для виплати  її позивачеві після звільнення.

Крім того, суд також вважає, що

державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати

борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність

коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1

статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод

людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також

зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти

України” від 29.06.2004 року.

Суд 

визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути

упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі

фінансовий, корпоративний інтерес. 

Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних

повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти

себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного

інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта,

визначених законом.

Крім того, суд також вважає

необхідним зазначити, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти

добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та

досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до п.36 ст.1 Бюджетного

кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх

керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних

зобов'язань та здійснення видатків з бюджету

Субвенціями є міжбюджетні

трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом,

який прийняв рішення про надання субвенції (п.37 ст. 1 Бюджетного кодексу

України).

Щодо статусу розпорядників

бюджетних коштів та їх повноваження здійснювати бюджетні видатки слід

звернутися до статті 21 Бюджетного кодексу України, відповідно до частини 1

якої передбачено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за

рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних

коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на

головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів

нижчого рівня.

Будь-які бюджетні зобов'язання та

платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного

призначення (ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Бюджетне призначення відповідно до

п.9 ч.1.ст.2 Бюджетного кодексу України - це повноваження, надане головному

розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет

України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження

та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 22

Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть

бути виключно за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний

бюджет України, - органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України,

Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в

особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої

влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані

суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять

до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом

органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук

України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України,

Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія

мистецтв України, в особі їх керівників.

Отже здійснення платежів з бюджету

можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення, повноваження на

встановлення якого мають головні розпорядники бюджетних коштів, в спірних

відносинах - Міністерство внутрішніх справ України.

Втім, відповідач 1 - Головне управління

МВС України в АР Крим не довів суду, що звертався до МВС України як головного

розпорядника бюджетних коштів щодо виділення коштів на виплату грошової

допомоги особам, які звільняються із органів внутрішніх справ, а саме щодо

звільнення ОСОБА_1

Матеріалами справи підтверджується

звернення Советського РВ ГУ МВС України в АРК до ГУ МВС України в АР Крим із

листом від 12.05.08 №3044, в якому йдеться про прохання додатково виділити

грошові кошти для виплати вихідної допомоги звільненим працівникам по КЕКРу

1112 в сумі 63377,23 грн. (а.с. 14).

Відповідач 1 не може бути

звільнений від обов'язку перерахувати кошти Советському РВ ГУ МВС України в АР

Крим на виплату грошової допомоги при звільненні через брак коштів і повинний

приймати всіх передбачених законом заходів для виділення таких коштів, в той

час як відповідач 1 не надав суду жодних доказів, які б свідчили б про

проведені ним заходи щодо виділення грошових коштів головним розпорядником

бюджетних коштів.

Суд розцінює дії відповідача 1 щодо

неперахування Советському РВ ГУ МВС України в АР Крим грошових коштів на

виплату грошової допомоги звільненим працівникам, як такі, що не можуть бути

визнані вчиненими на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено)

та добросовісно, тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають

задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем,

підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету відповідно п.1 ст. 94

Кодексу адміністративного судочинства України із урахування наступного.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих

положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати

і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду

сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. При

цьому, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б"

пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне

мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту, відповідно

до якого розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових

коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700

гривень.

Отже, за позовними вимогами про

зобов'язання вчинити певні дії розмір судового збору становить відповідно до

підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України

"Про державне мито" 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян

(3,40 грн.).

Розмір судового збору щодо майнових

вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких

вимог, але не більше 1700 гривень. Судом встановлено, що при подачі позову

позивач повинний був сплатити 43,70 грн, однак сплатив лише 8,50грн., що

підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 8,50грн.).

Враховуючи задоволення позовних

вимог в частині стягнення суми коштів у розмірі 43069,17 грн., на користь

позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України вся сума сплаченого

ним при поданні позову сума - 8,50 грн.

Під час судового засідання, яке

відбулось 29.10.2008 р. були оголошені вступна та резолютивна частини

постанови, постанову у повному обсязі складено 03.11.2008р.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167

Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Головне управління

Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (95017, м.Сімферополь,

вул.Б.Хмельницького, 4) перерахувати Советському РВ ГУ МВС України в АР Крим

(97200, АР Крим, Советський район, смт. Советський, вул.О.Матросова, 14, код

ЄДР 08673810) 43069,17 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні з

органів внутрішніх справ для подальшої виплати ОСОБА_1.

3.          Стягнути з Советського РВ ГУ МВС

України в АР Крим (97200, АР Крим, Советський район, смт. Советський, вул.

О.Матросова, код ЄДР 08673810)  на

користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_2) 43069,17 грн.

одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

4.          В частині позовних вимог про

стягнення з Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим   на користь ОСОБА_1 30,00 грн. одноразової грошової

допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України

(п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку

одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м.

Сімферополя) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2)  8,50 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної

скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в

10-ти денний строк  з дня проголошення  (складення в повному обсязі) постанови заяви

про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги.

Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя  Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Кушнова А.О.