Постанова

від 19.11.2008 по справі 45/159б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 19 листопада 2008 р.                                                                                   

№

45/159б 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:

Панової

І.Ю., Продаєвич Л.В., Хандуріна М.І.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

касаційну

скаргу

Державної

податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на

постанову   та ухвалу

господарського

суду Донецької області від 03.07.2008 господарського суду Донецької області

від 27.08.2008

у

справі

№45/159б

за

заявою  до

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк Товариства з

обмеженою відповідальністю "Санторес", м. Донецьк

 про

визнання

банкрутом

за

участю представників сторін:

від

скаржника:                від кредитора:      від боржника:    

ОСОБА_2

за дов. від 17.06.2008, ОСОБА_3. за дов. від 26.11.2007  №37/10 не з'явилися  не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

За

заявою Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -СПД

ОСОБА_1.), поданою у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським

судом Донецької області ухвалою від 24.06.2008 порушено справу про банкрутство

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторес" (надалі -ТОВ

"Санторес") як відсутнього боржника, введено мораторій на задоволення

вимог кредиторів, зобов'язано кредитора надати суду довідку державного

реєстратора про наявність відомостей про ліквідацію підприємства чи зміну

юридичної адреси.

Доповідач:

Продаєвич Л.В.

Постановою

господарського суду Донецької області від 03.07.2008 (суддя: Плотніцький Б.Д.)

ТОВ "Санторес" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено

ліквідатором банкрута СПД             

ОСОБА_1., зобов'язано ліквідатора повідомити про визнання боржника

банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури власника боржника, всіх можливих

кредиторів, надати до суду звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалою

господарського суду Донецької області від 27.08.2008 (суддя: Плотніцький Б.Д.)

затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс         ТОВ "Санторес", ліквідовано

юридичну особу та припинено провадження у справі про банкрутство.

Державна

податкова інспекція (надалі -ДПІ) у Куйбишевському районі м. Донецька у порядку

статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернулася до Вищого

господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати

постанову від 03.07.2008 та ухвалу від 27.08.2008, направити справу на новий

розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на недотримання судом вимог

статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" щодо підтвердження доказів відсутності боржника

за місцезнаходженням даними Єдиного державного реєстру.

Скаржник

стверджує, що місцевим господарським судом взагалі не розглядалося питання щодо

відсутності ознак наявності підприємницької діяльності з боку боржника; усі

документи фінансово-господарської діяльності товариства є у наявності, керівник

боржника існує та виконує свої повноваження до теперішнього часу, керівником

підприємства до ДПІ надано ряд документів, які підтверджують існування у

товариства господарських відносин.

Відповідно

до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України

учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання

суду (ухвала Вищого господарського суду України від 24.10.2008, надіслана

сторонам у справі -29.10.2008), проте, сторони не скористалися правом, наданим

їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у

засіданні суду касаційної інстанції.

Розпорядженням

заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.11.2008 №

02-12/І/266а призначено колегію суддів у складі: Панова І.Ю. - головуючий,

судді Продаєвич Л.В. та Хандурін М.І.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм

матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у

судовому засіданні представника ДПІ, обговоривши доводи касаційної скарги,

дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з

наступного. 

Згідно

зі статтею 107 Господарського процесуального кодексу України право касаційного

оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі,

якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

Відповідно

до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України

господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,

передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Згідно

з положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо

громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи

відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року

до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових

декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших

ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява

про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана

кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання

зобов'язань.

За

правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення

справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності

будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже,

законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих

ліквідатору кредиторів за статтею 52 вказаного Закону, яка є спеціальною по

відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів

належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх

повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень

таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками

здійснення публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника

банкрутом.

З

матеріалів справи вбачається, що, приймаючи постанову про визнання ТОВ

"Санторес" банкрутом на підставі статті 52 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

місцевий господарський суд виходив із того, що боржник має заборгованість перед

кредитором у сумі 2520,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання

боржником умов договору поставки у частині своєчасної та повної оплати

поставленого товару, а факт відсутності боржника за юридичною адресою

підтверджено довідкою Закритого акціонерного товариства "Донецьк -

меблі" від 02.06.2008 №01/1-08.

У

контексті вказаної норми закону при розгляді справи за правилами статті 52

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом" предметом доказування у даній справі є визначення

місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів

юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно

до статті 93 Цивільного кодексу України та положень абзацу 6 статті 1 Закону

України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи,

які  відповідно до установчих документів

юридичної особи чи закону виступають  від

її імені.

Згідно

з частиною 1 статті 16 цього Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб та

фізичних осіб-підприємців (надалі -Єдиний державний реєстр) створюється з  метою 

забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного

обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно

до частини 1 статті 17 цього Закону відомості про юридичну особу або фізичну

особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення

записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та

відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за

місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною

5 даної статті передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також

відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про

відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про

зарезервовані найменування юридичних осіб.

За

приписами частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі

відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою

особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не

можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя

особа знала або могла знати ці відомості.

Названий

Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про

відсутність юридичної особи за її 

місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (стаття 19 Закону).

Господарським

судом не враховані приписи вказаного Закону щодо відомостей Єдиного державного

реєстру; у порушення статей 32, 34, 38, 43 Господарського процесуального

кодексу України місцевим господарським судом зроблено висновок про відсутність

боржника за його юридичною адресою на підставі довідки Закритого акціонерного

товариства "Донецьк - меблі" від 02.06.2008 №01/1-08.

Виходячи

з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України,

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Отже,

судова колегія касаційної інстанції зазначає, що кредитор, звертаючись до

господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього

боржника на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", додає до заяви

відповідну довідку з Єдиного державного реєстру про відсутність юридичної особи

за її  місцезнаходженням.

Вказане

відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від

06.11.2007 у справі № 43/427.

Стосовно

ухвали господарського суду Донецької області від 27.08.2008 колегія суддів

зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після

завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського

суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої

ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів

ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти

приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри

погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог

кредиторів.

Господарський

суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів

або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та

ліквідаційного балансу.

Отже,

законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються

суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому

засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю

кредиторів (комітету кредиторів).

04.08.2008

до суду першої інстанції подано звіт ліквідатора про проведену роботу та

ліквідаційний баланс, які ухвалою суду від 27.08.2008 були затверджені.

Матеріалами

справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту

ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не

дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора,

зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком,

згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", даних

інвентаризації майна боржника.

Ухвала

суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення

провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке

підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити

обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій

ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення

судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок

вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених

за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим

ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо

до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг),

висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути

вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні, як-то зазначено у постанові Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення".

З

урахуванням наведеного, постанову та ухвалу суду першої інстанції не можна

вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим останні підлягають

скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, при якому

суду слід врахувати приписи статей 17, 18 Закону України "Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", частини 2 статті

34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про

можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом".

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

-задовольнити.

Постанову

господарського суду Донецької області від 03.07.2008 та ухвалу господарського

суду Донецької області від 27.08.2008 у справі №45/159б -скасувати.

Справу

передати на розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий:                                                                                  

І.Панова

Судді:                                                                                       

Л. Продаєвич                                                     

М. Хандурін