Рішення

від 25.10.2012 по справі 1524/2-171/12

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1524/2-171/12

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

при секретарі Войнікової Л.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, представника відповідача адвоката ОСОБА_3, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнянський хлібозавод», третьої особи ОСОБА_4, про стягнення 26000 гривен матеріальної та 5000 гривен моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача та просив стягнути з відповідача ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»на його користь 26000 гривен матеріальної та 5000 гривен моральної шкоди, а також судові витрати по справі. У судовому засіданні 21.03.2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, залучений директор товариства -ОСОБА_4. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що у червні 2011 року директор ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»ОСОБА_4 запропонував йому, як працівнику підприємства, викупити три ларька для торгівлі хлібом: ларьок №3 в районі Роздільнянської школи №4, ларьок №4 по вулиці Калініна в м.Роздільна, ларьок №7 по вулиці Кірова в м.Роздільна. Позивач погодився на усні умови, які поставив директор, вніс в касу товариства ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»26000 гривен. Директор пообіцяв, що на протязі трьох тижнів з дня внесення грошей в касу, буде оформлений договір купівлі-продажу ларьків і зареєстрований у нотаріуса. Позивач вніс в касу відповідача ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»24 червня 2011 року за ларьок №4 -вісім тисяч гривен, за ларьок №7 - 29 липня 2011 року: вісім тисяч гривен; за ларьок №3 - 27 серпня 2011 року -десять тисяч гривен, що підтверджується квитанціями без номерів до прибуткового касового ордеру, відповідними датами внесення. Директор товариства ОСОБА_4 умови, ним же поставлені в усному договорі, не виконує, договір купівлі-продажу не оформляє у нотаріуса, на вимоги позивача повернути йому гроші -не реагує. Діями ОСОБА_4 позивачу завдано моральну шкоду, яка виражається в незаконному використанні грошей, які позивач міг внести на депозит, чи використати по другим договорам. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000 гривен.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити та пояснив, що незважаючи на те, що договір купівлі-продажу ларьків у письмовій формі не укладався, він повірив обіцянкам директора товариства ОСОБА_4 і вніс гроші в касу товариства у сумі 26000 гривен, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру без номера, вказані у позові. На квитанціях є його підпис у графі: «головний бухгалтер», за касира підпис поставила ОСОБА_5. Позивач головним бухгалтером підприємства -відповідача не працював, а підпис поставив у квитанціях, щоб засвідчити передачу грошей відповідачу. Вважає, що відповідач порушив його право власності, безпідставно використав його грошові кошти на суму 26000 гривен для сплати комунальних та інших платежів, а тому ці кошти повинні бути стягнуті на користь позивача у примусовому порядку. Також просить стягнути саме з підприємства -відповідача моральну шкоду у сумі 5000 гривен, за незаконне використання грошових коштів. Позивач наполягав на тому, що 26000 гривен були внесені у касу підприємства ним самим трьома сумами: 24.06.2011 року, 29.07.2011 року, 27.08.2011 року. Також суду пояснив, що він має бухгалтерську освіту, та допомагав відповідачу в оформленні фінансових документів. Позицію позивача щодо предмета спору підтримав його представник -адвокат ОСОБА_2.

Представник відповідача та третя особа ОСОБА_4, позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, пояснили, що позивач, використовуючи своє службове становище - головного бухгалтера підприємства, виписав квитанції, вказані вище, про, ніби то, внесення грошей в касу підприємства, але таких грошей у касу не вносив, на банківський рахунок підприємства ці кошти не надходили, у касову книгу не внесені, ніяких договорів купівлі-продажу ларьків з позивачем не укладалося. Представник відповідача та третя особа вважають, що ОСОБА_1 має намір незаконно збагатитися за рахунок відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши всі докази у їх сукупності, суд вважає, що у позові слід відмовити повністю.

Судом встановлено наступне. Стаття 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Як вбачається з доказів, наданих відповідачем, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного бухгалтера ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»з 28 квітня 2011 року на повну ставку, згідно штатного розпису (наказ №6 від 28.04.2011 року) та звільнений із займаної посади за власним бажанням по ст.38 КЗпП України з 09.12.2011 року (наказ №16 від 09.12.2011 року). Тобто позивач дійсно перебував у трудових відносинах з відповідачем у спірний період. На балансі ТОВ «Роздільнянський хлібокомбінат «Добрий хліб»(яке є іншою юридичною особою) перебувають: №6 - кіоск металічний вартістю 274725 гривен та №7 - кіоск металічний, вартістю 18077,46 гривен. В Статуті ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»в п.5.2.11 вказано, що учасники ТОВ передають майновий внесок, оцінений в 1 252 980 гривен, де зазначені під №3 та №4 - кіоски металічні (без їх вартості та місцезнаходження). Позивач не надав жодного доказу укладення правочину купівлі-продажу ларьків у червні 2011 року з відповідачем. Надані 4 ксерокопії квитанцій до прибуткового касового ордеру № (без номеру)(оригінали знаходяться у позивача) наступного змісту: 1) ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»- прийнято від ОСОБА_1 за продаж ларька №4 - підстава: на вул.Калініна - три тисячі гривен 00 коп -дата:24.06.2011 р., пів печатки підприємства, підписи: головний бухгалтер (ОСОБА_1В.), касир (ОСОБА_5М.); 2) ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»- прийнято від ОСОБА_1 за продаж ларька №4 - підстава: на вул.Калініна -п'ять тисяч гривен 00 коп -дата:24.06.2011 р., пів печатки підприємства, підписи: головний бухгалтер (ОСОБА_1В.), касир (ОСОБА_5М.); 3) ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»- прийнято від ОСОБА_1 за продаж ларька №7- підстава: на вул..1 травня (на розі Кірова) - вісім тисяч гривен 00 коп -дата:29.07.2011 р., пів печатки підприємства, підписи: головний бухгалтер (ОСОБА_1В.), касир (ОСОБА_5М.); 4) ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»- прийнято від ОСОБА_1 за продаж ларька №3 - підстава: (р-н школа №4) - десять тисяч гривен 00 коп -дата:27.08.2011 р., пів печатки підприємства, підписи: головний бухгалтер (ОСОБА_1В.), касир (ОСОБА_5М.)(а.с.7). Як вбачається з касової книги ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»з 01.02.2011 року, оглянутої у судовому засіданні (копія долучена до матеріалів справи), вказані грошові кошти у касову книгу не занесені, а отже у касу Товариства не надходили. ПАТ «Імексбанк»надав відомості відповідачу, про те, що у даній фінансовій установі у ТОВ «Роздільнянський хлібозавод»(код 37314428) відкрито один поточний рахунок у національній валюті №26001107783001, та надана роздруківка цього рахунку, з якої вбачається, що грошові кошти, у загальній сумі 26000 гривен, від ОСОБА_1 не надходили. Будь-які суми від ОСОБА_1 у період з 24.06.2011 року по 27.08.2011 року на рахунок відповідача не надходили. ОСОБА_1 звертався зі скаргами до Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області та прокуратури Роздільнянського району на неправомірні дії керівництва відповідача, з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності за службові злочини, але після розгляду його скарг неодноразово виносилися постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Товариства. ОСОБА_5 надала суду заяву про те, що, на підставі ст.63 Конституції України, вона відмовляється давати свідчення по даній цивільній справі (заява долучена до матеріалів справи, вх. №5910 від 12.09.2012 року).

Суд вважає, що між сторонами не виникли цивільно-правові відносини, які випливають із правочинів, а отже посилання позивача на ст.215 ЦК (недійсність правочину), ст.216 ЦК (правові наслідки недійсності правочину) є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи. При розгляді даного спору, суд не має підстав для застосування ст.390, ст.391, ст.400 ЦК України, на які посилається позивач. Суд не приймає до уваги, що між сторонами укладені усні договори купівлі -продажу ларьків у червні 2011 року, оскільки відповідач цю обставину заперечує, а позивач не надав доказів укладення таких договорів. Згідно ст.657 ЦК договори купівлі-продажу нерухомого майна укладаються у письмовій формі. Згідно ст.1172 ЦК юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Загальні засади відшкодування моральної шкоди визначені у ст.23, ст.1167 ЦК та до даних правовідносин не застосовуються.

Позовні вимоги повністю не доведені, безпідставні, не основані на законі, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із відмовою у позові, на користь позивача не підлягають стягненню понесені ним судові витрати по справі.

На підставі ст.ст.91,92,96,203, 207, 208,215,216,218,386,387,390,391,400,626,638,655,656, 657,1167,1172 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3,4,10,11,60,209,212,214,215,217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнянський хлібозавод», третьої особи ОСОБА_4, про стягнення 26000 гривен матеріальної та 5000 гривен моральної шкоди -відмовити повністю .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення. Особи,які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ільяшук